Рішення № 126951741, 30.04.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12397/24

2/212/992/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Майданик М. Є., представника позивача Ющенко В. В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ ТАКЕ.

До суду звернулася представник позивача Ющенко В. В. із зазначеною позовною заявою. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторони скористалися можливістю обмінятися змагальними документами та участі в процесі розгляду справи.

20.03.2025 ОСОБА_3 подав суду заяву про витребування доказів, в задоволенні якої було відмовлено.

В судовому засіданні 16.04.2025 на підставі ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши дату і час його проголошення: 30 квітня 2025 року о 09:00 год.

Позиції сторін.

Позов обґрунтований таким. Позивач, як надавач послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, надав у період з 01.01.2020 до 31.10.2024 роки відповідачам послугу з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач виконав свої зобов`язання, а відповідачі зобов`язані оплатити надані послуги. На підставі ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачам інфляційні втрати, 3% річних, плату за абонентське обслуговування та пеню. Просив стягнути: солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 суму заборгованості за період з 01.01.2020 року по 19.08.2020 рік за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 2 630,82 грн, інфляційні втрати у сумі 694,95 грн, 3% річних 226,07 грн., а всього 3 551,84 грн; солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за період з 20.08.2020 року по 26.08.2024 рік за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 29 464,29 грн, інфляційні втрати у сумі 3 442,99 грн, 3% річних 1 100,03 грн, пеню - 630,38 грн., плата за абонентське обслуговування 265,27 грн, а всього 34 902,97 грн; з ОСОБА_3 суму заборгованості за період з 27.08.2024 року по 31.10.2024 рік за абонентське обслуговування у розмірі 16,68 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів судовий збір.

Відповідачі проти позову повністю заперечили; вважали, що треба відмовити в його задоволенні. 19 лютого 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду письмові заперечення проти позову, підтримані надалі в судовому засіданні усіма відповідачами (а. с. 60-62). У запереченнях вони послалися на таке. Позов підписаний не уповноваженою особою; представник позивача, який з`являється в судові засідання не уповноважена особа. Позивач порушив вимоги законодавства щодо захисту персональних даних, використавши ПІБ відповідачів під час звернення до суду; отже позивач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 17000,00 грн та відшкодувати відповідачам заподіяну крадіжкою персональних даних моральну шкоду в розмірі 1 млн. грн. (у запереченнях вони просили суд стягнути штраф та моральну шкоду). Позивач надав оманливі дані по розрахункам боргу, не включивши до них оплати, зокрема, у розмірі 19677,30 грн від 06.01.2021 (яка в рази покриває заявлену суму заборгованості). Договір про користування послугами між сторонами не укладався; відповідачі не зацікавлені в його укладенні, вони не зверталися за укладенням такого договору. Відповідачі не зацікавлені у послугах позивача, оскільки він не надає їх якісно та в повному обсязі. Батареї в квартирі з 2020 року майже холодні і їм доводиться грітися за допомогою електричних приладів. Відповідачі також просили суд призначити комісію для експертної оцінки якості послуг, які надає позивач. Крім того, відповідачі надали докази на підтвердження обставин оплати за послуги позивача, а також оплати ними за електричну енергію.

В судовому засіданні 19.02.2025 суд роз`яснив відповідачам їх право на звернення з окремим позовом, що стосується їх вимог про незаконне використання персональних даних. Суд також роз`яснив засади диспозитивності та змагальності судового процесу, обов`язок сторін зібрати та надати суду докази; неможливість призначення судом комісії для визначення експертної оцінки якості послуг. Крім того, суд роз`яснив правила представництва учасників під час звернення з позовом та під час участі в судових засіданнях, можливість та право ознайомитися з матеріалами справи та висловити свої заперечення щодо права на звернення з позовом, його підписання, участі належних/неналежних представників сторін під час оскарження рішення суду за результатами розгляду справи.

