Рішення № 126951348, 27.03.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 рокуСправа №160/1633/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 077009 від 08.01.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою позивача з винесеною Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000, 00 грн. за відсутність під час перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографу. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначає, що вказана в акті перевірки товаро-транспортна накладна складена позивачем для повернення неякісного товару продавцю. З огляду на те, що позивач на момент перевірки не надавав послуг з перевезення вантажу юридичним чи фізичним особам, на нього не поширюються вимоги Інструкції №385 в частині необхідності забезпечення наявності під час перевезення протоколу перевірки та адаптації тахографа. Також, позивач звертає увагу, що в силу прямої норми статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутність тахографу, а відтак і протоколу перевірки та адаптації тахографу має наслідком накладення штрафу тільки для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення. Притягнення перевізників чи інших осіб до відповідальності під час внутрішніх перевезень чи просто під час керування транспортним засобом (без перевезення вантажу) є результатом неправильного тлумачення та застосування закону.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що під час перевірки позивача виявлено порушення ним вимог абзацу 3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що складено акт та винесено оскаржувану постанову № 077009 від 08.01.2025 р. Відповідач зауважує, що дія положень абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» поширюється на автомобільних перевізників незалежно від того, чи надають вони послуги з перевезення чи перевозять власний вантаж. Підтвердження факту здійснення позивачем перевезення є надана останнім під час перевірки товарно-транспортна накладна від 25.11.2024 №2782. Також, на переконання відповідача, протокол перевірки та адаптації тахографу є документом, визначеним ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 27.11.2024 року на а/д М-09 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на підставі направлення на рейдову перевірку від 25.11.2024 №000576 був зупинений транспортний засіб Renault AE0798НI. За кермом транспортного засобу знаходився водій ОСОБА_1 ..

При перевірці документів було встановлено, що водій здійснює внутрішні вантажні перевезення згідно товарно-транспортної накладної від 25.11.2024 №2782.

Як слідує з товарно-транспортної накладної 25.11.2024 №2782, перевізником є ТОВ «ТАКТ»»; замовником перевезення ТОВ «Такт», вантажовідправником - ТОВ «Такт»; вантажоодержувачем АТ «Укртрансгаз».

За результатами рейдової перевірки складено Акт №АР086892 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 09.10.2024, яким було зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Зокрема, з Акта вбачається, що під час здійснення перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія дійсним протоколом перевірки та адаптації тахографа за 16 днів; відсутній бланк підтвердження діяльності.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 077009 від 08.01.2025 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою з тих підстав, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відсутній під час перевірки дійсний протокол перевірки та адаптації тахографа не є документом, визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а позивач на момент перевірки не надавав послуг з перевезення вантажів. Крім того, позивач наполягає на тому, що відповідальність за відсутність тахографу, а так само протоколу перевірки та адаптації тахографа настає виключно для перевізників, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів.

При вирішені спору суд виходить із того, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III, у редакції, чинній на час спірних правовідносин), яким регулюються основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту, в тому числі щодо діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів, та його відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами ст.6 цього Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14).

Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України .

Згідно з пунктом 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

В силу вимог п.15 наведеного Порядку під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

-відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

-оснащення таксі справним таксометром;

-відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

-додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

-наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

-додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

-виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

-виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

З оскаржуваної постанови слідує, що позивача притягнуто до відповідальності за абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобліьний транспорт» у зв`язку із відсутністю на момент перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 39 Закону №2344-III визначає документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Відтак, стаття 39 Закону є незастосовною в спірних правовідносинах.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначені статтею 48 Закону №2344-III.

До таких документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів відносяться:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Суд звертає увагу, що протокол перевірки та адаптації тахографа відсутній в статті 48 Закону №2344-III, що виключає можливість притягнення перевізника до відповідальності в спірних правовідносинах на підставі абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Натомість, наявне в ст. 48 Закону №2344-ІІІ формулювання «інші документи, передбачені законодавством» порушує вимогу щодо «якості закону», передбачену Європейською конвенцією з прав людини.

Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06, п.50?56) зазначив, зокрема, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо «якості закону».

Відтак, відсутність у перевізника на момент перевірки дійсного протоколу перевірки та адаптації тахографа не охоплюється положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що виключає можливість притягнення позивача до відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону.

Також на переконання суду, протокол перевірки та адаптації тахографа в розумінні ст.48 Закону №2344-ІІІ не може відноситися до документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, з огляду на таке.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Згідно з п. 1.5 розділу І Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (надалі Положення №340), тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Положення №340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (п.1.2. розділу І Положення №340).

