Рішення № 126950903, 28.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 квітня 2025 р. Справа № 120/10382/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкар" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голденкар" звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятих відповідачем карток відмов у прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Серед іншого, представник позивача зауважує, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних карток є наявність у митного органу обґрунтованого сумніву щодо походження задекларованого товару з території ЄС. Водночас, зауважує, що наявність сумніву не можу бути підставою для позбавлення особи права на розмитнення товару із застосування преференцій, оскільки це суперечить принципам здійснення державної митної справи, як законності та презумпції невинуватості згідно зі ст. 8 МК України.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зокрема, вказує, що міжнародним та національним законодавством прямо передбачено порядок дій митних органів у випадку не підтвердження преференційного походження товару.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засідання з викликом сторін з метою всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

За приписами ч. ч. 6, 7 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, підстави заяви (клопотання, заперечення).

Суд зауважує, що вказане клопотання відповідача не обґрунтовано. Крім того, відповідач жодним чином не аргументував у який спосіб характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності зумовлюють проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Одне лиш покликання представника відповідача на Протокол № 29-1 від 14.06.2023 року наради керівного складу апарату Держмитслужби, яким керівників митного органу з метою захисту прав та інтересів Держместслужби України зобов`язано вживати вичерпних заходів для належного представництва інтересів у суді, не свідчить про необхідність проведення судового засідання з повідомленням та викликом у судове засідання сторін та не може бути підставою для задоволення відповідного клопотання.

Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не встановив обґрунтованих підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та дійшов висновку про відмову у задоволенні такого клопотання.

Ухвалою суду від 08.04.2025 року судом у відповідача витребувано докази.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано відомості щодо наявності результатів верифікації документів про походження товару ТОВ "Голденкар" або інші відомості, що вказують на відсутність будь-яких відомостей за результатами перевірки.

Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив такі обставини.

30.04.2024 року між Olexsandr Golubev (як продавцем) та позивачем (як покупцем) було укладено контракт № 3004241, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сідельний тягач DAF XF 105/460, номер шасі VIN- НОМЕР_1 , 2013 року, країна походження Нідерланди, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити.

Для здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію № 24UA401020035757U3 від 09.07.2024 року до якої додано: рахунок-проформу FP/5/2024 від 30.04.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) 1/5/2024 від 02.05.2024 року, автотранспортну накладну від 02.05.2024 року, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 D0535845 від 02.05.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.06.2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.06.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.07.2024 року, висновок про якісні характеристики товарів, контракт № 3004241, копію митної декларації країни відправлення 24 HU1600002CB6DAD9 від 27.06.2024 року.

08.07.2024 року між Marius Stark Trans (як продавцем) та позивачем (як покупцем) було укладено контракт № 807241, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця сідельний тягач MAN TGX 18.480, номер шасі VIN- НОМЕР_4 , 2012 року, країна походження - Німеччина.

Для здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію № 24UA401020035757U3 від 09.07.2024 року до якої додано: рахунок-проформу FP/5/2024 від 30.04.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) 1/5/2024 від 02.05.2024 року, автотранспортну накладну від 02.05.2024 року, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR/1 D0535845 від 02.05.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14.03.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.06.2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару від 28.06.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 09.07.2024 року, висновок про якісні характеристики товарів, контракт № 3004241, копію митної декларації країни відправлення 24 HU1600002CB6DAD9 від 27.06.2024 року.

28.06.2024 року між Jaroslav Herous (як продавцем) та ТОВ "Голденкар" (як покупцем) укладено контракт № 2806241 згідно з яким покупець придбав сідельний тягач DAF XF 105.460, № XLRTE47M0G017493, країна походження - Нідерланди.

Для здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію № 24UA401020035907U5 від 10.07.2024 року до якої додано: рахунок-проформу FP/5/2024 від 30.04.2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) 202400130 від 28.06.2024 року, автотранспортну накладну від 28.06.2024 року, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 с. OP3332174 від 02.07.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 01.07.2024 року, документ, що підтверджує якісні характеристики товарів, копію митної декларації країни відправлення 24CZ53000008F5V4F5 від 01.07.2024 року.

08.06.2023 року між CYS CONSULT s NRANDING BVBA (як продавцем) та ТОВ "Голденкар" (як покупцем) укладено контракт № 806231 згідно з яким покупець придбав сідельний тягач VOLVO FH540, номер шасі НОМЕР_6 , 2016 року.