27 лютого 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача (а. с. 69-72). У цих поясненнях він послався на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 633, 634 Цивільного кодексу України щодо можливості укладення публічного договору шляхом приєднання у разі відсутності рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин. Також заперечив проти незаконного використання персональних даних відповідачів та зазначив, що обробка персональних даних здійснюється на підставі Закону України «Про електроенергетику» та «Про теплопостачання» у порядку, визначеному Правилами надання населення послуг з газопостачання та теплової енергії, отже, згода від споживачів послуг не вимагається. Щодо якості послуг позивач зазначив, що він подає теплоносій лише до входу в багатоквартирний будинок, до приладу обліку тепла, далі відповідальність за якість теплопостачання лежить на Житлово-комунальному господарстві або ОСББ та його керівникові. Крім того, звернень від відповідачів щодо ненадання або неякісного надання послуг до позивача не надходило. Позивач також надав довідку щодо зарахування суми 19677,30 грн, сплаченої відповідачами 12.01.2021.

07 квітня 2025 року до суду надійшли питання ОСОБА_1 до викладеного заперечення по суті позивача (а. с. 133-135). Суд у судовому засіданні роз`яснив відповідачам, що запитання на цьому етапі судового розгляду вже не ставляться.

Також 07.04.2025 від позивача надійшли розгорнуті розрахунки нарахувань за послугу постачання теплової енергії/централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 31.10.2024 (а. с. 143-151).

16.04.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення («Клопотання по суті»; а. с. 158-171), в яких відповідач навів аргументи, аналогічні наведеним у письмових запереченнях від 19.02.2025. Додатково зазначив про відсутність печаток та належних підписів на бухгалтерських розрахунках, наданих позивачем, відсутність прізвищ та посад осіб, які їх склали, що викликає сумніви в їх правдивості. Зазначив також, що позивач має право відключити від постачання теплової енергії у разі заборгованості, однак не відключає, бо це йому невигідно. Звернув увагу суду на те, що укладення договору за відсутності волевиявлення і бажання споживачів суперечить ст. 6 ЦК України про свободу договору. Заперечив проти нарахування пені та втрат від інфляції з 2020 року, оскільки це не відповідає Постанові КМУ № 1405 від 29.12.2023 «Питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Зазначив про значну різницю у нарахуваннях за тепло за умови відсутності лічильника та його наявності в будинку, що свідчить про безпідставність нарахувань, здійснених у період відсутності лічильника.

Отже, питання, на які має відповісти суд:

1. чи були між сторонами у спірний період (з 01.01.2020 до 31.10.2024) відносини щодо послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення)?

2. якщо такі відносини були, чи наявна заборгованість і який її розмір?

3. якщо відносини та заборгованість є, чи є підстави для стягнення втрат від інфляції, 3% річних, плати за абонентське обслуговування та пені?

Фактичні обставинита змістспірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Обставина реєстрації відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується відомостями з Реєстру Криворізької міської територіальної громади, Довідкою (а. с. 19, 25-27). ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою з 14.06.2001; ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною адресою до 26.08.2024, ОСОБА_1 до 19.08.2020.

Обставина передачі об`єктів теплопостачання у Жовтневому районі м. Кривого Рогу на балансовий облік та в господарське відання ДП «Криворізька теплоцентраль» підтверджується копіями Рішення Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 (а. с. 11), Листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (а. с. 10 зворот), Наказом генерального директора ДП «Криворізька теплоцентраль» від 03.09.2013 (а. с. 10 зворот).

Суд встановив обставину розміщення 01.10.2021 на сайті позивача https://tec.dp.ua Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 як публічного договору приєднання (далі - «Договір»; а. с. 74-79). Пунктом 2 цього Договору передбачено, що він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», надалі АТ «Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/. Пунктом 4 Договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Пунктами 51, 52 цього Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності; якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Обставини подання теплоносія в будівлю житлового будинку АДРЕСА_2 та припинення такого подання підтверджуються відповідними Актами (а. с. 12-17). Суд відхиляє аргумент відповідачів про неналежність особи, яка підписувала відповідні акти. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні стверджував, що підписувати відповідні акти повинен був голова ОСББ, яке створене мешканцями будинку, а не представник ТОВ «Житлокомцентр». На підтвердження обставини існування ОСББ, і, відповідно, повноважень його органів/представників на підписання зазначених актів відповідачі належних та допустимих доказів не надали.

