Рішення № 12694939, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/564-32/51126.11.10 За позовом Державного підприємства «Антонов»

до Державного авіабудівного концерну «Антонов»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача

ОСОБА_1

про відшкодування збитків

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

від Позивача Кириченко І.А. предст., Соловйов Є.О. предст., Трохимчук О.І. предст.

від Відповідача Буртовий М.В. предст., Ситий В.О. предст.

від третьої особи ОСОБА_7 предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного авіабудівного концерну «Антонов» про зобов'язання Відповідача - Державного авіабудівного концерну «Антонов»відшкодувати збитки на правову допомогу, завдані Позивачу (АНТК ім. Антонова) розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладеної в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової, у розмірі 12 307,01 грн.; та про зобов'язання Відповідача - Державний авіабудівний концерн «Антонов»відшкодувати Позивачу (АНТК ім. Антонова) моральну шкоду, завдану його діловій репутації розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладеної в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової, у розмірі 1 000000,00 грн. (відповідно до заяви про доповнення позовних вимог від 31.07.2009).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2009 № 50/564 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., збитків на правову допомогу в сумі 12307,01 грн., витрати по сплаті держмита в розмірі 131,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 № 50/564 рішення Господарського суду міста Києва скасовано, а справу № 50/564 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивуючи зазначену постанову, касаційна інстанція зазначила, що порушення процесуального законодавства в частині відмови судом в залученні ОСОБА_1 унеможливило захист останнім своїх прав та інтересів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 справу прийнято до розгляду суддею Хрипуном О.О. під № 50/564-32/511.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, та витребувано від сторін інформацію щодо розгляду справи Шевченківським районним судом міста Києва за позовом Державного авіабудівного концерну «Антонов»до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 112753,60 грн.

01.11.2010 до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва надійшло пояснення представника Державного авіабудівного концерну «Антонов», в якому зазначено, що рішення в запитуваній цивільній справі не прийняте, розгляд справи продовжується.

19.11.2010 в судовому засіданні представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова»(далі Позивач) є системоутворюючим державним підприємством в авіабудівній галузі, входить до складу світових лідерів у своїй галузі, якому Кабінет Міністрів України надав статус національного вантажного перевізника та постановами Кабінету міністрів України № 911 від 21.08.1997, № 1346 від 29.08.2000 та № 1734 від 23.12.2004 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету міністрів України № 272 від 13.04.2005) включив до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, імідж та ділова репутація якого є складовою міжнародного іміджу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 1014 «Питання державного авіабудівного концерну «Авіація України»відповідно до Указу Президента України від 27.06.2008 № 597 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.05.2008 «Про стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та першочергові завдання розвитку вітчизняного авіабудування»та з метою створення сприятливих умов для ефективного використання виробничого, науково-технічного потенціалу авіаційних підприємств реформовано Державний авіабудівний концерн «Авіація України»(зокрема, змінено склад його учасників та затверджено новий Статут) та перейменовано Державний авіабудівний концерн «Авіація України»у Державний авіабудівний концерн «Антонов».

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України реорганізований штатний розпис та склад правління Концерну. Зокрема, Розпорядженням КМУ від 27.12.2008 № 1636-р звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора - голови правління Державного авіабудівного концерну «Авіація України».

Наказом Міністерства промислової політики України № 17 від 22.01.2010 у зв'язку зі зміною найменування та з метою приведення у відповідність до чинного законодавства статуту Державного підприємства Авіаційного підприємства авіаційного науково технічного комплексу ім. О.К. Антонова, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 27.08.2004 № 430 затверджено статут Державного підприємства «Антонов»; визнано таким, що втратили чинність статут Державного підприємства Авіаційного підприємства авіаційного науково технічного комплексу ім. О.К. Антонова та зміни і доповнення № 1, № 2, № 3.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, яке наявне у матеріалах справи 05.02.2010 змінено найменування юридичної особи на Держане підприємство «Антонов»(ідентифікаційний код 14307529).

Таким чином відповідно до Статуту Державного підприємства «Антонов», затвердженого Наказом Міністерства промислової політики України № 17 від 22.01.2010 Державне підприємство «Антонов»є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов'язків державного підприємства авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова.

Листом від 04.02.2008 № 328/48 Державного авіабудівного концерну «Антонов»(далі Відповідач) Секретарю Ради національної безпеки та оборони України п. Богатирьовій Р.В. було викладено негативну оцінку діяльності Позивача, а також його посадових осіб було звинувачено в економічних злочинах та зловживаннях.

Спростування наведеної у листі Відповідача інформації було предметом господарської справи № 20/251 між тими ж самими сторонами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2008 у справі № 20/251 позовні вимоги ДП АНТК ім. Антонова були задоволені в повному обсязі. Визнана недостовірною інформація стосовно діяльності ДП АНТК ім. О.К. Антонова, викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на ім'я Секретаря РНБО України Р.Богатирьової.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач по даній справі звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про зобовязання останнього відшкодувати збитки, завдані Позивачу розповсюдженням недостовірної інформації стосовно діяльності ДП «Антонов», що викладена в листі № 328/48 від 04.02.2008 ДАК «Авіація України»на імя секретаря РНБО України Р.Богатирьової. Крім того, в заяві про доповнення позовних вимог Позивач просить також стягнути з Відповідача 1000000,00 грн. моральної шкоди.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 Цивільного кодексу України).