Для здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію № 24UA401020036166U90 від 11.07.2024 року до якої додано: рахунок-фактуру (інвойс) 2020-1038 від 17.06.2024 року, автотранспортну накладну від 17.06.2024 року, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 Е6.018.749 від 01.07.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 26.06.2024 року, банківський платіжний документ, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, висновок про якісні та кількісні характеристики товарів.

04.08.2022 року між WASILCZENKO PIOTR (як продавцем) та позивачем (як покупцем) укладено контракт № 408222, на умовах якого позивачем придбано сідельний тягач марки DAF, XF 460 FT, VIN- НОМЕР_8 , країна походження - Нідерланди, 2017 рік.

Для здійснення митного оформлення отриманого товару позивачем до Вінницької митниці подано митну декларацію № 24UA401020037349U5 від 19.07.2024 року до якої додано: рахунок-фактуру (інвойс) 062477 від 29.06.2024 року, сертифікат з перевезення (проходження) товару форми EUR.1 6.018.715 від 05.07.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 16.07.2024 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару.

Під час митного оформлення вказаних декларацій Автоматизованою системою управління ризиками (АСУР) згенеровано форми контролю з кодами 111-5 "Перевірка правильності справляння платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати" та встановлено, що на запит Держмитслужби, митними органами країни експортера не підтверджено преференційне походження товарів згідно документів про походження товарів поданих імпортером ТОВ "ГОЛДЕНКАР".

Так, посадовою особою ВМО № 1 митного поста "Вінниця" надано такі картки відмови у прийнятті в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

- від 09.07.2024 року № UA401020/2024/000867 по митній декларації від 09.07.2024 року № 24UA401020035757U3;

- від 10.07.2024 року № UA401020/2024/000870 по митній декларації від 10.07.2024 року № 24UA401020035908U4;

- від 10.07.2024 року № UA401020/2024/000871 по митній декларації від 10.07.2024 року № 24UA401020035907U5;

- від 12.07.2024 року № UA401020/2024/000884 по митній декларації від 11.07.2024 року № 24UA401020036166U9;

- від 19.07.2024 року № UA401020/2024/000922 по митній декларації від 19.07.2024 року № 24UA401020037385U7.

У вказаних картках відмов зазначено, що рішення стосовно здійснення митного оформлення із застосуванням преференційного режиму буде прийнято після отримання результатів перевірки преференційного походження . вказаного в сертифікатах перевезення товарів EUR.1.

Так, відповідачем направлено запити № 7.12-1/15-01/4/5140 від 27.07.2024 року, № 7.12-1/15-01/4/4941 від 12.07.2024 року, № 7.12-1/15-01/4/5236 від 25.07.2024 року, № 7.12-1/15-01/4/5579 від 09.08.2024 року.

Не погоджуючись з вказаними картками відмови, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Згідно з ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 318 МК України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Згідно з ч. 2, 3 ст. 318 МК України митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Положеннями ст. 272 МК України передбачено, що ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частинами 1-3 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода).

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до ст. 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 ст. 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно з частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (п. 1 ч. 3 ст. 44 МК України).

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Суд встановив, що до митного оформлення позивачем було надано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, видані митними органами країни експорту, на підставі яких підтверджено преференційне походження товару з Європейського Союзу, у зв`язку із чим позивачем застосовано тарифну пільгу.

Відповідно до статті 1 Рішення №1/2018 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 21/11/2018 року про заміну Протоколу I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони з 1 січня 2019 року Протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Відповідно до вимог ст. 24 Доповнення І до Конвенції підтвердження походження повинні подаватися до митних органів Договірної сторони-імпортера згідно з чинним порядком країни. Ці органи можуть вимагати здійснення перекладу підтвердження походження, а такі подання разом із митною декларацією на ввезення заявки імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Отже, у вказаній статті зазначені виключні права митних органів сторони-імпортера у даному випадку України, зокрема митні органи можуть вимагати лише перекладу сертифіката, а також заявки імпортера. Однак, відповідач таких дій від позивача не вимагав, доказів протилежного не надано.

Відповідно до статті 29 Доповнення І до Конвенції навіть виявлення незначних розбіжностей між відомостями, наведеними в підтвердженні походження та документах, поданих до митної служби для виконання формальностей, пов`язаних з імпортуванням товарів, не спричиняє ipso facto нікчемності такого підтвердження походження, якщо належним чином встановлено, що документ відповідає представленим товарам.