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (надалі Інструкція №385).

За результатами перевірки та адаптування тахографа до

транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції №385 автомобільні перевізники, серед іншого, аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці

та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі

виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення

та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відтак, відсутній на момент перевірки протокол перевірки та адаптації тахографа відноситься до документів, які регулюють питання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та не є документом, на підставі якого виконується вантажне перевезення та за відсутності якого настає відповідальність на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ.

З огляду на викладене, відповідачем дана неправильна кваліфікація дій позивача.

Щодо питання наявності протоколу перевірки та адаптації тахографа при здійсненні внутрішніх перевезень.

Суд звертає увагу, що вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.3. розділу І Положення №340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (п. 6.1. Положення №340).

Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф (п.6.3. Положення №340).

Аналізуючи положення Закону №2344-ІІІ та Положення №340, суд дійшов висновку, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути забезпечені діючими та повіреними тахографами незалежно від того, чи надаються автомобільним перевізником послуги з перевезення третім особам за укладеними договорами, чи здійснюється перевезення власного вантажу. Так само, не мають значення обставини, який вид перевезення за територіальною ознакою здійснюється: внутрішні перевезення чи міжнародні. Ключовим в цьому питання є те, яка повна маса вантажного автомобіля.

Також, з формулювання п. 6.1. Положення №340 слідує, що суб`єкт прийняття зазначеного нормативного акта прирівняв відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу до відсутності тахографу, що є значимим та істотним моментом в спірних правовідносинах.

Позивачем не заперечується, що повна маса транспортного засобу відносно якого проведеного перевірку, складає понад 3,5 тонни. Не заперечується й ним відсутність у водія станом на момент проведення перевірки бланка підтвердження діяльності. Слід зазначити, що цей бланк наданий до суду разом із позовною заявою.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що на момент здійснення перевезення позивач був зобов`язаний мати діючий та повірений тахограф.

З викладених вище підстав суд не надає оцінку доводам сторін та наданій ними судовій практиці щодо того, хто підпадає під визначення автомобільного перевізника, а так само тому, чи здійснювалося позивачем перевезення власного вантажу для власних потреб чи надавалися послуги третім особам. Суд наголошує, що з огляду на наявне нормативне регулювання, зазначені обставини не підлягають з`ясуванню та оцінці, оскільки не входять до предмета доказування.

Натомість, відповідальність за управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку настає виключно при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень.

Зокрема, така відповідальність визначена абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та передбачає штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680, 00 грн.).

Суд вкотре звертає увагу, що за наявного правового регулювання, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографу прирівнюється до відсутності тахографу.

Наявність відповідальності за відсутність тахографів при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень пояснюється зазначеною законодавцем в ст. 53 Закону імперативною нормою, що визначає обов`язок установки та використання зазначених контрольних пристроїв у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів.

Повертаючись до обставин справи, позивач в спірних правовідносинах здійснював внутрішнє перевезення в межах території України, що сторонами не заперечується.

При цьому, як вже було зазначено судом, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить положень щодо відповідальності перевізників за управління транспортними засобами без діючих та повірених контрольних пристроїв (тахографів) при здійсненні внутрішніх автомобільних перевезень. Натомість, зазначені дії, за певних обставин, можуть бути кваліфіковані відповідачем як порушення режиму праці та відпочинку водіями транспортних засобів, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн., абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ).

Щодо непропорційності застосованого до позивача стягнення.

З оскаржуваної постанови слідує, що за відсутність на момент перевірки діючого протоколу перевірки та адаптації тахографа до позивача застосовано штраф в розмірі 17000,00 грн.

Натомість, за аналогічні дії перевізника при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень передбачено штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680, 00 грн., абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ)

Розмір штрафу за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів становить двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн., абз.8 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ).

За встановлених судом в ході розгляду обставин, а також враховуючи неправильну кваліфікацію дій позивача, при застосуванні до позивача штрафу в розмірі 17000,00 грн. не буде забезпечено справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, що призведе до надмірного втручання в гарантоване Основним Законом України право власності особи, що притягується до відповідальності.

За наслідком розгляду справи суд доходить висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, відтак, оскаржувана постанова відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 077009 від 08.01.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 077009 від 08.01.2025 року, прийняту Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» (ідентифікаційний код: 21858879, місцезнаходження: 49005, м.Дніпро, вул. Героїв Крут, буд.16-А) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна