Рішення № 12695208, 02.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10 Справа № 11/272

За позовом Приватного акціонерного товариства “Луганський регіональний спецавтоцентр “Таврія”, м. Луганськ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 254 350 грн. 44 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Ерьоменко Е.С., дов. № 7 від 21.10.10.; Вербицький О.І. - директор (протокол № 1 від 30.06.2010);

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за неналежне виконання умов договору оренди нерухомого майна від 01.02.2008 в сумі 225000 грн. 00 коп., пені у розмірі 19071 грн. 95 коп. та 3% річних у розмірі 10278 грн. 49 коп.

Відповідач у засідання суду втретє не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлений.

В процесі судового розгляду справи позивачем надано письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг з орендної плати в сумі 224900 грн. 00 коп., пеню у розмірі 23429 грн. 91 коп. та 3% річних у розмірі 10191 грн. 06 коп.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали відповідачем під час судового розгляду справи не надані, внаслідок чого справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням думки присутніх в судовому засіданні представників позивача розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

01.02.2008 між сторонами у даній справі укладений договір оренди нерухомого майна (далі за текстом - договір) (а.с. 17 18), відповідно до умов пунктів 1.1 та 1.2 якого позивач як орендодавець передав, а відповідач як орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно три суміжні ізольовані кімнати, розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Молодьожная, 22, площею 233,22 кв. м, 10,17 кв. м та 2 кв. м, а також примикаючи територію площею 808,66 кв. м.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору строк оренди складає з 01.02.2008 до 31.12.2008 з можливістю подальшого продовження дії договору згідно з пунктом 3.2.

Акт приймання передачі орендованого майна сторонами договору не складався. Разом з цим у пункті 9.1 наданої до справи копії договору, яка судом в судовому засіданні звірено з оригіналом, міститься рукописна примітка про те, що за згодою сторін договорі вступає в силу з моменту його підписання без складання акта приймання-передачі.

Відповідач заперечень стосовно вказаної примітки не надав, доводи позивача про фактичне користування орендованим майном не спростував.

До матеріалів справи позивачем надано прибутковий касовий ордер № 5 від 04.02.2008, відповідно до якого відповідачем було сплачено 100 грн. 00 коп. орендної плати за користування виробничим приміщенням.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору розмір орендної плати складає 7500 грн. 00 коп. на місяць (з ПДВ). Орендна плата повинна сплачуватися на умовах 100% передплати за кожний місяць, в строк не пізніше 25-го числа місяця, попереднього перед поточним місяцем.

Пунктом 7.4 договору його сторони передбачили відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 300 грн. 00 коп. за кожен день прострочення.

За актом приймання-передачі від 17.07.2010 (а.с. 19), підписаним обома сторонами договору, відповідач передав позивачеві орендоване майно.

Орендну плату в обумовленому договором обсязі та у зазначені у договорі строки відповідач не сплачував, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення з відповідача заборгованість з орендної плати за період з лютого 2008 року по липень 2010 року включно у розмірі 224900 грн. 00 коп. (з урахуванням здійсненої відповідачем сплати 200 грн. 00 коп.), а також пені за період прострочення у розмірі 23429 грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 10191 грн. 06 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві майна, що є предметом договору. Так, судом прийнято до уваги пункт 9.1 договору з приміткою про те, що за згодою сторін договір набирає сили з моменту його підписання без складання акту приймання-передачі. Факт використання відповідачем орендованого майна останнім не спростований та підтверджений, зокрема, наявним у матеріалах справи прибутковим касовим ордером № 5 від 04.02.2008, відповідно до якого відповідачем було сплачено 100 грн. 00 коп. орендної плати за користування виробничим приміщенням. Доказів укладення сторонами у справі інших, ніж договір оренди від 01.02.2008, угод сторонами не надано. За таких обставин у суду є підстави для висновку про те, що грошові кошти за прибутковим касовим ордером № 5 від 04.02.2008 сплачені відповідачем саме за користування майном, що є предметом договору оренди від 01.02.2008.

Крім того, сторонами договору 17.07.2010 складено акт приймання-передачі орендованого майна від відповідача позивачеві після припинення користування вказаним майном, що відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України також є належним доказом факту передачі орендованого майна у користування відповідачеві після укладення договору оренди.

Доводи позивача щодо моменту початку користування орендованим майном з дати укладення договору, відповідач під час судового розгляду справи не спростував.

Під час судового розгляду справи також знайшов своє підтвердження факт невиконання відповідачем зобовязань за укладеним з позивачем договором оренди, наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.02.2008 по 17.07.2010.

Разом з цим позивачем у справі необґрунтовано визначено розмір орендної плати за липень 2010 року - 7500 грн. 00 коп. (розрахунок суми орендної плати а.с. 29), оскільки відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання передачі від 17.07.2010 відповідач у липні 2010 року користувався орендованим майном лише у період з 01.07.2010 по 17.07.2010.

Нарахування орендної плати за період з 18.07.2010 по 31.07.2010 є неправомірним, орендна плата підлягає сплаті пропорційно часу користування орендованим майном.

Таким чином, за період з 01.07.2010 по 17.07.2010 орендна плата складає 4112 грн. 90 коп.

З урахуванням викладеного вище стягненню з відповідача підлягає орендна плата з період з 01.02.2008 по 17.07.2010 у загальному розмірі 221512 грн. 90 коп.

У відповідності зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як встановлено ст. 3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність за прострочення сплати орендної плати передбачена умовами пункту 7.4 договору у розмірі 300 грн. 00 коп. за кожен день прострочення платежу.

Разом з цим обчислення розміру пені здійснене позивачем з урахуванням положень вказаного вище Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, а саме виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням періоду користування орендованим майном у липні 2010 року з 01.07.2010 по 17.07.2010, за прострочення сплати орендної плати за період з 01.07.2010 по 17.07.2010 з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 219 грн. 89 коп.

Решта пені (за період прострочення з 01.02.2008 по 30.06.2010) позивачем обчислена вірно, з урахуванням умов договору, фактичних обставин справи та приписів чинного законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 23248 грн. 83 коп.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Є частково обґрунтованою й вимога позивача про стягнення 3% річних.

3% річних підлягають стягненню з відповідача з урахуванням розміру заборгованості з орендної плати за період з 01.07.2010 по 17.07.2010 4112 грн. 90 коп.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 10158 грн. 76 коп.

З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково, у частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 221512 грн. 90 коп., пені у розмірі 23248 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 10158 грн. 76 коп.

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь приватного акціонерного товариства «Луганський регіональний спецавтоцентр «Таврія», м. Луганськ, вул. Молодіжна, буд. 22, код 13406703, заборгованість з орендної плати у розмірі 221512 грн. 90 коп., пені у розмірі 23248 грн. 83 коп., 3% річних у розмірі 10158 грн. 76 коп. витрати зі сплати державного мита у розмірі 2549 грн. 20 коп., 232 грн. 71 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 02.12.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення повного рішення 06.12.2010.

Суддя М.О. Москаленко