Ухвала суду № 126950628, 29.04.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 757/1417/23-к

Провадження № 1-кс/522/2420/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000001084, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся дослідчого суддііз клопотанням,у якомупросить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2023 року по справі № 757/1417/23-к у кримінальному проваджені № 12022000000001084, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» (код ЄДРПОУ: 33017152, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академічна, 3) у розмірі 3 400 000 грн., що становить Холдинг «Молдсиндбальнеотур» 1 717 00 грн., 50,5%, ОСОБА_3 , 1 009 800 грн., 29,7% ОСОБА_4 , 673 200 грн., 19,8%; скасувати заборону Міністерству юстиції України та його територіальним підрозділам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін, пов`язаних зі зміною засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» (код ЄДРПОУ: 33017152).

Заявник в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі заявника.

Встановлено, що СВ ВП № 2 Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000001084 від 04.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В межах даного кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2023 року по справі № 757/1417/23-к накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» (код ЄДРПОУ: 33017152, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академічна, 3) у розмірі 3 400 000 грн., що становить Холдинг «Молдсиндбальнеотур» 1 717 00 грн., 50,5%, ОСОБА_3 , 1 009 800 грн., 29,7% ОСОБА_4 , 673 200 грн., 19,8%.

Як стало відомо з текстів ухвал прийнятих в рамках кримінального провадження № 12022000000001084 та доступними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, кримінальне провадження розпочато за заявою колишнього співзасновника TOB «КК «Фієстатур» ОСОБА_5 , яким було продано свої корпоративні права.

З текстів ухвал доступних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначено: За обставинами кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи, діючи умисно, шахрайським шляхом заволоділи корпоративними правами та майном ТОВ «КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС «ФІЄСТАТУР»

21.10.2022 ОСОБА_5 стало відомо від службових осіб АТ «Акціонерний банк «Південний» про те, що мешканці міста Одеса - ОСОБА_3 , який є адвокатом, ОСОБА_4 за участю адвоката ОСОБА_6 , принесли до банку підроблений протокол засідання засновників ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», яким було змінено склад засновників зазначено товариства та директора. Так засновниками ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» згідно їх протоколу вже були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а директором підприємства було призначено ОСОБА_4 . При цьому ніяких зборів засновників ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» не було та склад засновників та директор підприємства не змінювався.

У березні 2021 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_7 подав позовну заяву до Господарського суду Одеської області щодо присвоєння корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», які належать громадянину ОСОБА_8 в сумі 49,5 %. На даний час рішення у справі ОСОБА_7 судом не прийнято.

Дана інформація не відповідає дійсності та є ні чим іншим ніж незгода ОСОБА_5 з раніше прийнятими судовими рішеннями та намаганням вплинути на епівзаеновників TOB «КК «Фієстатур» у своїх власних корисливих цілях які базуються на порушеннях норм моралі та добросовісності.

Так, 07.09.2018 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «КК «ФІЄСТАТУР», що становить 60 % частки ОСОБА_8 , та у грошовому виразі складає 1 009 800,00 грн.

Цього ж дня між сторонами укладено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, відповідного до якого Продавець передав, а Покупець прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур».

В подальшому, у серпні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_9 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» від 07.09.2018, що укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та скасування запису: зміна складу або інформації про засновників від 10.09.2018, проведений державним реєстратором Комунального підприємств «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» ОСОБА_10 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2020 року залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 року (справа № 916/2262/19) у позові було відмовлено.

Рішення мотивовані тим, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 був підписаний Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «КК «ФІЄСТАТУР» від 07.09.2018 року та нотаріально посвідчений акт приймання передачі частки (про що сторони і не заперечували під час розгляду справи), які були виконані сторонами.

За час розгляду справи № 916/2262/19 ОСОБА_3 придбав корпоративні права ОСОБА_7 , оскільки останній виявив бажанні змінити місце проживання та небажанні здійснювати управління підприємством у якості засновника.

У вересні 2021 року ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ТОВ «КК «Фієстатур» з вимогами про визнання недійсним акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» від 07.09.2018, за яким ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_7 прийняв частку в статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», що становить 60 % частки учасника товариства, що в грошову виразі складає 1 009 800,00 гри.; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) TOB «КК «Фієстатур» номер запису 15561070020017366 від 10.09.2018, вчиненого державним реєстратором Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_10 , номер запису 15561070021017366 від 22.01.2020, вчиненого державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Одеської області; визначення розміру статутного капіталу та розмір часток учасників у ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» наступним чином: розмір статутного капіталу: 3 400 000,00 грн.; учасники: - ХОЛДИНГ «МОЛДСИНДБАЛЬНЕОТУР», розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1 717 000,00; - ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1 009 800,00: ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду (грн.): 67 3200,00.; витребування у ОСОБА_3 безпідставно набуту частку у статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», що в грошовому виразі становить 1 009 800,00 грн., на користь ОСОБА_5 .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року по справі № 916/2872/21 у задоволенні позову ОСОБА_5 було відмовлено повністю.

