Рішення № 126926992, 28.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. справа № 640/13775/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м.Києві №54351/10/26-15-12-09-18 від 26.03.2019 про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855;

- визнати уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855 поданою в день її фактичного подання - 19.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ "Екоферма Ярос Агро" до контролюючого органу за місцем розташування земельних ділянок, що перебувають у його користуванні та являються об`єктом оподаткування, подано загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік та 11 звітних податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік від 20.02.2019. У зв`язку із самостійним виявленням помилок Товариством подано уточнюючу податкову декларацію на 2019 рік від 19.03.2019 №9049803855, котра була прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанцією №2. Однак, 28.03.2019 позивачем отримано повідомлення ГУ ДФС у м.Києві про відмову у прийнятті звітності, згідно з якого уточнююча декларація від 19.03.2019 №9049803855 вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно- правових актів: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період», що уточняється (не подано звітний або звітній новий документ). В той же час, ст.ст.48,49 Податкового кодексу України передбачений чіткий та вичерпний перелік підстав, що надають право контролюючому органу відмовити платнику податків у визнанні податкової декларації податковою звітністю, серед яких відсутня така підстава, як недостовірне значення обов`язкового реквізиту. Окрім цього, всупереч ст.49 Кодексу повідомлення про відмову в прийнятті уточнюючої декларації надіслано з порушенням строків. Вказав, що Товариством 20.02.2019 подано податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи №9027462160, однак така прийнята не була, в зв`язку із помилковим зазначенням КОАТУУ, який у даному випадку жодним чином не впливає на порядок адміністрування. Повідомлення про відмову в прийнятті цієї декларації в даний час оскаржується в судовому порядку, тож не може бути підставою для відмови в прийнятті уточнюючого розрахунку. З урахуванням цього, а також практики Вищого адміністративного суду України, вважає, що підстави для відмови прийнятті уточнюючої декларації відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/13775/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач скористався правом подання відзивів на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Свою позицію обґрунтовував тим, що уточнююча декларація від 19.03.2019 №9049803855 вважається неподаною у зв`язку з тим, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9027462160 від 20.02.2019 є неподаною, так як за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів встановлено порушення вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ». З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні (а.с.48-51).

У відповіді на відзив позивач вказав, що 26.09.2019 Окружним адміністративним судом м.Києва позов ТОВ "Екоферма Ярос Агро" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДФС у м.Києві №33014/10/26-15-12-09-18 від 22.02.2019 про відмову в прийняття податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9027462160. З огляду на це, оскаржуване повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації прийняте за відсутності правових підстав (а.с.54-56).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/13775/19 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/13775/19 зареєстрована 04.03.2025.

Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 справу №640/13775/19 прийнято до провадження. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Допущено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача Головне управління ДФС у м.Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником Головним управлінням ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" 30.09.2016 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в органі податкової служби, являється платником єдиного податку четвертої групи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до підпункту298.1.1пункту298.1статті298 Податкового кодексу Україниподано засобами електронного зв`язку загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9027462160 від 20.02.2019. Про прийняття декларації свідчить квитанція №2 (а.с.21-33).

У зв`язку із самостійним виявленням помилок, згідно з п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України позивачем подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9049803855 від 19.03.2019. Про прийняття уточнюючої декларації свідчить квитанція №2 (а.с.10-20).

Однак, 28.03.2019 позивачем отримано повідомлення Головного управління ДФС в м.Києві №54351/10/26-15-12-09-18 від 26.03.2019 про відмову в прийнятті звітності. У повідомленні зазначено, що уточнююча декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, яка була прийнята 19.03.2019 №9049803855, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий) період, що уточняється (не подано звітний або звітний новий документ) (а.с.80).

Вважаючи рішення №54351/10/26-15-12-09-18 від 26.03.2019 про відмову в прийнятті звітності протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульованоПодатковим кодексом України(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту291.1статті291 Податкового кодексу Українисуб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у тому числі юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом298.8.1пункту298.8статті298 Податкового кодексу Українисільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначаєтьсястаттею 49 Податкового кодексу України.

Пунктом49.1статті49 Податкового кодексу Українивстановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту49.3статті49 Податкового кодексу Україниподаткова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Згідно з пунктом49.8статті49 Податкового кодексу Україниприйняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами48.3та 48.4 статті48цьогоКодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом49.9статті49 Податкового кодексу Українипередбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту49.10статті49 Податкового кодексу Українивідмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Пунктом49.11статті49 Податкового кодексу Українипередбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів48.3та 48.4 статті48цьогоКодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з пунктом 48.3 податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються доподаткової деклараціїта є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності(КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Таким чином, прийняття податкової декларації органом доходів і зборів є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник контролюючого органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. В свою чергу, підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Як уже зазначено,позивачем в електронному вигляді подано уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9049803855 від 19.03.2019.

Згідно п. 8 Розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557, у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу кваліфікованого електронного підпису чи печатки відповідно дочастини другоїстатті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги"; перевірку обов`язковості та послідовності накладення на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки підписувачів у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перевірку наявності обов`язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору (п.10 Порядку).

