Постанова № 12693061, 29.11.2010, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5575/10/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 р.м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючої судді Баргаміної Н.М.

при секретарі Хоботні Є. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені якої територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора м. Чернігова 02.11.2010 року звернувся до суду в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, від імені якої Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача фінансову санкцію в сумі 340 грн., мотивувавши позов тим, що перевізником виконуються пасажирські та вантажні перевезення без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у звязку з чим до відповідача було застосовано фінансову санкцію, яку останній в добровільному порядку не сплатив.

Представник прокуратури в судове засідання не зявився, натомість надав заяву, в якій просив справу розглянути без представника прокуратури та задовольнити позовні вимоги.

Представник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в судове засідання не зявився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. А тому суд вважає, що неявка відповідача у судове засідання, вдруге, без повідомлення причин, свідчить про умисне затягування розгляду справи, що може потягнути за собою порушення строків розгляду справи.

Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Фіксування судового засідання відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 29.10.2002 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідач відповідно до виду господарської діяльності здійснює надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Не частіше одного разу на квартал здійснюються рейдові перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавчих і нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки пасажирських перевезень та безпеки дорожнього руху. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання статті 6 Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 8 листопада 2006 року N 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.

Згідно з пунктами 4, 8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190 (далі Положення № 1190) Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування. Для виконання покладених на неї завдань Головна державна інспекція на автомобільному транспорті може утворювати територіальні органи.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 8 Постанови Кабінету міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», під час проведення комплексної перевірки суб'єкта господарювання за місцезнаходженням обов'язково перевіряється: наявність: - визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно із абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно із абзацом 4 частини 1 статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 2.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 року № 18 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2002 року за № 97/6385, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника автотранспортного засобу або уповноваженого ним органу (далі - власник) і профспілкового органу на основі типових правил, та графіками змінності, які затверджує власник за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою), а за їх відсутності - після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору (контракту) або додатка до нього з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня. Нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень. Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) у середньому не може перевищувати 8 годин, а для водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, - 7годин.

Також згідно підпункту «б»пункту 2.2 Положення до складу робочого часу водія включається час стоянки автотранспортного засобу в пунктах навантаження та розвантаження вантажів.

Згідно повідомлення, що міститься в матеріалах справи, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було повідомлено про проведення перевірки з 29.04.2010 року по 30.04.2010 року, про що свідчить його підпис (а.с. 10 ).

30.04.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Чернігівській області на підставі завдання на перевірку від 28.04.2010 року № 077763 була проведена перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за наслідками якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 013366, з якого вбачається, що під час перевірки було виявлено наступні порушення: ст. 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме перевізник не забезпечує контроль технічного стану транспортного засобу; проведення медичного огляду водіїв (укладено договір від 01.02.2010 року з ПП ОСОБА_2 на проведення перед рейсового техогляду т.з. та перед рейсового медогляду водія, але в ПП ОСОБА_2 відсутній кваліфікований персонал для проведення даних робіт; порушення ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не проводить контроль за роботою водіїв транспортних засобів включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку; порушення ст. 22, 23, 25-27 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вимог положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102 графіки планування роботи ТО-1, ТО-2 не розробляються, акти виконаних робіт, документи про сплату послуг з ТО та ремонту відсутні; порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме відсутні журнали інструктажів ОП, БДР, ПБ; в тому числі порушення , відповідальність, за які передбачена ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз.7 ч.1 ст.60 порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, абз.3 ч.1 ст.60 надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме полюс обовязкового особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті.

Відповідача було ознайомлено з актом про проведення перевірки, про що свідчить його відпис. Крім того, з аналізу даного акту вбачається, що відповідача було одночасно повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням субєкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою начальника територіального управління Головавтотрансінспекції у Чернігівській області № 101040 від 05.05.2010 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в сумі 340 гривень за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 7 ст. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Встановлено, що постанова про застосування фінансових санкцій відповідачем було отримана своєчасно, не оскаржувалась, а сума накладеної фінансової санкції суб'єктом господарювання в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведення судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч.4 ст.94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.17,18,104, 122, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ід. н. НОМЕР_1) в доход Державного бюджету на р/р 31116106700361, код ЄДРПОУ 21405534, КБК 21081100, МФО 853592, УДК Держбюджет в Носівському районі фінансову санкцію в розмірі 340,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Баргаміна Н.М.