При цьому, судами обох інстанцій у справі № 916/2872/21, з урахуванням обставин встановлених під час розгляду справи № 916/2262/19 встановлено, що 07.09.2018 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_7 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «КК «ФІЄСТАТУР», що становить 60 % частки ОСОБА_5 , та у грошовому виразі складає 1 009 800,00 грн.

В постанові апеляційного суду зазначено: «За наявності нотаріально посвідченого акту приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» від 07.08.2018, який досліджений судом в рамках справи № 916/2262/19, на підставі якого здійснено державну реєстрацію змін у складі учасників ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочин між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» був укладений належним чином.».

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільнісзь судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, постанова КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18).

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії», встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (постанова КЦС ВС від 17.12.2019 по справі №641/1793/17).

Разом з тим, майно може бути витребувано від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Таке витребування застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпну сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

За змістом ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

За таких обставин ОСОБА_3 є добросовісним набувачем частки в статутному капіталі ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», що в грошовому виразі складає 1 009 800, 00 (один мільйон дев`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, адже придбано за відплатним договором у особи яка набула право власності за відплатним договором у встановлений законом спосіб, що встановлено судовими рішеннями по справам № 916/2262/19 та № 916/2872/21.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, арешт накладений ухвалою слідчого судді ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2023 року по справі № 757/1417/23-к підлягає скасуванню, як такий, що обмежує Конституційне право на вільне володіння майном як добросовісного набувача.

22.07.2021 року відбулись загальні збори засновників ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур», на яких було прийнято рішення оформлені протоколом № 1/07/21, серед яких, зокрема було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначити на дану посаду ОСОБА_4 та змінити місцезнаходження підприємства на адресу: м. Одеса, вул. Академічна, буд. 3. Вищевказане рішення прийняте уповноваженими на те особами є чинними і ніким не оспорювались у встановленому законом поряду.

При цьому, рішення співзасновників TOB «КК «Фієстатур» приймалось Холдінгом «Молдсиндбальнеотур», ОСОБА_4 (якому ОСОБА_5 , також продав корпоративні права) та ОСОБА_3 .

Таким чином, всі доводи які викладені в заяві ОСОБА_5 зводяться з незгодою з раніше прийнятими судовими рішеннями та намаганням здійснити тиск на співзасновників ТОВ « КК «Фієстатур» з корисливих мотивів з метою отримання ще більшої вигоди від раніше проданих корпоративних прав, що не відповідає засаді добросовісності визначеному в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно, арешт майна (корпоративних прав), накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2023 в рамках кримінального провадження № 12022000000001084 не відповідають легітимній меті визначеній у ч. 2 ст. 170 КПК України.

Тривале застосування такого заходу як арешт порушує права ОСОБА_3 як засновника ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» на вільне володіння майном.

Наразі ОСОБА_3 має намір вийти із складу засновників ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» та прийняти участь у конкурсі на посаду до органу судової влади, про те наявність арешту не дає можливості реалізувати дане право. Наразі майно у ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» відсутнє.

На даний час відсутні данні, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності .є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які. передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об`єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

З вищеназваною конституційною нормою кореспондуються положення ст. 2 КПК України, якою до завдань кримінального провадження, з-поміж іншого, віднесена також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу.

У контексті клопотання, що розглядається слідчим суддею, має бути надана оцінка правомірності суттєвого обмеження власника можливості реалізації ним усієї повноти, тобто усіх складових права власності.

Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК), недоторканність права власності (ст. 16).

Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У силу ст. 16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Вирішуючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу забезпечення кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, що згідно з вимогами ч. 5 ст. 170 КПК застосовується до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, збереження речових доказів.

Як вже вище було заначено, об`єктом кримінального провадження не можуть бути корпоративні права спір щодо яких вже було розглянуто судом в рамках господарської юрисдикції, рішення по якому набрали законної сили.

В будь-якому випадку з моменту внесення даних до ЄДРД пройшов значний проміжок часу і до теперішнього дня, органами досудового розслідування повідомлення про підозру нікому не вручено, що свідчить або про необгрунтованість внесених даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Такий тривалий строк, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних дій задля належного фіксування доказів та встановлення усіх обставин вчиненого діяння. Подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України, учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Прокурор в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду листа, у якому залишила розгляд клопотання на розсуд суду та провести його без його участі.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12022000000001084 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.01.2023 року по справі № 757/1417/23-к у кримінальному проваджені № 12022000000001084, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 04.11.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме:

-на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» (код ЄДРПОУ: 33017152, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академічна, 3) у розмірі 3 400 000 грн., що становить Холдинг «Молдсиндбальнеотур» 1 717 00 грн., 50,5%, ОСОБА_3 , 1 009 800 грн., 29,7% ОСОБА_4 , 673 200 грн., 19,8%.

Скасувати заборону Міністерству юстиції України та його територіальним підрозділам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам та Державній реєстраційній службі України здійснювати державну реєстрацію змін, пов`язаних зі зміною засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» (код ЄДРПОУ: 33017152).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

29.04.2025