Рішення № 12695150, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/31726.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «АТЛАС»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»

простягнення 465376,54 грн.

Представники сторін: від позивачаМороз В.В. - дов. № 12/10 від 03.08.2010 р. від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Атлас»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»про стягнення заборгованості за договором підряду № 1735-ГП/07 від 14.03.2007 р. у розмірі 273337,00 грн. - суми основної заборгованості, 3 % річних у розмірі 31205,92 грн. та інфляційних збитків у розмірі 151868,17 грн. та пеню у розмірі 8965,45 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором підряду, оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за виконані позивачем роботи у повному обсязі. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 273337,00 грн., яку позивач просить стягнути з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.1997 р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, яка надсилалась за юридичною адресою вказаною у позовній заяві, була отримана відповідачем.

За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», Акціонерне товариство закритого типу «Атлас»змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Атлас», що підтверджується протоколом Загальних зборів акціонерів № 7/2010 від 17.07.2010 р.

14.03.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»(замовник, відповідач) та Акціонерне товариство закритого типу «Атлас»(підрядник, позивач) укладено договір підряду № 1735-ГП/07 (надалі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору, замовник доручає та сплачує, а підрядник зобов’язується виконати роботи з монтажу системи автоматики диспетчеризації інженерного обладнання по об’єкту: «Реконструкція комплексу Міністерства фінансів України по вул. Межигірській, 11 та вул. Хорива, 21б в Подільському районі міста Києва»(надалі - об’єкт замовника).

Перелік робіт та їх обсяги, що виконуються за цим договором, наведено у кошторисах (додаток № 3 до цього договору). Роботи які не входять до складу кошторисної документації (додаток № 3 до цього договору) складають предмет окремого договору або додаткових угод. (п. 2.2., 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість робіт та матеріалів за цим договором визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1 до цього договору) та кошторисами (додаток № 3 до цього договору) і становить суму 2275644,00 грн. разом з ПДВ 20 %. Вказана вартість уточнюється з урахуванням фактично виконаних робіт і може бути збільшена тільки при внесенні, погоджених сторонами, змін в найменування робіт і витрат, оформлених додатковою угодою до договору. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що договірна ціна є динамічною та уточнюється у передбачених договором випадках.

Відповідно до п. 3.4. договору, фактична вартість виконаних підрядником робіт та використаних матеріалів визначається актами виконаних робіт за формою КБ-2В.

У випадку виникнення обставин, що зумовлюють необхідність значного (більше ніж на 10 %) перевищення договірної ціни, підрядник зобов’язаний повідомити замовника про необхідність такого перевищення протягом 15 днів з моменту виникнення відповідних обставин.

Загальний строк виконання робіт становить 6 місяців. Строки виконання окремих видів робіт визначаються календарним планом робіт (додаток № 2 до договору). (п. 4.1., 4.2. договору).

Розділом 5 договору передбачений порядок розрахунків за договором відповідно до якого оплата за договором виконується частинами, а саме: замовник за цим договором виконує авансовий платіж на придбання матеріалів та устаткування в розмірі 30 % від суми, вказаної у п. 3.1., а саме суму 568911,00 грн. крім того ПДВ 20 % складає 113782,20 грн. , що разом складає суму 682693,20 грн. на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 банківських днів від дати підписання сторонами цього договору. Оплата за виконані роботи може здійснюватись замовником поетапно за домовленістю сторін, а також після підписання актів здачі-приймання фактично виконаних робіт протягом 5 банківських днів у сумі, згідно виконаних обсягів робіт. (п. 5.1., 5.1.1., 5.1.2. договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі платіжного доручення. Підставою для оплати за цим договором є акти здачі - приймання виконаних обсягів робіт. (п. 5.4., 5.5. договору).

Відповідно до п. 10.1 договору прийом-передача фактично виконаних підрядником робіт оформлюється двосторонніми актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (ф.КБ2в, ф.КБ-3).

