Рішення № 126926966, 28.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. справа № 300/1158/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (далі Територіальне управління, відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з лютого 2023 року по червень 2024 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського на прирівняній посаді;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з лютого 2023 року по червень 2024 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського на прирівняній посаді, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував на службі в Територіальному управлінні Служби судової охорони в Івано-Франківській області та був звільнений з 30.06.2024 в запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік). Після звільнення, 17.01.2025 позивач звернувся до Територіального управління із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та судовий статус суддів» з лютого 2023 року по 30.06.2024, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського, з урахуванням виплачених сум. Проте, відповідач листом від 04.02.2025 №40.06-16 відмовив у виплаті грошового забезпечення, зазначивши, зокрема, що розміри грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони визначені Постановою КМУ №289 від 03.04.2019 і з моменту прийняття даної постанови Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про збільшення розмірів та складових грошового утримання поліцейських, відповідно і співробітників Служби судової охорони.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07.03.2025 через підсистему «Електронний суд» Територіальним управлінням скеровано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що види та розміри грошового утримання як для співробітників Служби судової охорони, так і для поліцейських визначається Кабінетом Міністрів України тільки різними постановами, а порядок виплат визначається Державною судовою адміністрацією та Міністерством внутрішніх справ України відповідною. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» визначаються види та розміри грошового утримання співробітників Служби судової охорони, а порядок виплати та розмір грошового утримання поліцейських визначений Постановою Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015. Водночас, на переконання відповідача, позивач помилково вважає, що при нарахуванні грошового утримання щодо нього булу порушено вимоги пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з лютого 2023 року по червень 2024 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського на прирівняній посаді і розмір його грошового утримання слід прирівняти до грошового утримання конкретного співробітника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, грошові атестати якого долучено до позовної заяви, оскільки в листі Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 11.10.2024 №891 чітко вказано, що грошове забезпечення поліцейських залежить від посади, спеціального звання, надбавки за стаж служби інших надбавок передбачених Постановою КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та премії і відповідно, такі є індивідуальними. На думку представника відповідача, позивачем не врахованого того факту, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги) носять індивідуальний характер та залежать від якості виконання робіт, навантаження, інтенсивності виконання роботи, залучення до служби понаднормово та багатьох інших факторів. Щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів від 28.02.2023 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», то відповідно Постанови Кабінету Міністрів №43 від 20.01.2023 співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду. Окрім того, звернуто увагу суду, що позивачем пропущено строк звернення до суду. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с. 41-44).

14.03.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 47-54).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 12.11.2019 №27 о\с був прийнятий на службу до Служби судової охорони на посаду заступника командира підрозділу охорони Управління та йому було присвоєне спеціальне звання старшого лейтенанта Служби судової охорони.

Згідно з наказом Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області від 21.06.2024 №261 о/с позивача звільнено зі Служби судової охорони з 30.06.2024 в запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) (а.с. 8).

На звернення позивача листом Головного управління поліції в Івано-Франківській області від 11.10.2024 №8917-2024 надано відповідь про те, що розмір грошового забезпечення поліцейського залежить від посади, спеціального звання та стажу служби в поліції та складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби, інших надбавок, передбачених постановою КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (а.с. 9). До листа додано архівні відомості нарахування грошового забезпечення за посадою «заступник командира роти поліції особливого призначення ГУНП в Івано-Франківській області» за період з 01.02.2023 по 30.06.2024 (а.с. 10-11).

На запит позивача, Територіальним управлінням листом від 18.11.2024 надано ОСОБА_1 інформацію у вигляді довідки про грошове забезпечення, яке було нараховано і виплачено позивачу з лютого 2023 року по червень 2024 року (а.с. 12-29).

Позивач, згідно розрахункових листів, на виплату грошового забезпечення за лютий 2023 року по червень 2024 року, отримав таке грошове забезпечення: лютий 2023 -16 173,46 грн; березень 2023 -16 173,46 грн; квітень 2023 19 006,98 грн; травень 2023 24 853,81 грн; червень 2023 22 116,64 грн; липень 2023 19 214,44 грн; серпень 2023 19 214,44 грн; вересень 2023 19 214,44 грн; жовтень 2023 19 214,44 грн; листопад 2023 19 214,44 грн; грудень 2023 22 876,74 грн; січень 2024 19 214,44 грн; лютий 2024 19 214,44 грн; березень 2024 19 214,44 грн; квітень 2024 19 214,44 грн; травень 2024 19 214,44 грн; червень 2024 19 214,44 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.01.2025, в якій просив Територіальне управління нарахувати і виплатити грошове забезпечення відповідно до пункту 2 статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з лютого 2023 року по червень 2024 року, яке повинно бути на рівні не нижчому, ніж рівень місячного грошового забезпечення поліцейського на прирівняній посаді, з урахуванням виплачених сум.