За приписами п.11 Розділу ІІ Порядку №557, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Приписами Порядку №557, визначені терміни та мета формування квитанцій, а саме:

перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання;

друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня (пункт 11 Порядку №557).

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції) (пункт 12 Порядку №557).

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що законодавцем вирізняються функції та мета надіслання платнику податків першої та другої квитанції.

Так, квитанція №1 свідчить про отримання надісланих документів платником податків до контролюючого органу, а квитанція №2 повідомляє платника податків про прийняття контролюючим органом або не прийняття надісланих документів.

В справі, що розглядаються, подана Товариством уточнююча декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік зареєстрована контролюючим органом за №9049803855, що підтверджується квитанцією №2 від 19.03.2019 (а.с.10). Проте пізніше, відповідач визнав декларацію неподаною в зв`язку із порушенням вимог нормативно-правових актів, зазначення недостовірного значення обов`язкового реквізиту «звітний (податковий)період, що уточнюється (не подано звітний або звітний новий документ), при цьому податковим органом не було встановлено невідповідності поданої уточнюючої податкової декларації вимогамстатті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.48.7 ст.48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що одержавши від платника податків податкову звітність, контролюючий орган зобов`язаний перевірити наявність у ній реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, та прийняти одне з двох рішень: або прийняти податкову звітність, або відмовити у її прийнятті, одночасно повідомивши платника податків про причини відмови.

Таким чином умовою, з якою чинне податкове законодавство пов`язує можливість прийняття або неприйняття податкової звітності, є наявність або відсутність у ній обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Перелік підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у прийнятті податкової декларації носить виключний характер та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, 19.03.2019 позивачем отримано квитанцію №2 з наступним змістом: «Документ: J0103803 Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи. Реєстраційний номер документу: №9049803855. Прийнято пакет. Державна фіскальна служба України» (а.с.10).

Таким чином з урахуванням вище наведеного вбачається, що уточнююча податкова декларація №9049803855 від 19.03.2019 є прийнятою контролюючим органом, а тому підстав та повноважень у контролюючого органу для визнання неподаною такої податкової декларації у останнього немає.

Податковим кодексом Українипередбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів48.3та 48.4 статті48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту49.11 статті 49 Податкового кодексу Україниорган державної податкової служби зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Водночас, лист відповідача від 26.03.2019 №54351/10/26-15-12-09-18 не містить відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації платника податків. У цьому листі зазначається про те, що податкова звітність складена з порушенням нормПодаткового кодексу України, а тому не визнається податковою звітністю.

Таким чином, судом установлено, що відповідач не надав платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав лист про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт49.11 статті 49 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу «визнана як не податкова», оскільки відповідно до статей48та49 Податкового кодексу Україниподатковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, відповідач під час скерування листа від 26.03.2019 №54351/10/26-15-12-09-18 діяв не у спосіб, що передбаченийПодатковим кодексом України, і тим самим порушив пункт 1 частини 3статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Що стосується посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на невизнання податкової звітності (уточнюючої декларації) від 19.03.2019 №9049803855 з урахуванням того, що податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9027462160 від 20.02.2019 є неподаною, так як за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів встановлено порушення вимог нормативно-правових актів, а саме: зазначено недостовірне значення обов`язкового реквізиту «код органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за КОАТУУ», суд зазначає таке.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2019 в справі №640/9376/19, яке набрало законної сили 27.01.2020, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві №33014/10/26-15-12-09-18 від 22.02.2019 про відмову у прийнятті податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9027462160. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві вважати поданою податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9027462160 Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" датою її фактичного подання - 20.02.2019 (а.с.57-65).

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової декларації судом встановлено її відповідність наведеним вимогам у частині заповнення обов`язкових реквізитів.

Згідно із частиною 4статті 78 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже відповідно до ч. 5 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства Українивищезазначені обставини повторному встановленню не підлягають, і як наслідок спростовують доводи відповідача з приводу порушення вимог нормативно-правових актів при поданні декларації №9027462160 від 20.02.2019, що мало наслідком невизнання поданої уточнюючої декларації податковою звітністю.

За таких обставин, рішення ГУ ДФС у м.Києві №54351/10/26-15-12-09-18 від 26.03.2019 про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги, вважати уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855 поданою в день її фактичного подання 19.03.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертоїстатті 245 Кодексу адміністративного судочинства Україниу випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Саме по собі визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік №9049803855 не гарантує позивачу повний судовий захист його порушеного права.

Згідно з п.49.13ст.49 Податкового кодексу Україниу разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головне управління державної податкової служби у м. Києві вважати поданою уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855 датою її фактичного подання 19.03.2019.

За приписамист.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з вимогами ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, наведені ним доводи не спростовано відповідачем, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3842 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві №54351/10/26-15-12-09-18 від 26.03.2019 про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро".

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП44116011, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) вважати поданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" (код ЄДРПОУ 40865932, вул.Звіринецька, буд.63, м.Київ) уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік за №9049803855 датою її фактичного подання 19.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоферма Ярос Агро" (код ЄДРПОУ 40865932, вул.Звіринецька, буд.63, м.Київ) сплачений судовий збір в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві)грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.