п. 10.2. договору передбачено, що прийом - передача виконаних робіт по договору в цілому здійснюється сторонами протягом 10 робочих днів з моменту завершення підрядником виконаних робіт і оформлюється актом виконаних робіт по договору в цілому.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни щодо виконання робіт з системи автоматики диспетчеризації інженерного обладнання на об’єкті «Реконструкція комплексу Міністерства фінансів України по вул. Межигірській, 11 та вул. Хорива, 21б в Подільському районі міста Києва, сторони погодили, що договірна ціна за договором № 1735-ГП/07 становить 2275644,00 грн.

Вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2007 р. відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2007 року, за формою № КБ-3, становить 651368,40 грн.

Відповідно до Акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 року від 08.05.2007 р. субпідрядником виконано а генпідрядником прийнято роботи на загальну суму 651638,40 грн.

Вартість виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2007 року, за формою № КБ-3, становить 799977,60 грн.

Відповідно до Акту № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 року від 17.08.2007 р. субпідрядником виконано а генпідрядником прийнято роботи на загальну суму 799977,60 грн.

Вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 р. відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року, за формою № КБ-3, становить 824028,00 грн.

Відповідно до Акту № 3 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2007 року від 03.12.2007 р. субпідрядником виконано а генпідрядником прийнято роботи на загальну суму 824028,00 грн.

Відповідачем була здійсненна попередня оплата в розмірі 30 % від суми договору, що дорівнює 2002307,00 грн. та підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 583/1 від 27.09.2010 р. про оплату суми заборгованості за виконанні роботи за договором підряду № 1735-ГП/07 від 14.03.2007 р.

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав.

Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 1735-ГП/07 від 14.03.2007 р. становить 273337,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Відповідачем не надано доказів в підтвердження здійснення ним повної оплати вартості виконаних робіт.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань на загальну суму 588396,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4653,77 грн., 3% річних у розмірі 32257,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 110030,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 14.3. договору у разі прострочення оплати замовником виконаних підрядником робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов’язання, за весь період прострочення, але не більше, 10 % від вартості неоплачених в строк робіт.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за період дії договору оплата послуг проводилась несвоєчасно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суд, вважає його арифметично не вірним.

Відповідно до розрахунку суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»розмір пені, який підлягає задоволенню дорівнює 8 200,11 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки за підрахунком суду за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», сума інфляційної складової у період з 08.12.2007 р по 31.08.2010 р. складає 169788,34 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 151868,17 грн., однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 151868,17 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, позивача, суд визнає його арифметично невірним, оскільки за підрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор», сума 3% річних у період з 08.12.2007 р. по 30.09.2010 р. складає 31803,72 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 31205,92 грн., однак, суд не має можливості виходу за межі позовних вимог, тому задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 31205,92 грн.

Крім того, 20.10.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог - 465376,54 грн. оскільки відповідач тривалий час не проводить розрахунки за виконанні роботи, сума заборгованості відповідача є значною, а тому у позивача є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю, на момент виконання рішення суду, в зв’язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може вплинути на своєчасне виконання рішення суду.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

Тому, клопотання позивач про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на загальну суму 464611,20 грн. (основний борг у розмірі 273337,00 грн., пеня у розмірі 8200,11 грн. інфляційні втрати у розмірі 151868,17 грн., 3% річних у розмірі 31205,92 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,          

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБудКонтракт»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, ідентифікаційний код 30859744) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного акціонерного товариства «АТЛАС» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 30/1, ідентифікаційний код 04808319) основну заборгованість у розмірі 273337,00 (двісті сімдесят три тисячі триста тридцять сім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 8200,11 (вісім тисяч двісті) грн. 11 коп., інфляційних втрат у розмірі 151868,17 (сто п’ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 31205,92 (тридцять одна тисяча двісті п’ять) грн. 92 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 4646,12 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 12 коп. та 235,61 (двісті тридцять п’ять) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 В.В. Джарти

Дата підписання 26.11.2010 р.