Рішення № 12696047, 07.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р.Справа № 5/2011-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія "ФРА-М", м. Київ

до КП Білогірська ЦРА №33, смт. Білогір'я

про стягнення заборгованості у розмірі 496,62 грн.

                                                                      Суддя Грамчук І.В.

Представники:

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

Повне рішення виготовлено 07.12.2010р. так як у судовому засіданні 02.12.2010р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 496,62 грн. заборгованості за отримані лікарські засоби та вироби медичного призначення відповідно до укладеного між сторонами договору поставки товару № 328 від 15.11.2007р.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 496,62 грн., в тому числі 353,35 грн. - основної заборгованості, 41,86 грн. - пені, 21,45 грн. -3% річних, 79,96 грн. - інфляційних, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення 102,00 грн. - державне мито.

У судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає за можливе вирішити спір згідно ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

15.11.07р. між сторонами укладено договір поставки товару № 328, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія "ФРА-М" (позивач) зобов’язувалася систематично поставляти та передавати у власність КП Білогірська ЦРА №33 (відповідач) лікарські засоби, товари медичного призначення, засоби особистої гігієни (надалі товар), а відповідач зобов’язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Загальна кількість товарів, що має бути поставлена, їх часткове співвідношення, (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в накладних, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.2. - 3.4. договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковому порядку у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, які передбачені діючим законодавством. У випадку, якщо покупцем, при здійсненні оплати за поставлений товар, не вказується або не вірно вказується номер накладної, за якою здійснюється оплата, то оплата зараховується в рахунок погашення боргу позивача за товар оплата за який вже настала або протермінована. При порушенні розрахункової дисципліни позивач може призупинити поставку товару.

Відповідно до п.п. 5.2. даного договору відповідач за несплату вартості товару у встановлений термін, сплачує пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідач за отриманий товар провів розрахунок лише частково, тому заборгованість останнього перед позивачем за поставлений товар становить 353,35 грн., що підтверджено товарно –транспортною накладною №2484033 від 31.10.2008р. та розрахунком.

На день звернення з позовом до суду та на момент розгляду справи по суті, заборгованість відповідачем не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем доказів не надано. Окрім того, позивачем нарахована пеня в сумі 41,86 грн.

В зв’язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 353,35 грн. - основної заборгованості, 41,86 грн. - пені, 21,45 грн. -3% річних, 79,96 грн. - інфляційних, всього заборгованості в сумі 496,62 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне :

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п.2.1 ст.11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплатити кошти.

Згідно ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України передбачає обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, сторонами в договорі поставки товару передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар нараховується пеня в розмірі 0,2% за кожний день прострочення.

Судом приймається до уваги наданий в матеріали справи розрахунок заборгованості із врахуванням інфляційних витрат та 3% річних, а також суми пені, що відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи у відповідача існує заборгованість за постачання товару відповідно до договору поставки товару № 328 від 15.11.2007р., яка становить 353,35 грн. Данна заборгованість відповідачем не сплачена.

Тому позовні вимоги заявлені позивачем, а саме 353,35 грн. основна сума боргу, 79,96 грн. - нарахувань відповідно до встановленого індексу інфляції; 21,45 грн. - 3% річних та 41,86 грн. - пені відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджено належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України у зв’язку із повним задоволенням позову та доведення спору до вирішення суду за вини останнього.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 80 (п.1-1), 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія "ФРА-М", м. Київ до КП Білогірська ЦРА №33, смт. Білогір'я про стягнення заборгованості у розмірі 496,62 грн. задоволити повністю.

Стягнути з КП Білогірська ЦРА №33, смт. Білогір'я, Хмельницька область (вул. Шевченка, 52, код 01980176) р/р № 26008525411001 в ПАТ "Приватбанк", МФО 315405 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фармацевтична компанія "ФРА-М", м. Київ (вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ 33497130) р/р № 26004028757531 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк" МФО 322012 - 353,35 грн. (триста п’ятдесят три гривені 35 коп.) - основної заборгованості, 79,96 грн. (сімдесят дев’ять гривень 96 коп.) - інфляційних; 21,45 грн. (двадцять одна гривня 45 коп.) - 3% річних; 41,86 грн. (сорок одна гривн 86 коп.) - пені; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) - державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя