Рішення № 126929775, 29.04.2025, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11850/24

2/212/770/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зіміна М.В., з участю секретаря судового засідання Пелешенко К.В., в порядку ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом Криворізької міськоїради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

03 грудня 2024 року Криворізька міська рада звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:04:440:0009 за адресою: АДРЕСА_1 , розміщується належна відповідачу на праві власності нежитлова будівля. Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу. Рішенням Криворізької міської ради від 24.02.2021 № 335 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у користування. ОСОБА_1 право користування на земельну ділянку не оформила, користувалась нею без правовстановлюючих документів. У період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року відповідачка використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачувала, договір оренди з територіальною громадою міста Кривого Рогу не укладала, хоча земельна ділянка використовувалась відповідачкою для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем, згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України, правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 119151,02 грн., як безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, внаслідок порушення земельного законодавства, а також судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10 лютого 2025 року закрито підготовче судове засідання та праву призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву у якій просив вирішити спір за його відсутності, наполягаючи при цьому на задоволені позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання потворно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив до суду не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля разом із підвалом площею 681,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 13-16)

Рішенням Криворізької міської ради від 24.02.2021 № 335 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) для подальшого надання їх у користування ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:04:440:0009, площею 0,4203 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 23-24)

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002925852024 від 26.11.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:04:440:0009 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має цільове призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Площа земельної ділянки становить 0,4203 га. Відомості про оренду, суборенду відсутні. (а.с. 17-22)

Виконкомом Криворізької міської ради 21.05.2024 направлено ОСОБА_1 лист про сплату орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:04:440:0009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 119151,02 грн. (а.с. 25-26)

Згідно з довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 19.11.2024 відповідач ОСОБА_1 в переліку орендарів у 2022-2023 роках, як орендар земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня. (а.с. 12)

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.11.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:04:440:0009 складає 5310994,86 грн. (а.с. 11)

Рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. кривого Рогу, розроблену ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя». (а.с. 27)

Рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 встановлено ставки плати за землю та пільги із земельного податку на території м. Кривого Рогу, зокрема, ставка орендної плати, % від нормативної грошової оцінки земель міста для фізичних осіб згідно з цільовим використанням земель (код 03.15 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій) становить 1,200%. (а.с. 28-33)

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 7, 140 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю та інше.

Відповідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 142-145 Конституції України, відповідно до яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, шляхом прийняття рішень. Права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Криворізька міська рада, в силу ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, наділена повноваженнями представляти територіальну громаду міста Кривого Рогу та здійснювати від її імені і в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, у тому числі вирішувати відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 2 ЗК України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Як унормовано ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю (п.«а» ч. 2 ст. 83 ЗК України).

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України: норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як визначено положеннями ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України.

Положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Такий правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18), від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) та висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №201/2956/19 (провадження № 61-2105св20).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою на якій розташоване належне їй нерухоме майно, за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не може бути постійним землекористувачем, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою після набуття нерухомого майна у власність, не вчинив, в той час як з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (пункт 7.12. постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20).

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку землі»).

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 Закону України «Про оцінку землі»).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які містяться у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Подібний правовий висновок викладений у пункту 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, а також постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності м. Кривого Рогу, а отже остання має обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

В своючергу договіроренди вказаноїземельної ділянкиміж сторонамипо справіне укладавсята правооренди відповіднодо законуне реєструвалось, ОСОБА_1 не сплачувала орендну плату за користування спірною земельною ділянкою за 2022-2023 роки.

Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.11.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:04:440:0009 складає 5310994,86 грн.

В свою чергу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер: 1211000000:04:440:0009 у 2022 році складає 4618256,40 грн (5310994,86 грн / 1,15 коефіцієнт індексації за 2022 рік).

За встановлених судом обставин, орендна плата за 2022 рік буде складати 55419,08 грн (4618256,40 грн х 1,2%), за 2023 рік 63731,94 грн (310994,86 грн х 1,2%).

Враховуючи наведене суд доходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 1211000000:04:440:0009 по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 119151,02 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради безпідставно збережені кошти закористування земельноюділянкою,кадастровий номер:1211000000:04:440:0009по АДРЕСА_1 заперіод з01.01.2022по 31.12.2023у розмірі119151(стодев`ятнадцять тисячсто п`ятдесятодна)гривня 02копійки та судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Криворізька міська рада, місцезнаходження юридичної особи: 50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29 квітня 2025 року.

Суддя: М. В. Зімін