Щодо підстав нарахування плати за послугу.

Спір між сторонами охоплює відносини у період з 01.01.2020 до 31.10.2024.

Користування послугою централізованого опалення регулюється Законами України «Про теплопостачання» (з початку існування відносин між сторонами спору), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (набрав чинності 10.12.2017, введений в дію з 01.05.2019, далі «Закон про ЖКП»), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (набрали чинності з 04.09.2019; далі «Правила 2019 року»); у період до 01.05.2022 також регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі «Правила 2005 року»).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 18 Правил 2005 року оплата послуг повинна була здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Згідно з п. 35-36 Правил 2019 року розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць; оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором; за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів; споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Згідно з п. 37 Правил 2019 року споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Закон про ЖКП містить визначення поняття «індивідуальний споживач» - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1).

Отже, для ідентифікації особи як споживача з 01.05.2019 мають бути ознаки користування об`єктом нерухомого майна, отримання послуги для власних потреб та укладення договору.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону про ЖКП, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Крім того, 01.05.2021 було внесено зміни до Закону про ЖКП, яким запроваджено укладання публічного договору приєднання.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону про ЖКП у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону про ЖКП до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Доказів, що співвласники багатоквартирного будинку 2 по вулиці Кирило-Мефодіївській прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, суду не надано. Отже, з відповідачем з 01.11.2021 укладений індивідуальний договір про надання комунальної послуги шляхом укладення публічного договору приєднання після його розміщення на сайті позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону про ЖКП, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частина 5 ст. 13 Закону про ЖКП містить також правило про те, що публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

Відповідно до п. 13 актуальних Правил 2019 року індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Резюмуючи регулювання виникнення підстав для оплати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов такого висновку:

у період з 01.05.2019 до 01.05.2021 відповідно до актуального Закону про ЖКП серед критеріїв для визначення споживача, разом з користуванням майном та отриманням послуги, наявний критерій укладення договору; однак стаття 9 цього закону про ЖКП говорить про те, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору;

з 01.05.2021 «автоматичне» отримання комунальної послуги без активного волевиявлення особи на відмову від неї/відмову від укладання договору (внесення змін до нього), актуальний Закон про ЖКП пов`язує з підставою для обов`язку оплати такої послуги.

Доказів відмови від отримання послуги або відмови від укладання договору відповідачі не надали. Отже, суд дійшов висновку про наявність між сторонами відносин щодо користування житлово-комунальною послугою з постачання теплової енергії (централізованого опалення).

Аргумент відповідачів про те, що укладення договору за відсутності волевиявлення і бажання споживачів суперечить ст. 6 ЦК України про свободу договору суд відхиляє з огляду на таке. Визначаючи свободу договору як засаду цивільного законодавства (ст. 3, 6 ЦК України), законодавець мав на увазі те, що сторони можуть укласти договір, який прямо не передбачений законодавством.

Можливість укладення договорів, зокрема, публічних, шляхом приєднання передбачена ст. 633 та 634 ЦК України.

Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

Наведені судом норми профільного закону «Про житлово-комунальні послуги» (див. вище це рішення) передбачають алгоритм укладення таких договорів з надавачами житлово-комунальних послуг (ст. 13-15). Цей Закон є більш спеціальним щодо норм Цивільного кодексу України. Водночас Цивільний кодекс України не містить заборони на укладення договорів приєднання у спосіб та послідовність, передбачену Законом «Про житлово-комунальні послуги» (зокрема, коли споживач приєднується «автоматично», і його небажання укладати договір має бути реалізоване у спосіб прямої, чітко висловленої (зафіксованої) відмови від укладення такого договору). Отже, такий спосіб укладення договору не суперечить принципу свободи договору і ст. 6 ЦК України: у споживача залишається право і можливість не укладати договір.

