Рішення № 126954048, 28.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. справа № 300/1157/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця Блищак Вікторія Олександрівна, до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представниця Блищак Вікторія Олександрівна (представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме за період з 26.10.2024- 31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання позивач отримав поранення, у зв`язку із чим проходив стаціонарне лікування та 17.01.2025 був виписаний. Однак, під час перебування на стаціонарному лікуванні, відповідачем було припинено виплату належного грошового забезпечення, у зв`язку із чим позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із відповідним рапортом. Відповідач листом від 03.02.2025 повідомив, що виплату грошового забезпечення було припинено, оскільки позивач 21.10.2024 отримав з НВМКД «ГВКГ» м. Київ свідоцтво про хворобу з висновком «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Представниця позивача звертає увагу, що 23.01.2025 ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення. Водночас станом на 20.02.2025 відповідачем не проведено остаточного розрахунку з позивачем після його звільнення. Представниця вказує, що відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено грошове забезпечення та додаткову винагороду за період його перебування на стаціонарному лікуванні після отримання тяжкого каліцтва, що пов`язане із захистом Батьківщини. Наголошує, що оскільки позивач був діючим військовослужбовцем до 16.01.2025 та перебував на стаціонарному лікуванні до 17.01.2025, то за ним зберігається право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн щомісяця, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану». Крім того, вважає, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 24.01.2025.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

11.03.2025 на адресу суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив щодо задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що 18.02.2024 позивач отримав бойове поранення та з 19.02.2024 перебував на лікуванні. Відповідно до довідки ВЛК від 14.06.2024 №14798 позивач потребував лікування в умовах відділення після гострої та довготривалої реабілітації терміном на 3 місяці з подальшим переоглядом ВЛК. В подальшому, 26.10.2024 солдата ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Вказує, що на час дії довідки ВЛК від 14.06.2024 №14798 позивачу виплачувалося грошове забезпечення в повному обсязі. Надалі позивач не пройшов ВЛК з метою отримання висновку лікарняного закладу про потребу в подальшому безперервному лікуванні, як це передбачено абз. 3 п. 9 розділу І Порядку №260, п. 6.5, 6.13 розділу 6 Положення №402, а отримав висновок про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Відтак, оскільки до військової частини НОМЕР_1 не надходили довідки ВЛК про продовження тривалого лікування, як це передбачено Положенням № 402, Порядком № 260, у командування військової частини НОМЕР_1 існували законні підстави припинити здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди.

Представник відповідача наголошує, що починаючи лише з 25.02.2025 нормативно-правовими актами було встановлено, що військовослужбовцям, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я за висновком (постановою) військово-лікарською комісії, грошове забезпечення виплачується до дня виписки із закладу охорони здоров`я. Проте, в період з 26.10.2024 по 17.01.2025, таких норм в Порядку № 260 не існувало. Також зазначає, що солдату ОСОБА_1 при звільненні виплачено допомогу на оздоровлення в сумі 26782,30 грн, компенсацію за відпустку в сумі 93738,05 грн, компенсацію відпустки учасника бойових дій в сумі 62492,03 грн, вихідну допомогу при звільненні в сумі 53564,60 грн. Враховуючі ці обставини, та приписи пункту 8 розділу І Порядку № 260 затримки у виплаті грошового забезпечення при звільненні (одноразових виплат, компенсацій відпусток) тощо ОСОБА_1 не відбулось, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку слід відмовити.

Представниця позивача скористалася правом подання відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 14.03.2025. Зазначає, що умовами для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, є пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. При цьому постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/ або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 грн винагорода. Вважає, що період лікування підлягає врахуванню до періоду, протягом якого позивач має право на отримання додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн відповідно до постанови № 168. Також зазначає, що виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати. Вважає, що довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду. При цьому наявність висновків ВЛК відносно позивача відповідачем не спростовується. Звернено увагу, що станом на виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу (23.01.2025) остаточного розрахунку по виплаті належного грошового забезпечення проведено не було. Проте такий розрахунок був здійснений 21.02.2025, що свідчить про наявність затримки розрахунку при звільненні у кількості 29 днів з 23.01.2025 по 20.02.2025.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №23 від 23.01.2025 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 54).

