Рішення № 126955823, 29.04.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10780/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження у порядку загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-272 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 ВП №75292069 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі №420/9525/24, яке набрало законної сили 21.05.2024, ОСОБА_1 18.06.2024 проведено перерахунок пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 188396,92 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 в сумі 188396,92 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 в сумі 188396,92 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснено за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, зокрема Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має. Станом на квітень 2025 року за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.

17.06.2024 року до Головного управління надійшла постанова відповідача від 13.06.2024 року про відкриття виконавчого провадження ВП №75292069 за виконавчим листом №420/9525/24 виданим 31.05.2024 року. На її виконання, Головним управлінням відповідачу надано лист від 24.06.2024 №1500-0505-5/95537 з усією інформацією та доказами щодо виконання рішення суду. Проте, не зважаючи на доводи зазначені у даному листі, оскаржуваною постановою відповідача від 03.04.2025 ВП №75292069 на Головне управління накладено штраф за невиконання вищезазначеного рішення суду.

Позивач вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Разом з тим, не повне виконання Головним управлінням рішення суду пов`язане з поважною причиною, а саме: з наявністю чіткого механізму виплати відповідного боргу. До того ж, наявні обставини ніяк не залежать від волі управління. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, на думку позивача, не можна дійти до висновку, що Головним управлінням порушуються вимоги законодавства щодо невиконання рішення суду, що набрало чинності. Таким чином, накладення штрафу є безпідставним та неправомірним, а його стягнення призведе до збитків бюджету Пенсійного фонду України.

Ухвалою суду від 14.04.2025 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без руху, та надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., або клопотання про звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, у разі наявності передбачених Законом України «Про судовий збір» підстав, що підтверджується належними письмовими доказами.

18.04.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року відкрито провадження по справі №420/10780/25 з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; витребувано з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) докази по справі, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № № 75292069, та призначив судове засідання на 29.04.2025 року.

В судове засідання, призначене на 29.04.2025 року, учасники справи не з`явилися про день, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином та завчасно. Від позивача надійшла заяви про розгляд справи без участі представника позивача. Від третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 жодних пояснень, клопотань по справі - не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що копію ухвали від 21.04.2025 року була надіслана та доставлена відповідачу в його електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд».

Однак, у визначений судом строк відзиву на позовну заяву чи обґрунтованого клопотання про продовження строку для його подання до суду не надано.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №420/9525/24 від 19.04.2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.04.2024 року її максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.07.2021 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року та з 01.04.2024 року без обмеження її максимальним розміром, з врахуванням раніше виплачених сум.

Вказане судове рішення набрало законної сили 21.05.2024 року.

31.05.2024 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №420/9525/24.

Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 по справі № 420/9525/24, яке набрало законної сили 21.05.2024, ОСОБА_1 18.06.2024 проведено перерахунок пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії) з 01.07.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.04.2024 без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2024 становитиме 30748,08 грн. Сума доплати за період з 01.07.2021 по 30.06.2024 з урахуванням фактично виплачених сум склала 188396,92 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Після звернення ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 420/9525/24, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75292069 від 13.06.2024 року.

03.04.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Семиразумом Євгенієм Володимировичем, у виконавчому провадженні № 75292069 винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 5100,00 гривень та зобов`язано виконати вимоги виконавчого документу протягом десяти робочих днів.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.4 ст.19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону № 1404-VII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).

Згідно ч.1 ст.75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналіз визначених правових норм дає підстав для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №360/3573/20.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

В свою чергу, Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі №360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд зауважує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої постанови Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не виконано рішення суду справі № 420/9525/24 в частині виплати донарахованої суми пенсії.

Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно з ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.

Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Згідно із п.п. 20, 29 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 року у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 року у справі №754/3105/17) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

З огляду на наведене, оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь позивача як суб`єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч.2 ст.139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.04.2025 року ВП №75292069 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.04.2025 року.

Суддя Г. В. Лебедєва