Рішення № 12695076, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/29126.11.10 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Приватного підприємства «Фараон»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - Будсервіс»

простягнення 3301,53 грн.

Представники сторін: від позивача Шевельов О.О. дов. б/н від 01.101.2010 р. від відповідачане з‘явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Фараон»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - Будсервіс»заборгованості за договором про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р. у розмірі 3301,53 грн., з яких 2333,36 грн. - сума основного боргу, 721,01 грн. - сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 59,26 грн. - три відсотки річних від простроченої суми, 187,90 грн. - сума інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належно виконані зобов‘язання по Договору про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р., оскільки не своєчасно та не в повному розмірі сплачені кошти за отримані послуги. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

10.10.2008 р. між приватним підприємством «Фараон»(охоронна фірма, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК - Будсервіс»(замовник, відповідач) укладено договір № 10/10-08 (надалі - договір)від відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов’язання по підтримці внутрішнього порядку, охороні приміщень та майна замовника на об’єктах, вказаних у протоколі, що є додатком № 1 до цього договору, на умовах і в порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору охорона об’єктів здійснюється в дні та години, зазначені у протоколі що є додатком № 1 до цього договору.

Розділом 2 договору передбачено вартість послуг та порядок розрахунків за договором.

Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України та можуть змінюватись в залежності від змін, обсягу послуг, коливань курсу національної валюти, прийняття нових законодавчих та нормативних актів, що можуть вплинути на ціну послуги (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору вартість послуг сторони визначають протоколом (додаток № 1), який є невід’ємною частиною цього договору.

п. 2.4. договору встановлено, що фактичне виконання робіт охоронною фірмою фіксується сторонами в двохсторонньому акті виконаних робіт, що складається на перше число наступного місяця.

Відповідно до п. 2.5. договору оплата за цим договором здійснюється замовником протягом трьох банківських днів включно з дати підписання акта виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів охоронній фірмі на розрахунковий рахунок вказаний у реквізитах цього договору.

Відповідно до протоколу № 1 від 10.10.2008 р. до договору про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р. замовник передає охоронній фірмі під охорону об’єкт: Будівництво торгівельно-побутового комплексу, що розташований за адресою м. Київ, пр-т Червонозоряний, 4-А.

Згідно п. 2 протоколу № 1 від 10.10.2008 р. до договору про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р. охорона об’єкта забезпечується силами і засобами охоронної фірми в складі двох охоронників в одну зміну на одному цілодобовому посту.

п. 3 протоколу № 1 від 10.10.2008 р. до договору про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р. передбачено, що вартість послуг по охороні об’єкту зазначеного в п. 1 цього протоколу становить: 6666,67 грн., крім того ПДВ 1333,33 грн., разом становить 8000,00 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000109 від 31.10.2009 р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 05.11.2009 р. (підписаних та скріплених печатками обох сторін) позивачем надано послуги з охорони (буд. майданчик) за жовтень та листопад (з 01.11.2009 р. по 05.11.2009 р.). Загальна вартість робіт (послуг) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000109 від 31.10.2009 р. становить 8000,00 грн. та за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 05.11.2009 р. становить 1333,36 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

28.07.2010 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист - претензію вих. № 09/08-10 від 28.07.2010 р. (яка отримана відповідачем 30.07.2010 р.) відповідно до якої позивач просить здійснити розрахунок за надані послуги з охорони та сплатити штрафні санкції до 06.08.2010 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було встановлено судом, сторони в договорі погодили, що відповідач оплачує вартість отриманих послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним у розмірах згідно вказаним у додатках про поточне технічне обслуговування та дрібний ремонт технічних засобів замовника. Оплата здійснюється щомісячно (п. 4.2. Договору).

Отже, строк виконання зобов’язання з оплати наданих послуг за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000109 від 31.10.2009 р. настав 03.11.2009 р. та строк виконання зобов’язання з оплати наданих послуг за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000111 від 05.11.2009 р. настав 08.11.2009 р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.09.2010 р. (підписаного та скріпленого печаткою тільки зі сторони приватного підприємства «Фараон») станом на 01.01.2010 р. заборгованість відповідача становила 8333,36 грн., яку в розмірі 6000,00 грн. відповідачем було погашено, а станом на 30.09.2010 р. заборгованість становить 2333,36 грн.

Відповідач доказів повного та належного виконання зобов‘язання за договором про надання послуг охорони № 10/10-08 від 10.10.2008 р. на загальну суму 2333,36 грн. у строк до 06.08.2010 р. так і на момент вирішення справи судом, до суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 2333,36 грн.

Крім того, відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 721,01 грн., 3 % річних у розмірі 59,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 187,90 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане. Зазначене обумовлено також положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, згідно з якими перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 6.7. договору у випадку несвоєчасної оплати послуг охоронної фірми, замовник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше, подвійної ставки НБУ, що діяла на момент стягнення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідачем за період дії договору оплата послуг проводилась несвоєчасно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем суд, вважає його арифметично не вірним.

Відповідно до розрахунку суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»розмір пені, що підлягає задоволенню дорівнює 238,51 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»розмір 3 % річних, що підлягає задоволенню дорівнює 59,07 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга-Закон»програми «Калькулятор»розмір інфляційних втрат, що підлягає задоволенню дорівнює 149,34 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимог.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК - Будсервіс»(03150, м. Київ, вул. Горького, 157, ідентифікаційний код 30631882) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства «Фараон»(02068, м. Київ, пр-т Петра Григоренка, 19, кв. 100, ідентифікаційний код 32304530) суму основного боргу у розмірі 2333,36 (дві тисячі триста тридцять три) грн. 36 коп., пеню у розмірі 238,51 (двісті тридцять вісім) грн. 51 коп., 3 % річних у розмірі 59,07 (п’ятдесят дев’ять) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 149,34 (сто сорок дев’ять) грн. 34 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,90 (вісімдесят п’ять) грн. 90 коп. та 198,74 (сто дев’яносто вісім) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 В.В. Джарти

Дата підписання 26.11.2010 р.