Відповідно до довідки про обставини травми, виданої ВЧ НОМЕР_1 від 22.02.2025 №1525, 18.02.2024 позивач отримав порання під час виконання бойового завдання (а.с.34).

У подальшому, з 19.02.2024 по 17.01.2025 безперервно перебував на стаціонарному лікування (а.с.35-44).

Відповідно до довідки ВЛК від 29.05.2024 №13354 травма позивача кваліфікована як тяжка (а.с.45).

Відповідно до довідки ВЛК від 14.06.2024 №14798 позивач потребує лікування в умовах відділення після гострої та довготривалої реабілітації НВМКЦ «ГВКГ» терміном на 2 місяці з подальшим переоглядом ВЛК (а.с.46).

Згідно із довідкою від 19.08.2024 №21183 позивач потребує лікування в умовах відділення після гострої та довготривалої реабілітації НВМКЦ «ГВКГ» терміном на 2 місяці з подальшим переоглядом ВЛК (а.с. 47).

Відповідно до свідоцтва про хворобу №760-т, яке видане Центральною військово-лікарською комісією ЗСУ від 26.10.2024, солдата ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.48-49).

На рапорт позивача від 13.01.2025, Військова частина НОМЕР_1 листом від 03.02.2025 №669 повідомила, що 21.10.2024 позивач отримав з НВМКЦ «ГВКГ» м. Київ свідоцтво про хворобу з висновком «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», відповідно виплату грошового забезпечення було припинено (а.с.52-53)

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 2статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначеноЗаконом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу"(далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1статті 1 Закону №2232-XIIзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 1статті 2 Закону №2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У силустатті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначенізакономпільги, гарантії та компенсації.

Згідно із пунктом 1статті 9 Закону №2011-XIIдержава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2статті 9 Закону №2011-XIIпередбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно із частиною 4статті 9 Закону №2011-XIIгрошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану"у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Абзацом першим пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"від 28 лютого 2022 р. №168 (далі - Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Також пунктом 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказ Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260) визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому Постанова №168, зокрема не містить жодних обмежень щодо періоду та/ або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 грн винагорода.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженогонаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно з пунктом 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини. При цьому такий факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми) є окремою підставою для такого нарахування та виплати, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого. Іншою підставою є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявні у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно допостанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з отриманим 18.02.2024 пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд зазначає, що документально підтверджено, що 18.02.2024 ОСОБА_1 при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок удару дрона-камікадзе отримав множинні ВОСП обох стоп, правового стегна, попереку справа, відкритий перелом правової гомілки (а.с.34).

Позивач у період з 19.02.2024 по 17.01.2025 проходив стаціонарне лікування через наслідки перенесеного (18.02.2024) поранення, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №с2776, №3867, №5658, №2254В, №10628, а також свідоцтвом про хворобу №760-т від 26.10.2024 (а.с.35-44,48).

Однак зі змісту картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.03.2025 №5/1082 встановлено, що додаткова винагорода позивачу в спірний період не нараховувалась та не виплачувалась.

При цьому під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000 грн за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Суд констатує, що обидві умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, складеними відносно позивача, які містяться у матеріалах справи.

Суд враховує, що позивач з 15.05.2024 по 23.01.2025 перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягами із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №138 від 15.05.2024 та №23 від 23.01.2025 (а.с. 75-76).

Приписами пункту 1-1 Постанови № 168 передбачено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

З урахуванням наведеного слідує, що після виведення військовослужбовця у розпорядження командира під час лікування виплата грошового забезпечення не припиняється, протягом двох місяців з дня зарахування здійснюється виплата повного грошового забезпечення за останньою займаною посадою, після спливу двох місяців виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 грн щомісяця.

Підсумовуючи вищевикладене, суд виснує, що за періоди: 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025 військова частина НОМЕР_1 мала нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно кількості днів лікування у кожному місяці.

Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, беручи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбаченіст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме за період з 26.10.2024- 31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Щодо наявності підстав для нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025, суд зазначає про таке.

Згідно з пункту 11статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після травми поранення (контузії або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.