Крім того, основним цивільно-правовим способом захисту інформації визнано відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої у результаті правопорушення, вчиненого суб'єктом відносин у сфері інформації. Статтею 94 Цивільного кодексу України визначено право особи на недоторканність ділової репутації, тому, у випадку його порушення, можна, зокрема, вимагати:

припинення дій, що порушують право;

відновлення становища, що існувало до порушення;

відшкодування збитків, якщо такі були заподіяні порушенням;

відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює (ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України). Отже, Відповідачем у даній справі є Державний авіабудівний концерн «Антонов»(попередня назва - Державний авіабудівний концерн «Авіація України »), від імені якого лист від 04.02.2008 № 328/48 Секретарю Ради національної безпеки та оборони України п. Богатирьовій Р.В. підписав його Генеральний директор - голова правління ДАК «Авіація України»ОСОБА_1

Статтею 16 Цивільного кодексу України (ч. 2) визначено право особи на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом:

-припинення дії, яка порушує право;

-відновлення становища, яке існувало до порушення;

-примусове виконання обов'язку в натурі;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Статтею 20 Господарського кодексу України (ч. 2) визначено право суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом:

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи організації мають право звертатись до господарського суду за захистом не лише своїх порушених або оспорюваних прав, а і охоронюваних законом інтересів.

Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушенням.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Тобто Верховний суд України, розяснюючи практику застосування норм права стосовно захисту честі та гідності, ставить в залежність факт оперування (висвітлення, оприлюднення тощо) стороною інформації, яка не знайшла свого підтвердження фактичними обставинами, від об'єктивної сторони діяння.

Склад правопорушення це сукупність передбачених законом обєктивних і субєктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для залучення субєкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Обєктивна сторона правопорушення являє собою сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й обєктивних умов його здійснення.

Тобто, встановлення факту оперування Відповідачем недостовірною інформацією є посяганням на права та охоронювані законом інтереси Позивача, але фактично обєктивна сторона зазначеного діяння Відповідача, визначена ст. 40 Конституції України, а саме надання такої інформації до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, в компетенцію яких входить перевірка такої інформації, позбавляє підстав для притягнення субєкта правопорушення до юридичної відповідальності, передбаченої за завдання моральної шкоди, порушення честі, гідності та ділової репутації.

Згідно зі ст. 201 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на інформацію та інші особисті немайнові блага, які можуть належати юридичній особі. Окрім спростування недостовірної інформації та інших, передбачених ст. 277 Цивільного кодексу України способів захисту особистих немайнових прав, ст. 278 Цивільного кодексу України передбачено такий спеціальний спосіб захисту, як заборона (припинення) поширення інформації, через що порушуються особисті немайнові права.

Висновки науково правових експертиз «Асоціації юридичних фірм України», що надані Позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки викладена в них інформація не містять жодних фактичних даних та посилань на конкретні обставини справи, не містять обґрунтованого розрахунку розміру заподіяної шкоди, а тому не можуть визнатись судом обґрунтованими.

Крім того при розгляді спірних правовідносин між сторонами саме до компетенції суду входить надання останнім нормативно правової оцінки.

Відповідно до закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України»функціями цього органу є внесення пропозицій Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до функцій, визначених вказаним Законом, Рада національної безпеки і оборони України розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України відповідно до своїх досліджень; здійснює поточний контроль діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президенту України відповідні висновки та пропозиції; залучає до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності; ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання; координує і контролює переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану; координує та контролює діяльність органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров'я, коституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Оскільки Державне підприємство «Антонов», обґрунтовуючи свою правову позицію щодо розповсюдження недостовірної інформації стосовно його діяльності, посилається лише на лист № 328/48 від 04.02.2008 Секретарю Ради національної безпеки та оборони України (п. Богатирьовій Р.В.), тобто посадовій особі органу виконавчої влади, до повноважень якого входять функції контролю, тому до Відповідача не можна застосувати наслідки за правилами статей 23, 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги Позивача щодо відшкодування моральної школи завданої Відповідачем є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно позовних вимог про відшкодування збитків на правову допомогу, то суд зазначає наступне:

Як свідчать матеріали справи, а саме рахунок № 143 від 14.02.2008 ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»та виписка Київської філії АБ «Брокбізнесбанку»за 21.04.2008 щодо його сплати, юридичні послуги ТОВ «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери»за представництво інтересів Позивача у справі про визнання інформації недостовірною коштували Позивачу 12 307,01 (дванадцять тисяч триста сім) гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат відноситься оплата послуг адвоката.

Згідно з п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати Позивачів та Відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Київський апеляційний господарський суд, приймаючи постанову від 11.11.2008 у справі № 20/251 за позовом Державного підприємства Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова до Державного авіабудівного концерну «Антонов», за участю третьої особи на стороні Відповідача ОСОБА_1, до складу судових витрат не включив витрати на послуги адвоката.

Питання відшкодування витрат на послуги адвоката повинно було бути розглянуто та вирішено господарським судом у справі № 20/251.

Віднесення Позивачем до складу збитків витрат на правове обслуговування суперечить вимогам закону, а саме положенням статті 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з оспорюваною шкодою. Дана правова позиція також викладена в Постанові Вищого господарського суду України у справі № 35/128-06 від 29.11.2006, постанові Вищого господарського суду України в справі №41/327 від 05.05.2004 та Постанові Верховного Суду України від 04.03.2002 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергосервіс» до Промінвестбанку та Першого українського міжнародного банку про стягнення 184 253грн. збитків, з яких 124253 грн. - сума номінальної вартості втрачених векселів і 60000 грн. витрат, пов'язаних із наданням юридичної допомоги щодо захисту своїх прав.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України .

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 06.12.2010