Ухвала суду № 126957434, 28.04.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 квітня 2025 року Справа № 520/9981/25

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши адміністративний позов керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл Азад огли в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

у с т а н о в и в :

керівник Шевченківської Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл Азад огли (надалі керівник прокуратури) в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся із адміністративним позовом до відповідача Харківської міської ради у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не укладенні охоронного договору з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, щодо нежитлової будівлі літ. «А-8», загальною площею 9 978,9 кв.м, за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 7, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення під назвою «Будинок Міськвиконкому», взятої на державний облік рішенням комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 33 та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7116-Ха. 3; зобов`язати Харківську міську раду (код ЄДРПОУ 04059243) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлової будівлі літ. «А-8», загальною площею 9 978,9 кв.м, за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 7, яка є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення під назвою «Будинок Міськвиконкому», взятої на державний облік рішенням комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 334 та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7116-Ха

Вважаю, що цей адміністративний позов необхідно повернути, виходячи з наступних підстав.

Щодо обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В абзаці 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях: - у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

«Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 826/2793/18 та від 06 лютого 2019 року в справі № 810/3046/17 сформульовано визнання «інтересу держави» («публічного інтересу») як важливої для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто публічний інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів.

Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року в справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року в справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року в справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року в справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року в справі № 0440/6596/18.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37- 39, 45 постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 сформулювала загальні умови для звернення прокурора замість органу державної влади (орган місцевого самоврядування), який не здійснює свої відповідні повноваження для захисту інтересів держави:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24 підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єкту культурної спадщини всупереч встановленому законодавством порядку, такому суспільному інтересу не відповідає.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У адміністративному позові прокурора наводить обставини про те, що компетентним органом, який уповноважений звернутися до суду із позовом, допущено бездіяльність.

Щодо бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Із доказів наданих до адміністративного позову, якими керівник прокуратури доводить допущену бездіяльність компетентного органу, у зв`язку із чим ним подано даний адміністративний позов, установлено наступне.

З 16.04.2013 територіальні громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради належить на праві власності нежитлова будівля за адресою місто Харків, майдан Контитуції,7, що підтверджено відомостями з Державного реєстру речових прав від 15.04.2025.

Ця нежитлова будівля є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення під назвою «Будинок Міськвиконкому», взятої на державний облік рішенням комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих від 30.04.1980 № 334 під охоронним номером 33 та занесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерством культури та інформаційної політики від 04.06.2020 № 1883, охоронний номер 7116-Ха.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що порядок укладення охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.

Власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене, а також на те, що правопорушення у вигляді не укладення охоронного договору з боку відповідача є триваючим, на теперішній час є обов`язок укласти охоронний договір.

08.01.2025 Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Харківської міської ради із листом у якому зазначив таке. Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» направлено Харківській міській раді припис (припис від 06.01.2025, який отримано ХМР 07.01.2025) про усунення порушень чинного пам`яткоохоронного законодавства на пам`ятці містобудування та архітектури місцевого значення «Будинок Міськвиконкому», охоронний № 7116-Ха, (занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 04.06.2020 № 1883). Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами. Повідомлено про адміністративну відповідальності за не укладення охоронюваного договору.

28.02.2025 Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Харківської обласної прокуратури та надав інформацію про наступне. Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Департамент), як органом охорони культурної спадщини Харківської обласної державної (військової) адміністрації, на адреси власників/користувачів будівель-пам`яток культурної спадщини (приміщень в них) направлені приписи щодо зобов`язання укладення охоронних договорів на пам`ятки/їх частини. Інформуємо, що на теперішній час, приписи відповідно до переліку не виконанні - охоронні договори на пам`ятки культурної спадщини не укладені, звернень, щодо їх укладення до Департаменту не надходило.

11.03.2025 Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова направила листа до Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації та зазначила про необхідність надання документів щодо об`єкта даного позову. За наявності порушень інтересів держави, у разі не звернення Харківською обласною військовою адміністрацією, Департаментом культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації з відповідними позовами до суду протягом достатнього часу, прокурором на (підставі положень ст. 23 Закону України «Про прокурату» буде використано право представництва інтересів держави у суді.

08.04.2025 Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова із листом, де вказав. Департамент не звертався у судовому порядку з відповідним позовом з метою усунення порушень чинного пам`яткоохоронного законодавства стосовно будівлі за вказаною адресою та не ініціював вказане питання перед іншими структурними підрозділами Харківської обласної військової (державної) адміністрації. Водночас, Департамент вважає доцільним подальший контроль цього питання, а у разі необхідності - вжиття заходів претензійно-позовної діяльності.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 560/5184/24 слід зазначити, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру є належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.

