Рішення № 126954713, 28.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року справа №320/2916/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №29640240105, винесене Головним управлінням ДПС у м. Києві;

- зобов`язати Головне управлінням ДПС у м. Києві нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку у сумі 2880,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положення чинного законодавства, оскільки позивачем разом з декларацією були надані усі документи, підтверджуючі витрати для надання податкової знижки у відповідності до вимог положень пп.166.2.1 ст. 166 Податкового кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, згідно з якого позов не визнано. Зазначено, що за результатами проведеної перевірки податкової декларації за 2021 рік встановлено, що у позивача відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, оскільки сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником податку у податковій декларації та підлягає поверненню з бюджету є більшою ніж визначено за результатами камеральної перевірки що призвело до завищення суми податку що підлягає поверненню з бюджету на 2880,00 грн. Таким чином, за твердженням контролюючого органу, прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним, внаслідок чого підстави для його скасування - відсутні.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив контролюючого органу, в якому останній не погоджується з наведеними податковим органом аргументами та просить суд задовольнити позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Коростенським РС УДМС України в Житомирській області 12.03.2015.

Матеріали справи свідчать, що позивач подав до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, яка зареєстрована в органі державної податкової служби 15.12.2022 за №9434613266, разом з додатком Ф3 розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв`язку з використанням права на податкову знижку.

ГУ ДПС у м. Києві провело камеральну перевірку податкової декларації, за результатами якої складено акт від 03.04.2023 №23064/Ж5/26-15-24-01-05-03.

Камеральною перевіркою встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником податку у податковій декларації та підлягає поверненню з бюджету, є більшою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, що призвело до завищення суми податку, що підлягає поверненню з бюджету, на 2880,00 грн.

В акті перевірки зафіксовано, що при заповненні податкової декларації платником податку порушено вимоги підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України.

За результатами камеральної перевірки податкової декларації встановлено, що у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки відповідно до наданих фіскальних чеків ідентифікувати, що витрати понесені безпосередньо громадянином ОСОБА_1 немає можливості.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 01.05.2023 №29640240105, яким за порушення підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14, підпункту 166.2.1 пункту 166.2, підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України зменшив суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету, у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 2880,00 грн.

Позивач не погоджуючись з висновками податкового органу, направив до відповідача скаргу від 02.06.2023 щодо реалізації права на податкову знижку, за результатом розгляду якого ГУ ДПС у м. Києві у листі від 29.06.2023 №2678/Д/26-15-24-01-05-12/ЗВГ повідомило порядок оскарження рішень контролюючого органу.

У подальшому позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Як встановлено у підпункті 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК, 14.1.170. податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК передбачено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК).

Згідно із підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Відповідно до пункту 166.3. ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:

підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 передбачено суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім`ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім`ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір`ю, батьком-вихователем, матір`ю-вихователькою.

Суд встановив, що між Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" та ОСОБА_1 було укладено договори про навчання № 07221 від 10.08.2021.

Факт оплати навчання згідно з вказаного вище договору підтверджується фіскальними чеками від 07.07.2021 №0000025294 на суму 4000,00 грн, від 27.08.2021 №0000026137 на суму 12000,00 грн.

Позивач на підтвердження права на отримання податкової знижки надав копії: паспорту громадянина України; РНОКПП; договору про навчання; диплому бакалавра; довідки про доходи за 2021 рік; фіскальних чеків; довідки Приватног вищого навчального закладу "Європейський університет".

Дослідивши копію паспорта позивача та інші додані докази суд встановив, що зареєстрованим місцем проживання останнього є м. Київ.

Відповідно до пп. 14.1.213 ПК резиденти це, зокрема, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Таким чином, в розумінні пп. 14.1.213 ПК позивач є резидентом України.

Висновки перевірки про неможливість ідентифікувати що витрати понесені безпосередньо громадянином ОСОБА_1 , суд вважає безпідставними, оскільки достатнім підтвердженням понесення ним витрат є копії фіскальних чеків від 07.07.2021 №0000025294 на суму 4000,00 грн, від 27.08.2021 № 0000026137 на суму 12 000,00 грн.

Наведені висновки суду узгоджується з положеннями пп. 166.2.1. п. 166.2 ст. 166 ПК, згідно з якого платником податку витрати, підтверджуються відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

Отже, висновки відповідача в акті камеральної перевірки суд вважає безпідставними.

Інших тверджень, як підстави для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.05.2023 №29640240105.

Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати податкову знижку суд зазначає таке.

Згідно з п.179.8 ст. 179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.

Враховуючи висновки суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у цій частині також є обґрунтованими.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу і зсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Окрім того, суд вказує на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

При цьому, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом з тим, задовольняючи зазначену позовну вимогу, суд не втручається у здійснення відповідачем своїх дискреційних повноважень, так як задоволення такої вимоги є належним способом захисту прав позивача та відповідає вимогам частинам 2 і 3 статті 245 КАС України, як похідна вимога, що також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.05.2023 №29640240105.

Зобов`язати Головне управлінням ДПС у м. Києві нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку за наслідками звітного податкового 2021 року у сумі 2880,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Василенко Г.Ю.