Ухвала суду № 126953978, 29.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

29 квітня 2025 року Справа № 280/3180/25 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, визнання такою, що не підлягає виконанню постанову та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач 1), Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

визнати такою, що не підлягає виконанню постанову № 35102644 від 19.11.2012, видану Олександрівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення з позивача на користь держави боргу у розмірі 4 328,18 грн.;

зобов`язати Комунарський відділіл ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виключити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню №56284257.

Крім того, у позовні заяві міститься вимога про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першоїстатті 171 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями160,161,172цьогоКодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно з п. 4, п. 5, п. 9 ч. 5ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:

зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду з позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

В порушення вищенаведених вимог, позивачем в позовній заяві не викладено обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, відтак, обґрунтування позовних вимог, звернутих до відповідачів, відсутнє.

Перелічені позивачем правові норми не можуть вважатись обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Також, позов не містить змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів: позивач не вказав конкретних дій (бездіяльності) кожного з відповідачів, які він вважає протиправними; не вказав обґрунтування порушення оскаржуваними діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Суд встановив, що в позовній заявів прохальній частині позовної заяви наявна вимога щодо постанови № 35102644 від 19.11.2012 Олександрівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) проте, у суб`єктний склад учасників судового процесу Олександрівський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), позивачем не визначений.

Відтак, враховуючи вищезазначене, позивачу необхідно подати позовну заяву (для суду та відповідачів), зміст якої привести у відповідність до вимог п. 4, п. 5, п. 9 ч. 5ст. 160 КАС України.

Разом із цим, згідно частини третьоїстатті 161 КАС Українидо позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України«Про судовий збір»від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України«Про судовий збір»платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Доказів звільнення позивача від сплати судового збору до позовної заяви не додано.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України«Про судовий збір»встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 1 ч. 3ст. 4 Закону України«Про судовий збір»ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01.01.20253028,00 грн.

Частиною третьоюстатті 4 Закону України«Про судовий збір»передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру становить 968,96 грн.

Матеріали позову містять квитанцію від 10.10.2024на суму 1211,20 грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви позивачем до Запорізького окружного адміністративного суду.

З приводу вказаної квитанції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України«Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України встановлено, що квитанція від 10.10.2024 вже пред`являлась позивачем до суду по справі №280/10125/24.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2024 по справі № 280/10125/24 позовна заява була повернена позивачу.

Згідно із пунктом 2 частини 1статті 7 Закону України«Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Таким чином, судовий збір, сплачений в адміністративній справі № 280/10125/24 підлягає поверненню у разі подання відповідної заяви позивачем.

Отже, квитанція від 10.10.2024 на суму 1211,20 грн. не може бути прийнята як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви, яку зареєстровано судом 24.04.2025 (№280/3180/25).

Суддя зазначає, що Законом України«Про судовий збір»не передбачено можливості зарахування коштів, сплачених у якості судового збору по справі, що не поверталися із відповідного бюджету після сплати банком, як таких, що надають право на розгляд повторно заявлених позовних вимог цього ж позивача, але уже по іншій справі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 року у справі №809/1092/18.

Крім того, щодо можливості зарахування судового збору по справі сплаченого за позовну заяву в іншій справі, сформувала висновок колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду в постанові від 05.08.2021 року по справі №160/5879/20 (адміністративне провадження №К/9901/11999/21.

Так, у вищевказаній постанові колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначено: "Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи. Так, згідно наданих скаржником до суду апеляційної інстанції доказів, судом апеляційної інстанції при прийняті оскаржуваного рішення встановлено, що надана до суду на виконання вимог ухвали від 19 січня 2021 року копія платіжного доручення № 705087 від 21 грудня 2020 року не свідчить про виконання скаржником вимог цієї ухвали суду, оскільки згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір сплачений позивачем згідно з платіжним дорученням № 705087 від 21 грудня 2020 року зараховано до спецфонду як судовий збір сплачений у справі № 160/10123/20, тобто копія зазначеного платіжного доручення підтверджує факт зарахування судового збору по іншій судовій справі. З огляду на викладене, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивач був зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи № 160/5879/20. Разом із тим, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, судовий збір за наданим позивачем платіжним дорученням сплачений і зарахований при розгляді іншої адміністративної справи".

Вищевикладене дає підстави для висновку, що за подання будь-якої повторної заяви (позовна заява, заява про забезпечення позову, апеляційна скарга, тощо) не передбачено зарахування судового збору, зарахованого в межах іншої справи, незважаючи на те, чи була вона розглянута.

Оскільки строк заявлення клопотання про повернення судового збору законом не обмежено, позивач має право повернути судовий збір за його клопотанням по справі № 280/10125/24 в будь-який час, оскільки його позовна заява була повернута.

Тоді як при вирішення адміністративного позову у справі № 280/3180/25 судом буде вирішуватись питання про відшкодування судових витрат, понесених сторонами, вищевказана обставина може призвести до подвійного відшкодування однієї і тієї ж суми судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у сумі 968,96 грн.

Також, частиною третьоюстатті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до приписівстатті 287 КАС Україниучасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Тобто,статтею 287 КАС Українивстановлений спеціальний десятиденний строк для оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Суддя зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржується постанова № 35102644 від 19.11.2012.

До суду позивач звернувся 23.04.2025.

Відповідно до приписів частин першої-третьої, п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №№1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Зміст наведених правових норм свідчить про встановлення законодавцем двох альтернативних способів оскарження рішень, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби - шляхом звернення до суду у встановленому процесуальним законодавством прядку або шляхом подання скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, чи керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Таким чином, правових підстав вважати, що у випадку, що розглядається, законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору немає, а отже до цих правовідносин не можуть бути застосовані приписи частини другоїстатті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, скориставшись альтернативним способом захисту своїх прав на оскарження рішень державного виконавця, а саме зверненням з позовною заявою до суду, де відповідачем є відповідний орган ДВС, позивач повинен був керуватисястаттею 287 КАС України, якою встановлено десятиденний строк для звернення, від дати отримання таких рішень, який обчислюється календарними днями.

У справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби позовна заява подається у десятиденний строк (10 календарних днів)з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.

Така позиція суду ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду, висловлених у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №440/1290/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 та позиції Великої Палата Верховного Суду висловленій у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18.

Тобто, посилання позивача на дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням досудового порядку вирішення спору, судом оцінюються критично, оскільки положеннястатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»не передбачають продовження строку, визначеногостаттею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до суду, за умови використання процедури досудового врегулювання спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 240/17638/23.

У відповідності до положень частини першоїстатті 123 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на встановлені строки на звернення до суду, позивач має надати відповідно до вимог ч.6ст.161 КАС Україниобґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку з доказами на її підтвердження.

Відповідно до ч. 1ст. 169 КАС Українисуддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями160,161цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

У зв`язку з вищевикладеним, згідно з вимогамист.169 КАСУкраїнипозовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.160,161,169,171 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною, визнання такою, що не підлягає виконанню постанову та зобов`язання вчинити дії, - залишити без руху.

Позивачу усунути недоліки позовної заяви,зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення недоліків позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.В. Сіпака