Рішення № 126927065, 28.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Київ № 320/3539/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування стажу роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 , стаж роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стаж, який в сукупності становить 5 років 1 місяць 11 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного помісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 , виходячи розрахунку 84% суддівської винагороди судді, починаючи з 25.11.2024 року та зарахувати на поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий у банківській установі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що при обчисленні стажу роботи судді для отримання довічного грошового утримання, органом Пенсійного фонду не враховано 4 роки 11 місяців 20 днів, що складаються з періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, а також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки. Відтак, зазначає, що вказане призвело до протиправного зменшення відсотку грошового утримання із 84% до 74%.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву разом із матеріалами пенсійної справи позивача, відповідно до якого просив суд у задоволенні позову відмовити. Так, в обґрунтування відзиву зазначив, що при призначенні ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці орган Пенсійного фонду України діяв у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Позивачем подано також відповідь на відзив, у якій той звернув увагу, що відповідачем так і не було обґрунтовано мотивів неврахування до стажу роботи періоду фактичного виконання ним обов`язків судді за період з 01.10.2024 по 22.11.2024 (1 місяць 21 день), а також досвіду роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття суддею права для призначення на посаду, вимоги щодо зарахування якого прямо містять норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та наділений адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , та є суддею у відставці Північного апеляційного господарського суду .

Зі змісту позовної заяви слідує, рішенням Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 № 3349/0/15-24 позивач був звільнений з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Так, відповідно до вказаного рішення, загальний стаж роботи позивача становить 37 років 5 місяців 7 днів, із яких: 32 роки 5 місяців 17 днів - робота на посаді судді, 1 рік 11 місяців 20 днів - період проходження строкової військової служби; 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого була визначена законом та який надавав право для призначення на посаду судді.

В подальшому позивачеві було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 74 % суддівської винагороди, розраховане виходячи з 32 повних років стажу на посаді судді.

19.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві з відповідною заявою про врахування до стажу періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки.

Листом від 16.01.2025 за №2641-54220/П-02/8-2600/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві позивача повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування інших, окрім перебування на посаді судді, періодів до стажу, що дає право на збільшення відсотку грошового утримання. Зазначено, що до стажу судді при визначенні довічного грошового утримання судді у відставці зараховано 32 роки 3 місяці 29 днів; до розрахунку стажу роботи включено періоди роботи з 01.06.1992 по 30.09.2024; розмір щомісячного довічного грошового утримання обчислений як 74% від розміру суддівської винагороди у розмірі 194435,00 грн: 262750,00 грн*74%.

Вказуючи на протиправність дій відповідача при призначенні довічного грошового утримання виходячи розрахунку 74% суддівської винагороди судді, а також щодо неврахування стажу роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

На час виходу у відставку та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII установлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Вказана позиція визначена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/15/21, де зазначено, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Судом установлено, що чинне на день призначення 19 червня 1992 року ОСОБА_1 арбітром арбітражного суду Донецької області законодавство не регламентувало питання визначення стажу роботи, що дає право на відставку судді, оскільки не визначало права судді на відставку.

15 грудня 1992 року введено в дію Закон України № 2862-XII «Про статус суддів», частиною першою статті 43 якого було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку із закінченням строку повноважень.

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлювалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

У подальшому, Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби (ця норма діяла до 1 березня 2008 року).

Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» № 865 від 03.09.2005 року передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року за № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ураховуючи вищевикладене, період проходження строкової служби, а також половина строку навчання у вищому навчальному закладі підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку.

Такий висновок ґрунтується на аналізі чинного законодавства, та узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у Постановах від 6 березня 2018 року у справі №308/6593/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17 від 28 листопада 2019 року у справі № 428/3117/17.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 із 14 травня 1980 року до 4 травня 1982 року проходив строкову військову службу. Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, зараховується цей період - 1 рік 11 місяців 20 днів.

