Рішення № 12695178, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/26309.11.10

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас 2007», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000», м. Київ

про          стягнення заборгованості

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Високовський Є.Ю., предст., дов. б/н від 18.10.2010 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлас 2007»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000» про стягнення 10079,4 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 12 від 26.02.2010 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 10079,4 грн. В додаткових поясненнях по справі позивач зазначає, що 16.08.2010 року відповідачем було повернуто позивачеві всі залишки отриманого товару і станом на день прийняття рішення відповідач не має нереалізованого товару позивача, однак коштів за реалізований товар позивачеві в повному обсязі не перерахував.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.10.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача в судові засідання, зокрема призначене на 09.11.2010 року не з’явився, вимог ухвали суду не виконав. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження по справі від 01.10.2010 року та відкладення розгляду справи на 09.11.2010 року направлялись відповідачеві за адресою його реєстрації, що підтверджена Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, однак повернулись без вручення.

За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, що надавались під час судового розгляду справи, суд –

ВСТАНОВИВ :

26.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000», Покупець (надалі по тексту ТОВ «Хортиця 2000», відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Атлас 2007», Постачальник (надалі по тексту ТОВ «Атлас 2007», позивач) було укладено Договір № 12 (далі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого Постачальник зобов’язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його вартість.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товару в період з 26.02.2010 року по 15.04.2010 року на загальну суму 19412, 58 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

-          № 43 від 26.02.2010 року на суму 11725,44 грн.;

-          № 53 від 11.03.2010 року на суму 1789,32 грн.;

-          № 75 від 09.04.2010 року на суму 4888,32 грн.;

-          № 83 від 15.04.2010 року на суму 1009,5 грн.

Повноваження осіб на отримання товару від імені відповідача підтверджуються Довіреністю № 161 від 26.02.2010 року та Генеральною довіреністю від 10.03.2010 року. Зазначені довіреності оформлені належним чином містять підписи посадових осіб відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Для оплати товару позивачем відповідачеві було виставлено рахунки фактури № 43 від 26.02.2010 року, № 53 від 11.03.2010 року, № 75 від 09.04.2010 року, № 83 від 15.04.2010 року на визначені в накладних суми.

Крім того, позивачем відповідачеві було виписано та видано податкові накладні № 43 від 26.02.2010 року, № 53 від 11.03.2010 року, № 75 від 09.04.2010 року, № 83 від 15.04.2010 року, а суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкових зобов’язань відповідних періодів.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата за отриманий та реалізований товар проводиться кожні 14 календарних днів.

Згідно даних позивача та наявних в матеріалах справи доказів, зокрема банківських виписок з розрахункового рахунку позивача та довідок банків відповідачем було сплачено позивачеві 4939, 78 грн., а саме 12.03.2010 року перераховано 1800 грн., 07.04.2010 року перераховано 3039,78 грн.

Крім того, як убачається з матеріалів справи 16.08.2010 року відповідачем було повернути позивачеві нереалізований товар на загальну суму 4493,4 грн.

20.08.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензію з вимогою про погашення заборгованості за отриманий товар, яка відповідачем була залишена без відповіді.

          На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем, згідно даних позивача, складає 10079,4 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між позивачем та відповідачем договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах, в зв’язку з чим, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що строк оплати за реалізований товар проводиться кожні 14 календарних днів.

          У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення ст. 530 Цивільного кодексу України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 4.3 Договору сторони погодили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару третім особам. Проте, продаж товару вказаним особам не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки осіб, жодним чином не визначеній в Договорі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          В силу ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України договір поставки є оплатним. Тобто обов’язок відповідача, як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 Договору.

          При цьому, пунктом 4.3 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у відповідача вказаного обов’язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, що залежать від певної події, яка не є такою, що має неминуче настати.

За таких обставин, суд вважає, що конкретний строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлений товар в розумінні приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони не визначили, а тому в разі відсутності визначеної сторонами відкладальної умови відповідач зобов’язаний оплатити товар за правилом ст. 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем вимоги.

Крім того, в даному випадку суд враховує і той факт, що п. 2.5 Договору сторони погодили можливі дії відповідача щодо повернення позивачеві нереалізованого товару.

Так, 16.08.2010 року відповідачем позивачеві було здійснено повернення товару на загальну суму 4493,4 грн. Доказів наявності у відповідача іншого нереалізованого товару отриманого у позивача на виконання Договору матеріали справи не містять.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 20.08.2010 року звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, однак відповідач у визначені законом строки з позивачем не розрахувався. Не містять матеріали справи і доказів повернення відповідачем позивачеві товару після направлення зазначеної вимоги.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати поставленого товару, а також доказів повернення нереалізованого товару позивачу станом на день вирішення даної справи, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10079,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач проти наведених позивачем обставин не заперечив, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав. Також не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження факту нереалізації товару отриманого у позивача станом на день прийняття рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хортиця 2000»(02160, м. Київ, вул. Возз’єднання,1, р/р 2600519588001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, ід. код 31168778 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас 2007»(04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, к. 405, р/р 26001300059053 в АКБ «Форум»в м. Києві, МФО 322948, ід код 34891603) 10079,40 грн. (десять тисяч сімдесят дев’ять гривень сорок копійок) основного боргу, а також витрати по сплаті державного мита 102 (сто дві) грн. та 236 (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням по справі законної сили видати наказ.

Суддя                                                                      О. С. Копитова