Рішення № 126954732, 28.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Київ справа №320/11911/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Рокитне» до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про визнання незаконною та скасування постанови та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Рокитне» до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також відповідач-1), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича (далі також відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову від 30 серпня 2021 року, винесену старшим державним виконавцем Смакотою С.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №66647532 щодо стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі: 12 445,42 грн;

- визнати постанову від 15 квітня 2021 року ВП №65171487 про стягнення з боржника основної винагороди такою, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 адміністративний позов залишено буз руху, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та відсутністю заяви про поновлення пропущеного строку з доказами поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 , яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2023, позов залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Верховного Суду від 08.06.2023 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Рокитне» задоволено; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №320/11911/21 скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

12.10.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.10.2023 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.

Ухвалою від 04.04.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на відсутності у відповідачів правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

За час розгляду справи відповідачем-1 не надано суду відзиву або іншого документу, зі змісту якого було б можливим встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач-2, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича перебувало виконавче провадження №65171487 з примусового виконання судового наказу № 911/1753/20 виданий 30.11.2020 Господарським судом Київської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Рокитне» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» 1 250 651, 80 грн. основного боргу та 18759,78 грн. судового збору.

15.04.2021 приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 65171487.

15.04.2021 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця.

15.04.2021 приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

У зв`язку із тим, що у приватного виконавця перебувало декілька виконавчих проваджень щодо стягнення з одного боржника, приватним виконавцем керуючись ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 65176648.

15.04.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1 416 604, 80 грн.

16.04.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах) в тому числі на карткові та вкладні (депозитні) рахунки, як в національній валюті так і в іноземній, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 1 416 604.80 грн.

На адресу офісу приватного виконавця надійшла заява стягувана від 19.07.2021 за вих. № 732 у якій останній повідомив приватного виконавця, що борг згідно судового наказу № 911/1753/20 від 30.11.2020 сплачено боржником в повному обсязі, а також те, що у стягувана відсутні претензії щодо виконання вказаного судового наказу.

У зв`язку із чим, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», 28.07.2021 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Старшим державним виконавцем Смакотою С.В. винесено постанову від 30 серпня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ВП №66647532 щодо стягнення з позивача основної винагороди приватного виконавця в розмірі: 124 454,27 грн та виконавчого збору в сумі: 12 445,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 643 від 08 вересня 2016 року. Пунктом 19 цього Порядку передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. На думку позивача, підставою для отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа та сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно ч. 3 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено засади розрахунку суми винагороди приватного виконавця та зафіксовано, що така винагорода залежить саме від суми, яка підлягає стягненню.

Наведене спростовує аргументи позивача щодо виключної пропорційності основної винагороди в залежності від суми, яка фактично стягнута.

Також системний аналіз частин 1, 3, 4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вказує на відмінність форм сплати винагороди приватному виконавцю, яка залежить від наявності виконавчого провадження в межах якого можуть вчинятися виконавчі дії спрямовані на виконання судового рішення та нерозривно із ним пов`язується. Зокрема, поняття «стягнення» винагороди використовується під час самостійної (поза межами виконавчого провадження із якого така винагорода виникла) реалізації права приватного виконавця на винагороду, яка не була отримана в розмірі відсотка суми, що підлягає стягненню.

Також, зі змісту ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що у разі невиплати (неотримання) приватному виконавцеві винагороди у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, під час здійснення виконавчого провадження, яке з тих чи інших причин завершено, останній має право на примусове стягнення такої винагороди у сумі, що несплачена під час розподілу стягнутих з боржника коштів.

Таким чином, винагорода, яка була визначена у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом та не виплачена під час виконавчого провадження, стягується у порядку встановленому для стягнення виконавчого збору.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 19.04.2018 по справі № 825/739/17.

Так, розмір основної винагороди у виконавчому провадженні № 65171487 становить 126 941, 15 грн. що становить 10 % суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

15.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. у вказаному виконавчому провадженні № 65171487 винесено постанови про повернення виконавчого документу стягувану, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із поданням заяви стягувачем про повернення виконавчого документу.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 статті 27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Також, частиною 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Оскільки постановою приватного виконавця від 28.07.2021 виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що настають наслідки, які передбачені ч. 3 ст. 40 вказаного Закону, відповідно до якої якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Зважаючи на приписи ч. 3 ст. 45 вказаного Закону основна винагорода приватного виконавця прирівнюється до виконавчого збору, оскільки стягується у порядку передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Тобто, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору та постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», є самостійними виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що, як приписами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» так і положеннями Інструкції чітко визначено обов`язок виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Стягнення основної винагороди є безумовною дією, яку здійснює виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною ним у постанові по справі № 160/4481/20 від 02.06.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях відповідачів при прийнятті оскаржуваних рішень не вбачається порушень норм чинного законодавства, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Рокитне» (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, с.м.т. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6; код ЄДРПОУ 40460785) до Рокитнянського районного відділу Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, с.м.т. Рокитне, вул. Першотравнева, буд. 4; код ЄДРПОУ 35013495), приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича (08330, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 10-Г, офіс 204) про визнання незаконною та скасування постанови та визнання постанови такою, що не підлягає виконанню відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.