Ухвала суду № 126950261, 29.04.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/15686/25

Провадження № 2/947/3145/25

УХВАЛА

29.04.2025 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали цивільної справи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Трейд» про визнання трудові відносини припиненими та стягнення грошових коштів з заборгованості по оплаті праці,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла в порядку цивільного позовного провадження позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Трейд» про визнання трудові відносини припиненими та стягнення грошових коштів з заборгованості по оплаті праці.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В.

Оглянувши позовну заяву, суддя дійшов до наступного висновку.

У відповідності до вказаних позивачем обставин вбачається, що підставами звернення до суду виникли обставини з не розгляду Загальними зборами ТОВ «ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД» заяви позивача про звільнення його за власним бажанням.

Позивач вказує, що його було обрано на посаду керівника ТОВ «ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД», що було вирішено загальними зборами товариства 01.08.2023 року та оформлено відповідним протоколом.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, ТОВ «ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД» зареєстроване як юридична особа, органами управління якої є вищі загальні збори учасників, керівником товариства є ОСОБА_1 .

Приймаючи дані обставини суд зазначає, що стаття 124 Конституції Українивизначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У пункті 3 частини першоїстатті 20 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За приписом частини четвертоїстатті 13 Конституції Українидержава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно достатті 80Господарського кодексуУкраїни,до господарськихтовариств належать:акціонерні товариства,товариства зобмеженою відповідальністю,товариства здодатковою відповідальністю,повні товариства,командитні товариства. Порядок створення, функціонування та припинення господарських товариств регулюєтьсяЦивільним кодексом Українита законом.

Статтею 96-1 ЦК України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, другастатті 97 ЦК України).

За змістомстатті99ЦК Українизагальнізбори товариствасвоїм рішеннямстворюють виконавчийорган тавстановлюють йогокомпетенцію ісклад. Виконавчийорган товаристваможе складатисяз однієїабо кількохосіб.Виконавчий орган,що складаєтьсяз кількохосіб,приймає рішенняу порядку,встановленому абзацомпершим частинидругої статті98цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Також устатті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»закріплено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Статтею 30 вказаного Закону визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать зокрема обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

У відповідностідо статті39Закону України«Про товаристваз обмеженоюта додатковоювідповідальністю»виконавчий органтовариства здійснюєуправління поточноюдіяльністю товариства.До компетенціївиконавчого органутовариства належитьвирішення всіхпитань,пов`язанихз управліннямпоточною діяльністютовариства,крім питань,що належатьдо виключноїкомпетенції загальнихзборів учасниківта наглядовоїради товариства(уразі утворення).Виконавчий органтовариства підзвітнийзагальним зборамучасників інаглядовій радітовариства (уразі утворення)та організовуєвиконання їхніхрішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте положення цього закону не врегульовує відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19) зробила висновки про те, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу такого товариства міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Оскільки цей спір стосується саме правомірності припинення повноважень виконавчого органу товариства, то він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19)Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання та зазначила, що: «За правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України(припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України). До юрисдикції господарського суду належать спори, в яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення)».

У Постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) Велика Палата Верховного Суду встановила, що повноваження позивача як голови правління та його звільнення із займаної посади відбулося на підставі пункту 5 частині першої статті 41 КЗпП України, тому з урахуванням установлених обставин дійшла висновку, що цей спір потрібно розглядати за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 753/17776/19 (провадження № 14-163цс20) встановила, що позивач перебувала на посаді фінансового директора в товаристві та була членом виконавчого органу товариства - дирекції, її повноваження припинено на підставі частини третьої статті 99 ЦК України та звільнено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку з чим Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах, суд доходить висновку про те, що спір у даній справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів України.

Згідно з п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадженні у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Частиною 1ст.27 ГПК Українивстановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.19, 186, 352, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Трейд» про визнання трудові відносини припиненими та стягнення грошових коштів з заборгованості по оплаті праці - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що з заявленими вимогами він має право звернутись до суду з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Калініченко Л. В.