Щодо розумності строку звернення до суду компетентного органу із відповідним позовом.

Суд повторно відмічає, що розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналізуючи вищевикладені листи, приходжу наступного.

Строк звернення до суду із позовом, який установлений законом, зобов`язального характеру щодо необхідності укладення охоронюваного договору починаючи з моменту отримання припису ХМР, тобто з 07.01.2025 до дня подання позову до суду керівником прокуратури в інтересах державних органів, для компетентного органу не минув.

Компетентний орган у листі від 08.04.2025 повідомив керівника прокуратури про те, що для нього доцільним є подальший контроль цього питання, а у разі необхідності буде вживати заходів претензійно-позовної діяльності. Тобто на переконання суду його поведінка із спірного питання не є пасивною, а навпаки, свідчить про зацікавленість в укладені охоронюваного договору із власником об`єкта, у зв`язку із чим вживає відповідних заходів ( видача припису у січні 2025 року, звернуся до органів прокуратури щодо вжиття заходів щодо виконання такого припису).

Керівником прокуратури не наведено ані у позові, ані не подано доказів необхідності невідкладності подання позову до суду, адже уповноважений орган повідомив керівника прокуратури листом від 08.05.2024 про наміри здійснення претензійно-позовної роботи щодо відповідного об`єкту, а керівник прокуратури 23.04.2025 звернувся до суду із даним позовом. Тобто не наведено аргументів такої невідного подання цього позову, виходячи із об`єкту позову (можливість подальшого відчуження майна, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу) та не виконання власником об`єкту обов`язку укладення такого договору ще з 2013 року.

Уповноважений орган у жодних листах до органу прокуратури не покликається на об`єктивну неможливість подання позову зобов`язального характеру до Харківської міської ради про укладення охоронюваного договору щодо об`єкта пам`ятки навіть після виникнення необхідності укладення такого договору.

Враховуючи наведене вище, аналізуючи обставини щодо наявності виключеного випадку, який надає керівнику прокуратури можливості представництва інтересів держави у цій справі, з огляду на те, що судом не установлено бездіяльність уповноваженого органу протягом тривалого часу, про яку зазначає керівник прокуратури, звертаючись із цим позов (припис від 07.01.2025, повідомлення про подання позову 08.04.2025 та подання позову керівником прокуратури 24.04.2025), адже причини не звернення компетентним органом із 2013 року з`ясувати неможливо через відсутність не викладенням обставин з цього питання у позові та такі не з`ясовані керівником прокуратури; органом прокуратури не наведено причин не звернення компетентного органу з 2013 року із позов про укладення охоронюваного договору та такі причини керівником прокуратури не з`ясовувались, адже із листів із відповідного питання не надаються ані відповідні, ані будь-які згадки; орган прокуратури почав вчиняти активні дії лише після звернення компетентного органу до нього у лютому 2025 році, а не через об`єктивну необхідність збереження об`єкта, адже активних дій із сторони органу прокуратури до листа компетентного органу від лютого 2025 року не було; керівнику прокуратури недостатньо лише покликатися у адміністративному позові на норми права та практику Верховного Суду щодо можливості подання позову, але й необхідно обґрунтувати винятковість обставин у конкретному випадку, які стосуються об`єкту і не лише через те, що компетентний орган не вчиняв дій із 2013 року, але й наведення керівником прокуратури об`єктивних причин необхідності вжиття невідкладних заходів; не надання можливості уповноваженому органу реалізувати своє процесуальне право подання адміністративного позову протягом процесуального строку, а як наслідок порушення принципу розумності строку подання позову зобов`язального характеру уповноваженим органом.

У постанові від 11.08.2023 у справі №560/10015/22 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 в справі №320/1724/19, від 09.10.2019 в справі №0440/4892/18, від 04.10.2019 в справі №804/4728/18, від 30.07.2019 в справі №0440/6927/18, від 26.02.2020 в справі №804/4458/18, від 27.04.2020 в справі №826/10807/16, від 20.05.2020 в справі №580/17/20 і суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене, позовну заяву необхідно повернути керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омарову Амілу Азад огли.

Керуючись ст. ст. 169, 186, 293, 295, 297 КАС України,

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Омаров Аміл Азад огли в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Департаменту культури та туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації до Харківської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 28.04.2025.

Суддя М. І. Садова