Поряд із цим, відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначається законом та надає право для призначення на посаду судді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 викладено правовий висновок про те, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

До того ж, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/537/19, положення частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стажів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття «стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді» потрібно розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Так, на день призначення ОСОБА_1 арбітром арбітражного суду Донецької області була чинною та діяла до 30 березня 1997 року стаття 20 Закону України від 4 червня 1991 року № 1142-XII «Про арбітражний суд», якою встановлено, що на посаду арбітра арбітражного суду Республіки Крим, арбітражних судів областей та міста Києва призначається особа, яка досягла на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю, як правило, не менше трьох років.

Відповідно до записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 із 2 липня 1985 року до 29 травня 1992 року працював юрисконсультом юридичного відділу Макіївського ордена Леніна металургійного комбінату імені Кірова.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, додатково підлягають зарахуванню три роки роботи за юридичною спеціальністю.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період проходження строкової військової служби із 14 травня 1980 року до 4 травня 1982 року, тобто 1 рік 11 місяців 20 днів, а також стаж роботи за юридичною спеціальністю - 3 роки.

Одночасно суд зауважує, що Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, визначено форму Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначається стаж, що дає право на відставку і призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Із матеріалів справи вбачається, що Північним апеляційним господарським судом складений розрахунок стажу судді, який дає право як на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з яким стаж судді ОСОБА_1 станом на день видання наказу про відрахування зі штату суду становить 37 років 5 місяців 10 днів.

Даний розрахунок відповідає Порядку, є чинним, підписаний головою Північного апеляційного господарського суду, скріплений печаткою та поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Крім того, судом установлено, що відповідні дані з обрахування загального стажу роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, зазначені також у рішенні Вищої ради правосуддя від 19.11.2024 № 3349/0/15-24, а саме встановлено що підлягає зарахуванню: 37 років 5 місяців 7 днів, із яких: 32 роки 5 місяців 17 днів - робота на посаді судді; 1 рік 11 місяців 20 днів - період проходження строкової військової служби; 3 роки - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого була визначена законом та який надавав право для призначення на посаду судді.

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою Радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийняття рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Така правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі 243/4448/17, від 11 вересня 2018 року у справі 428/4671/17, від 1 жовтня 2018 року у справі 541/503/17, від 17 жовтня 2018 року у справі 140/263/17, від 23 жовтня 2018 року у справі 686/10100/15-а.

Поряд із цим, судом установлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві помилково розраховано стаж роботи на посаді судді по 30.09.2024, у той час як фактично робота на посаді судді закінчилася 22.11.2024 відповідно до Наказу в.о. голови Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2024 № 258-к, яким позивача як суддю відраховано зі штату у зв`язку із звільненням у відставку.

З огляду на наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не враховано при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді - 1 місяць 21 день, період проходження військової строкової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж роботи за юридичною спеціальністю - 3 роки.

У зв`язку з цим, за перерахунком суду, розмір щомісячного грошового утримання позивача має становити 84% суддівської винагороди, тобто підлягає збільшенню на 10%, із розрахунку по 2% за кожен неврахований відповідачем повний рік роботи.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування стажу роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, із приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві, викладене у листі від 16.01.2025 № 2641-54220/П-02/8-26000/25 про відсутність підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне грошове утримання судді, стаж роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стажу, який в сукупності становить 5 років 1 місяць 11 днів.

При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб`єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб`єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме прийнято рішення про відмову позивачу у зарахуванні необхідного стажу позивачу.

Відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень або необхідність повторного звернення до суду.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Суд зауважує, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Водночас, у цьому випадку, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 , стаж роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стаж, який в сукупності становить 5 років 1 місяць 11 днів, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату призначеного довічного грошового утримання, виходячи розрахунку 84% суддівської винагороди судді, починаючи з 25.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норма національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставності заяви» за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його виконання не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенні з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3633,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 16 січня 2025 року № 2641-54220/П-02/8-26000/25 про відсутність підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 , який дає право на щомісячне грошове утримання судді, стаж роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стажу, який в сукупності становить 5 років 1 місяць 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді, стаж роботи на посаді судді, що становить 1 місяць 21 день, періоду проходження строкової військової служби - 1 рік 11 місяців 20 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, що становить 3 роки, тобто стажу, який в сукупності становить 5 років 1 місяць 11 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи розрахунку 84% суддівської винагороди судді, починаючи з 25 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 3633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні шістдесят копійок). за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ: 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.