Відповідачем у листі від 04.02.2025 №40.06-16 повідомив, що оскільки наказом Управління №261 о/с від 21.06.2024 ОСОБА_1 було звільнено зі служби і трудові правовідносини з Управлінням припинені та на день звільнення проведено повний розрахунок, тому відсутні будь-які підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення. Також зазначено, що розміри грошового утримання співробітників Служби судової охорони визначені постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» і з моменту прийняття даної постанови Кабінетом Міністрів України не приймалось рішень про збільшення розмірів та складових грошового утримання поліцейських, відповідно і співробітників Служби судової охорони. Щодо наданих архівних відомостей про можливу виплату грошового утримання за посадою заступника командира роти в поліції, то відповідач зазначив, що такі не можуть бути взяті до уваги, виходячи із того, що окрім основних складових грошового утримання, у них вказано ряд додаткових виплат, які носять індивідуальний характер, а також є не передбаченими для співробітників Служби судової охорони в цілому (а.с. 32-33).

Позивач, вважаючи протиправною таку відмову у виплаті йому грошового забезпечення за спірний період, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками. Співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

На виконання вимог вищезгаданого Закону та реалізацію соціального захисту співробітників Служби судової охорони прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі Постанова №289).

Вказаною Постановою №289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі Порядок №384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги). Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

Відповідно до цього Порядку, грошове забезпечення співробітникам Служби визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання (пункт 3 Порядку).

Грошове забезпечення включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 4 Порядку).

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби (пункт 5 Порядку).

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія (пункт 6 Порядку).

Пунктом 7 Порядку №384 визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: 1) винагороди; 2) допомоги.

Відповідно до вказаного вище Порядку, підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів є накази Служби або територіального управління Служби.

Згідно пункту 10 Порядку №384, грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Як уже встановлено судом, спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку із застосуванням положень ч. 2 ст. 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме нарахування Територіальним управлінням Служби судової охорони у Івано-Франківській області грошового забезпечення у розмірі менше, ніж у поліцейського за аналогічною посадою.

Так, відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як уже зазначено, грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками (частина друга статті 165 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Отже, законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яке, в свою чергу, як встановлено судом, виплачено ОСОБА_1 у спірний період у відповідності до постанови КМУ №289, а тому покликання позивача на допущення протиправних дій з боку відповідача в частині нарахування та виплати грошового забезпечення у неправильному розмірі є безпідставним та необґрунтованим.

Так, відповідно до частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №289, якою затвердив схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Отже, Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.

Відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов`язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Незгода позивача із застосуванням Територіальним управлінням Служби судової охорони в Івано-Франківській області до нього норм Постанови №289 не спростовує її законність та не виключає поширення її дії на трудові права позивача.

При цьому, суд погоджується із твердженням відповідача, що основні види грошового забезпечення співробітника Служби судової охорони ОСОБА_1 не є нижчими ніж установлені для поліцейського та відповідають вимогам статті 165 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Що стосується такого додаткового виду грошового забезпечення, як премія, то суд зауважує, що преміювання співробітника Служби судової охорони так і поліцейського здійснюється відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби, а також в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого у кошторисі Служби або територіального управління (пункт 3.2 Постанови №289, пункт 35 розділ ІІ Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затвердженого наказом ДСА України від 26.08.2020 №384, пункт 4.2 Постанови №988, пункт 12 розділ ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260) та носить індивідуальний характер.

Водночас, суд зауважує, що відповідач вірно зазначив про те, що різниця у грошовому забезпеченні позивача як працівника Служби судової охорони та працівника Національної поліції за аналогічною посадою, окрім іншого, має місце у зв`язку із тим, що поліцейським відповідно до Постанови КМУ №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168), виплачується додаткова грошова винагорода, яка також виплачувалась до січня 2023 року і працівникам Служби судової охорони.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43, яка набрала законної сили 21.01.2023, внесено зміни до Постанови №168 в частині переліку осіб, які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду в розмірі до 30 000 гривень.

Зокрема, з переліку, зазначеному в першому реченні абзацу першого Постанови №168 виключені співробітники Служби судової охорони.

З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 співробітники Служби судової охорони, в тому числі і позивач у спірний період з лютого 2023 року по червень 2024 року, втратили право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн, яка передбачена Постановою №168.

Більше того, суд зазначає, що питання виплати ОСОБА_1 винагороди, визначеної Постановою №168, в період після 20.01.2023 вже було предметом судового спору між позивачем та відповідачем та відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 у справі №300/2981/22, яке набрало законної сили 18.12.2023, позивачеві відмовлено у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за період з 21.01.2023 по день ухвалення рішення, саме на підставі того що співробітників Служби судової охорони виключено з переліку осіб які на період дії воєнного стану мають право на додаткову винагороду.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, тобто протиправність дій відповідача не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14А, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.