Суд також відхиляє аргумент відповідачів про неналежну якість послуг, наданих позивачем, з огляду на таке. Пунктами 7 та 8 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 передбачено, що виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску; постачання теплової енергії здійснюється до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Аналогічне правило передбачено пунктом 6 актуальних Правил 2019 року («Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача»). Пунктом 29 Правил 2005 року (діяли до 01.05.2022) було передбачено, що споживач має, серед іншого, право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг;

перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами. Аналогічне право передбачено п. 42 актуальних Правил 2019 року. Пунктом 16 цих Правил 2019 року передбачено, що перевірка відповідності якості надання послуг проводиться відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145. Згідно з п. 54, 55 Правил 2019 року у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги; оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги; оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону України Про житлово-комунальні послуги; за результатами перевірки якості надання послуги складається акт-претензія відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145. Отже, порядок фіксації та документування неякісних послуг, висунення претензій визначений законодавством. Відповідачі не надали суду жодних доказів на підтвердження надання позивачем неякісних послуг (претензій, листів, актів тощо). Посилання відповідачів на необхідність користування електроопаленням через низьку температуру в приміщеннях квартири та наданий акт звіряння від 09.05.2024 з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» не підтверджує обставину неякісних послуг позивача.

Щодо розміру заборгованості за послугу.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону про ЖКП плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 30 Типового індивідуального договору (Договору) визначено, що плата за послугу постачання теплової енергії складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону про ЖКП ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію, який застосовується у відносинах сторін за спірний період (з 01.01.2020), є публічною, загальнодоступною та розміщена на сайті позивача у розділі «Тарифи» (https://tec.dp.ua/category/information-for-disclosure/tariffs/).

Згідно з п. 32, 34, 41 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць; плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця; споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Суд оцінює застосування тарифів, оприлюднених на сайті позивача, як обґрунтоване.

Сума заборгованості підтверджується Детальними розрахунками заборгованості (а. с. 38, 39, 41). Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розрахунки заборгованості підписані бухгалтерами та/або представниками позивача, тобто вимога про зазначення посади та ПІБ особи дотримана; вони не викликають сумнівів у суду за формою. Відповідно, в цій частині суд відхиляє доводи відповідачів про їх неналежне оформлення.

На спростування заявленого розміру боргу відповідачі заявили про те, що сплачували за послугу належним чином та в повному обсязі; надали на підтвердження цієї обставини квитанції про сплату за послуги. Усі надані відповідачами квитанції про сплату датовані 2018-2019 роками (а. с. 104-113), та одна на суму 19677,30 грн датована 06.01.2021 (найпізніша; а. с. 103). У квитанції від 06.01.2021 зазначено про оплату за період 01.11.20-30.11.20 за послугу з опалення. Позивач заявив про те, що до спірного періоду (щодо якого висунуті вимоги) відповідачі мали заборгованість станом на 22.10.2019 в розмірі 19517,97 грн; споживачі здійснили оплату через систему інформаційно-довідкової служби «Нова-Ком» з призначенням платежу «послуга з опалення» в загальному розмірі 20727,30 грн, з яких 500 грн 28.10.2019, 550 грн 25.11.2019, 19677,30 грн 12.01.2021; станом на 13.01.2021 заборгованість за відповідну послугу (з опалення) сплачена в повному обсязі; переплата в сумі 1209,33 грн у травні 2021 року була врахована в оплату за послугу «опалення по лічильнику» (а. с. 89). На підтвердження обставини наявності заборгованості за попередній період позивач надав детальні розрахунки заборгованості: за липень 2018 січень 2021 року, 22.10.2019-31.12.2019, 01.10.2013-21.10.2019. Суд співставив надані позивачем розрахунки заборгованості з наданими відповідачами квитанціями за 2018-2019 роки та встановив, що оплати, про які заявили відповідачі та підтверджені квитанціями, були враховані позивачем. З наданих розрахунків за попередні періоди (з 2013 до кінця 2019 року) очевидно, що відповідачі сплачували не завжди своєчасно та в повному обсязі. Чи правомірно за таких обставин позивач зарахував частину платежу від 06.01.2021 в розмірі 19677,30 грн в рахунок заборгованості попередніх періодів?