Згідно зі статтею 31 Доповнення І до Конвенції митні органи Договірних Сторін повинні надавати один одному через Європейську Комісію зразки відбитків печаток, які використовують у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, а також адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів, декларацій походження та декларацій про походження EUR-MED.

З метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів перевезення товару EUR.1 та EUR-MED, декларацій про походження і декларацій про походження EUR-MED та правильності інформації, то міститься в цих документів.

Статтею 32 Доповнення І до Конвенції врегульоване питання перевірки підтвердження походження, у якій передбачено, що:

1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконав інших вимог цієї Конвенції.

2. З метою реалізації положень пункту І цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.

3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати 6удь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

4. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера, вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.

5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Тобто, суд висновує, що лише після надіслання відповідного запиту митним органом країни-імпорту до митного органу країни-експорту і лише після неотримання відповіді на такий запит про перевірку протягом десяти місяців, та лише у разі наявності зазначених у такому запиті обґрунтованих сумнівів щодо походження товару, митний орган країни-імпорту має право, за відсутності виняткових обставин відмовити в наданні права на преференції.

Вказані норми передбачають взаємодію договірних сторін, зокрема, ними передбачено право та спеціальний порядок перевірки достовірності та правильності інформації, що міститься у відповідних документах. При цьому наведені положення фактично передбачають презумпцію достовірності документів до тих пір поки митні органи країни експорту за запитом митних органів країни імпорту за результатами проведеної перевірки не доведуть протилежного (за винятком ситуації, що відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з лати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності і розглядуваного документа або справжнього походження товарів).

Відповідно до ч.1-4 ст.45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Видаючи оскаржувані картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів відповідач вказав на наявність сумнівів щодо преференційного походження товару, вказавши при цьому як причину те, що під час митного оформлення АСУР згенеровано форми контролю кодами 111-5 та 802-4 встановлено, що на направлений раніше запит Держмитслужби митними органами експортера не підтверджено преференційне походження товарів. Так, наявна інформація щодо не підтвердження преференційного режиму за попередніми поставками. Окрім того вказав, що призупинено надання преференційного режиму та направлення на перевірку пов`язане з наявністю ризику повторного подання таких документів про походження товару

Однак, обґрунтованими сумнівами в статусі походження такого товару та виконанні інших вимог не може вважатися те, що по попередніх поставках не підтверджено преференційного режиму.

Більш того, суду не надано ані листів, ані інших документів , які надійшли із країни експортера, які б підтверджували подання товариством підробного сертифікату походження. При цьому, саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

Більше того, з приводу сертифікатів EUR.1 від 01.07.2024 року Е.6.018.749 та від 05.07.2024 року Е6.018.715 підтверджено їх верифікацію, що додатково свідчить про безпідставність доводів відповідача.

Також суд вказує й на те, що ст. 32 розділу VI Доповнення І до Конвенції дає митному органу право або призупинити надання преференції, або відмовити у її наданні. Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначені достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

У свою чергу наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів та не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2019 року у справі №817/4660/13-а.

Відповідно до доводів відповідача, у контексті цієї справи при наданні картки відмови мала місце не відмова у застосуванні преференційних ставок мита, а необхідність застосування заходу на час перевірки достовірності сертифікатів.

Принагідно суд зауважує, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів (постанова Верховного Суду № 240/7093/19 від 01.03.2021 року).

Так, у випадку надходження/повернення від уповноважених органів країн ЄС після перевірки достовірності - сертифікату EUR.1 з відомостями в графі 14 (Result of verifications) про не підтвердження преференційного походження товару, відповідач буде мати право прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення, яким запропонувати платнику податків доплатити митні платежі.

Призупинення надання преференційного режиму для товарів здійснюється до надходження результатів перевірки на запит договірної сторони митного органу країни імпортера; відмова у наданні права на преференцію можлива якщо відповідь на запит про перевірку не надійшли протягом десяти місяців з дати подання запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Митний контроль після завершення митного оформлення може здійснюватися за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що митниця протиправно оформила оскаржувані картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відтак, такі картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № UA401020/2024/000867, № UA401020/2024/000870, № UA401020/2024/000871, № UA401020/2024/000884 , № UA401020/2024/000992 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкар" (вул. Соборна, 53, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43542404) до Вінницької митниці (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13343233) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати такі картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: № UA401020/2024/000867, № UA401020/2024/000870, № UA401020/2024/000871, № UA401020/2024/000884 , № UA401020/2024/000992.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Голденкар" понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович