Рішення № 12695884, 29.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2010 р. Справа № 63/275-10

вх. № 9345/6-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; 3-ї особи - не з"явився; першого відповідача - Керимов А.З., за дорученням; другого відповідача - не з"явився; 3-ї особи - ОСОБА_2.,

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК "Оранта", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1., м. Харків

до Малого спільного підприємства "Агробуд", смт. Рогань (перший відповідач) та Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "ІнтерГарант", м. Київ (другий відповідач)

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2., смт. Рогань

про стягнення 20353,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з першого відповідача 20353,93 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу. Позов обґрунтовано статтями 993, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування". Судові витрати позивач просить суд покласти на першого відповідача.

Перший відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що оскільки між ним та ЗАТ СК "Інтергарант" укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то страхове відшкодування повинен здійснювати страховик - ЗАТ СК "Інтергарант".

Ухвалою господарського суду від 15.11.2010 року було задоволено клопотання першого відповідача та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - ЗАТ СК "Інтергарант".

25.11.2010 року до господарського суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі. Зокрема посилається на те, що між ним та першим відповідачем укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ІІІ типу, відповідно до якого застрахована цивільна-правова відповідальність водія ОСОБА_3. та умови договору не передбачають страхування відповідальності усіх працівників юридичної особи першого відповідача.

Суд, дослідивши наданий відзив та додані до нього докази, долучає їх до матеріалів справи.

25.11.2010 року до господарського суду від другого відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду докази.

Суд, дослідивши надані докази, долучає їх до матеріалів справи.

26.11.2010 року до господарського суду від другого відповідача надійшло клопотання в якому він просить суд долучити до матеріалів справи докази відправлення іншим учасникам судового процесу копій відзиву на позов.

Суд, дослідивши клопотання та доданий до нього доказ, долучає його до матеріалів справи.

29.11.2010 року до господарського суду від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд витребувати з Московського районного суду м. Харкова матеріали адміністративної справи № 3-913/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2.

Суд, вислухавши представника першого відповідача, дослідивши надане клопотання не знаходить правових підстав для його задоволення, оскільки вищезазначений адміністративний матеріал був направлений Московський районним судом м. Харкова до господарського суду Харківської області, відповідно до запиту.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 29.11.2010 року до 15:00 години 2010 року для надання можливості представнику першого відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

29.11.2010 року представник першого відповідача надав суду відзив на позову, в якому він проти позову заперечує.

Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_1. правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника першого відповідача, третьої особи, суд встановив наступне.

26 січня 2009 року на пр. Московському у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Хюндай Таксон держ. номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, що належить гр. ОСОБА_1. та автомобіля ЗІЛ ММЗ 554, держ. номер НОМЕР_2, що належить МСП "Агробуд" під керуванням водія ОСОБА_2.

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 27.02.2009 року по справі № 3-913/09 водій ОСОБА_2. визнаний винним у ДТП.

На момент ДТП автомобіль Хюндай Таксон держ. номер НОМЕР_1, 2007 року випуску було застраховано у ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Харківської обласної дирекції НАКС "Оранта" за договором добровільного страхування транспортного засобу № ТЗ/057/07-ус від 12.07.2007 року.

Вартість відновлюваного ремонту автомобілю Хюндай Таксон держ. номер НОМЕР_1, 2007 року випуску внаслідок пошкоджень, отриманих в результаті ДТП, що сталось 26.01.2009 року в сумі 21503,98 грн. підтверджується звітом № 148 від 02.03.2008 року складеного аварійним комісаром Харківської дирекції НАСК "Оранта".

ВАТ „НАСК „Оранта” у відповідності до положень договору страхування транспортного засобу № ТЗ/057/07-ус від 12.07.2007 року виплатило страхове відшкодування володільцю автомобіля Хюндай Таксон держ. номер НОМЕР_1, 2007 року у розмірі 20353,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4607 від 10.09.2009 року.

08.02.2010 року між першим та другим відповідачем було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4713111 третього типу (надалі - Поліс).

В Полісі № ВА/4713111 зазначена лише одна особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за Полісом - ОСОБА_3. Транспортний засіб - автомобіль ЗІЛ ММЗ, держ. номер НОМЕР_2 є забезпеченим транспортним засобом за Полісом, проте цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. цим Полісом не забезпечена. Таким чином на момент ДТП 26.01.2009 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. не була застрахована за Полісом, придбаним у другого відповідача.

Тобто, під час ДТП, внаслідок якої було спричинено шкоду третій особі, забезпеченим транспортним засобом керувала інша особа, ніж та, відповідальність якої застрахована за Полісом, а відтак страховий випадок не відбувся, відповідальність другого відповідача не настала, оскільки другий відповідач не страхував гр. ОСОБА_2.

03.08.2010 року позивач звернувся до другого відповідача з заявою № 281 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

18.08.2010 року листом № 406 другий відповідач надав позивачу відповідь, в якій зазначив, що цивільно-правова відповідальність гр. ОСОБА_2. не була застрахована за Полісом ВА/4713111 ОСЦПВ ВНТЗ, виданим ЗАТ СК "Інтрегарант", а тому відмовив у задоволенні заяви про відшкодування шкоди, спричиненої ДТП.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

15.1. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

15.2. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

15.3. страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюються у порядку, визначеному Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (стаття 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Моторне (транспортне) страхове бюро України у Типовій інструкції по заповненню бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразка затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 17.12.2004 року № 3103, яку було затверджено на засіданні Президії МТСБУ 25.01.2005 року, Протокол № 119 від 25.01.2005 року, визначає, що в графі "Тип договору" позначається тип договору. Запис робиться арабської цифрою відповідно до обраного типу договору.

Як свідчать матеріали справи, під час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/4713111 від 08.02.2009 року сторони досягли згоди про страхування цивільно-правової відповідальності гр. ОСОБА_3. на умовах договору третього типу та зазначили це у відповідній графі Полісу.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Недоговірні зобовязання перелічені в підрозділі 2 розділу ІІІ книги пятої ЦК України. Зокрема, глава 82 ЦК України містить норми про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи та майну фізичної або юридичної особи внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності інших осіб.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, така шкода відшкодовується в повному обсязі, особою яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. (Ст. 1166 ЦК України “Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. (Ст. 1172 ЦК України. “Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою”).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. (Ст. 1187 ЦК України “Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки”).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (Ст. 1188 ЦК України. “Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки”).

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків.

В разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” особами, зобовязаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілих встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 510,00 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Пунктом 37.5 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача до першого відповідача є обґрунтованими, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачами та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на першого відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтею 25, 27 Закону України "Про страхування", статтями 12, 22, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання першого відповідача про витребування матеріалів адміністративної справи у Московському районному суді м. Харкова - відмовити.

Позов відносно Малого спільного підприємства "Агробуд" - задовольнити повністю.

Стягнути з Малого спільного підприємства "Агробуд" (62481, Харківська область, Харківський район, с. Рогань, вул. Харківська, 3, код ЄДРПОУ 22623210) на користь Відкритого акціонерного товариства” Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Харківської обласної дирекції ВАТ НАСК „Оранта” (код ЄДРПОУ 02310265; 61166, м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, 6-й поверх, р/р 2650180521460 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) - 20353,93 грн. матеріальної шкоди, 203,54 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Інтергарант" - відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення складений та підписаний 30 листопада 2010 року