Аналогічно абзац 2 п. 9 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Згідно з абзацом 3 п. 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно п. 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема зачас перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Відповідно до частини 10статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботинаказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови.ПостановиВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.Постановиштатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

З огляду на зазначені вище норми Положення, висновок ВЛК є змістом (суттю)постановиВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або ж протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженнямпостановиВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 520/16191/23.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться виписки КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» №с2776, Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги №3867, Національного військового медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №5658 та №10628, ТОВ «Медичний центр Добробут-Поліклініка» №2254В, які підтверджують безперервне перебування позивача на стаціонарному лікуванні. Кожна із цих виписок містить рекомендації про необхідність продовження лікування позивача у періоді з 19.02.2024 по 17.01.2025. Як наслідок, згіднопостановиВЛК, яка оформлена у формі Свідоцтва про хворобу №760-т від 21.10.2024, позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку.

Тобто матеріалами справи, зокрема виписками лікувально-медичних закладів підтверджено право позивача на отримання грошового забезпечення за останньою займаною посадою у період перебування позивача на безперервному лікуванні з моменту його поранення та до моменту його виписки з лікувального закладу 17.01.2025, оскільки таке безперервне лікування здійснювалось в зв`язку із отриманим пораненням тяжкого ступеня, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Вказане зокрема висвітлене упостановіштатної ВЛК, яка затверджена Центральною військово-лікарською комісією ЗС України 21.10.2024 (а.с. 48) .

Варто звернути увагу, щоЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 року №3633-IXстаттю 9 Закону №2011-ХІІдоповнено пунктом 9 такого змісту: "9.За військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону".

Зазначене свідчить про те, що наведені вище зміни врахували необхідність забезпечення військовослужбовців, які потребують тривалого лікування, грошовим забезпеченням, у тому числі додатковими його видами, протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні тау відпустці для лікування після поранення,що усунуло відповідну правову невизначеність.

Суд зазначає, що згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 від 09.03.2025 №5/1082, та банківських виписок за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025 грошове забезпечення не нараховувалось, що і не заперечується самим відповідачем (а.с.56-57,78).

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошове забезпечення в повному обсязі за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Враховуючи вказане та необхідність ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд також вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі -Закон №2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Разом із тим приписами наведених правових актів не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення особам за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Як зазначено урішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати нормиКодексу законів про працю України(далі -КЗпП), у якому визначені основні трудові права працівників.

Відтак, суд звертає увагу на те, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню субсидіарно у тих випадках, коли нормами спеціального законодавства спірні правовідносини не врегульовані.

Суд зазначає, що оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані спеціальним законодавством, то до таких правовідносин слід застосовувати приписиКЗпП.

Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, Верховний Суд, зокрема у постановах від 20.01.2021 у справі №200/4185/20-а, від 31.03.2021 у справі №340/970/20, від 24.06.2021 у справі №480/2577/20, дійшов висновку про можливість застосування норм ст.ст.116та117 КЗпП Українияк таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Згідно зістаттею 116 Кодексу законів про працю Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю Українипередбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях116,117 Кодексу законів про працю Українинорми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа №825/598/17).

При цьому суд звертає увагу на те, що аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2020 року (справа №806/305/17).

У той же час для пропорційного обрахунку розміру середнього заробітку необхідно встановити розмір усіх належних звільненому працівникові сум, що є необхідним для пропорційного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №640/17872/19.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак стягнення такого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є можливим за наявності двох умов, а саме - факту невиплати належних працівникові сум при звільненні та факту проведення з працівником остаточного розрахунку.

Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №420/13606/21 дійшов висновку, що поняття"грошове забезпечення"та"заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.

Судом з`ясовано, що позивач виключений зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення 23.01.2025 відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 №23 (а.с.77).

Також судом при розгляді цієї справи встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченоїпостановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, та грошового забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачем не проведено із позивачем остаточний розрахунок, який відповідачу належить здійснити після розгляду даної справи.

Враховуючи відсутність факту проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право шляхом подання відповідного позову до адміністративного суду після проведення відповідачем з ним остаточного розрахунку при звільненні, у випадку невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати такого середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні в порядку, передбаченомуст. 117 КЗпП України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач має право на пільги відповідно до п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору.

З огляду на те, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 1 статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме за період з 26.10.2024- 31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) грошове забезпечення відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» № 260 від 07.06.2018 (зі змінами та доповненнями), за період з 26.10.2024-31.10.2024, 01.11.2024 30.11.2024, 01.12.2024 31.12.2024, 01.01.2025 17.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.