Суд дійшов висновку про часткову правомірність такого зарахування з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту; звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Зарахування платежів має відбуватися згідно з їх призначенням, зокрема, в частині періоду. Однак надмірно сплачена сума (ніж нарахована) або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу (у квитанції не вказується період, за який вноситься оплата), в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше (якщо інший порядок зарахування коштів не визначений домовленістю сторін). Це відповідає звичаям ділового обороту. Водночас, оскільки в призначенні платежу було зазначено про період 01.11.20-30.11.20, тобто за листопад 2020 року, позивач повинен був частину платежу віднести саме на цей період, а решту зараховувати на свій розсуд. З детального розрахунку заборгованості 20.08.2020 26.08.2024 (а. с. 39) очевидно, що за листопад 2020 року нараховано 1510,38 грн, натомість в оплату за цей місяць нічого не зараховано. Відповідно, вимоги про стягнення боргу за період, який включає листопад 2020, повинні бути зменшені на цю суму і підлягають задоволенню в розмірі 27953,91 грн (= 29464,29 грн - 1510,38 грн). Зазначення в призначенні платежу про сплату «за послугу з опалення» замість послуги за постачання теплової енергії/централізованого опалення, на переконання суду, не впливає на можливість її зарахування на період, коли назва послуги змінилася (оскільки не змінилася її суть).

Отже, відповідачі обставини наявності заборгованості за спірний період не спростували. Альтернативні розрахунки зі свого боку не надали. Тому вимоги про стягнення боргу за послугу постачання теплової енергії (централізованого опалення) та абонентське обслуговування мають бути задоволені: в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за період з 20.08.2020 до 26.08.2024 частково в розмірі 27 953,91 грн; за інші заявлені періоди - в розмірі, заявленому позивачем.

Щодо 3% річних та втрат від інфляції.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції. Як свідчать розрахунки (а. с. 38-40) втрати від інфляції нараховані за період з 01.01.2020 до січня 2022 року, потім з січня 2024 року до грудня 2024 року; 3% річних - з 01.01.2020 до 23.02.2022, а потім з 30.12.2023 до 01.12.2024.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою КМУ № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Постановою КМУ № 1405 від 29.12.2023, на яку послалися відповідачі, було внесено зміни до зазначеної Постанови № 206 та викладено пункт 1 в такій редакції: установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Місто Кривий Ріг не знаходиться в територіальній громаді, що розташована на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації). Нерухоме майно відповідачів - не пошкоджене внаслідок воєнних (бойових) дій. Отже, у цьому спорі позивач не нараховував 3% річних та втрати від інфляції з 24.02.2022 до 29.12.2023, як і передбачено зазначеними Постановами КМУ.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції за вказані періоди є обґрунтованими та мають бути задоволені.

Щодо пені.

Позивач заявив вимогу про стягнення пені за прострочення сплати заборгованості за період з 30.12.2023 до 01.12.2024 року в розмірі 630,38 грн.

Пеня є різновидом неустойки та право на її стягнення передбачене ст. 624 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону про ЖКП, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Період нарахування пені відповідає допустимому згідно з вищенаведеними Постановами КМУ № 206 та № 1405.

Отже, наявні підстави для стягнення пені з відповідачів у розмірі та за період, заявленому позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 909,00 грн має бути стягнутий пропорційно задоволеним вимогам у загальному розмірі, по 969,67 грн з кожного відповідача.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ ТАКЕ:

позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2020 року по 19.08.2020 рік за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 2 630,82 грн, інфляційні втрати у сумі 694,95 грн, 3% річних 226,07 грн, а всього 3 551,84 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 20.08.2020 року по 26.08.2024 рік за спожиту послугу з постачання теплової енергії у розмірі 27 953,91 грн, інфляційні втрати у сумі 3 442,99 грн, 3% річних 1 100,03 грн, пеню - 630,38 грн, плата за абонентське обслуговування 265,27 грн, а всього 33392,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 27.08.2024 року по 31.10.2024 рік за абонентське обслуговування у розмірі 16,68 грн.

Стягнути з з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір - по 969,67 грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», ідентифікаційний код 00130850, місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено та підписано 30 квітня 2025 року.

Суддя: М. В. Швець