Рішення № 126926941, 28.04.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. справа № 640/9501/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 28.04.2020 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва, з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту також відповідач, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправними, щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з моменту зверненням за призначенням пенсії, а саме з 03.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з моменту зверненням за призначенням пенсії, а саме з 03.02.2020.

Підставою звернення ОСОБА_1 з цим позовом є протиправні, на переконання позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком з 03.02.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії. Відповідач листом від 23.03.2020 за №2600-0211-8/39392 повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з тим, що довідки, які підтверджують стаж роботи видані на непідконтрольній території України.

Як зазначила позивач, згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За доводами ОСОБА_1 , остання працювала в місті Луганськ, втратила трудову книжку, у зв`язку з чим надала до органу пенсійного забезпечення уточнюючі довідки від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6.

За аргументами ОСОБА_1 коментовані довідки підтверджують наявність у останньої необхідного стажу для призначення пенсії за віком, та всупереч практики Міжнародного суду ООН, протиправно не взяті відповідачем до уваги. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 30.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ в місті Києві скористалось правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, Управління скерувало до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив від 26.05.2020 за №2600-0803-8/67077 на позовну заяву (а.с.37-95), у якому заперечило проти доводів ОСОБА_1 , викладених у позовній заяві, з огляду на таке.

Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 03.02.2020 звернулась до ГУ ПФУ в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В подальшому, 06.02.2020 до органу пенсійного забезпечення звернувся представник позивача, ОСОБА_2 , до якого долучив оригінали довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6. Вказані довідки видані організаціями, які перебувають на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, а тому в Управління відсутня можливість перевірити їх достовірність.

Крім того, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 05.10.2022 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою, в якій просила пришвидшити розгляд справи (а.с.98).

Відповідно до частини 3 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) у разі ліквідації або припинення роботи адміністративного суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи адміністративного суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/9501/20. Вказана справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 19.03.2025.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/9501/20 передано на розгляд судді Чуприні О.В.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 24.03.2025 прийняв до провадження та призначив судовий розгляд справи №640/9501/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у сторін додаткові письмові докази та пояснення, необхідні для розгляду справи (а.с.101).

Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему скерувало до суду клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 04.04.2025", реєстрацію якого здійснено судом 04.04.2025 за вх.№8885/25 (а.с.104-127).

У поданому клопотанні відповідач зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до Управління із заявою від 03.02.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказану заяву розглядало ГУ ПФУ в місті Києві, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу 25 років.

Відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 зараховано всі періоди роботи, а також згідно архівної довідки від 08.10.2018 за №861-520 виданої ПАТ "Луганськтепловоз". Страховий стаж ОСОБА_1 складає 05 років 04 місяці.

Також на виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 ГУ ПФУ в місті Києві скерувало до суду через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему клопотання про долучення доказів із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 14.04.2025", яким надало копію пенсійної справи ОСОБА_1 , реєстрацію вказаного клопотання із відповідними доказами проведено в суді 14.04.2025 за вх.№9758 (а.с.128-147).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, додаткові пояснення, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 03.02.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV) (а.с.108).

До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено трудову книжку, довідку про стаж №861-520 від 08.10.2018, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтво про народження та свідоцтво про розлучення + витяг з реєстру (зворотній бік а.с.108).

Представник позивача ОСОБА_2 06.02.2020 скерував до ГУ ПФУ в місті Києві заяву, якою надав до органу пенсійного забезпечення оригінали довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6 (а.с.73).

Натомість, відповідач листом повідомив ОСОБА_2 про те, що будь-які запити, звернення, довідки чи документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі не підлягають реєстрації та виконанню (а.с.72).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.02.2020, ГУ ПФУ в місті Києві листом від 27.02.2020 за №2600-0314-8/23978 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Також зазначило, що відповідно наданих до заяви документів (трудова книжка, уточнююча довідка №861-520 від 05.10.2018) загальний страховий стаж складає 05 років 04 місяці (а.с.114).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначені пенсії за віком з 03.02.2020, ОСОБА_1 звернулась з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частини 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також Закон №1058-IV).

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище по тексту судового рішення, у ОСОБА_1 є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 01.10.2015 (а.с.109-110), згідно якої позивач:

- з 01.10.2015 прийнята на посаду двірника Калинівської селищної ради;

- з 11.04.2016 звільнена з посади двірника за згодою сторін;

- з 12.04.2016 прийнята на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями (на виконання робіт з утримання приміщень житлових будинків) другого розряду служби чистоти та благоустрою;

- з 01.07.2018 переведена на посаду робітника з комплексного прибирання будинків з прилеглими територіями на виконання робіт з утримання приміщень житлових будинків 2 розряду Управління чистоти та благоустрою житлового комплексу "Новопечерські липки".

ОСОБА_1 03.02.2020 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі по тексту також Закон №1058-IV) (а.с.108).

До означеної заяви позивачем, серед іншого, долучено трудову книжку, довідку про стаж №861-520 від 08.10.2018, довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, свідоцтво про народження та свідоцтво про розлучення + витяг з реєстру (зворотній бік а.с.108).

Представник позивача ОСОБА_2 06.02.2020 скерував до ГУ ПФУ в місті Києві заяву, якою надав до органу пенсійного забезпечення оригінали довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6 (а.с.73).

Натомість, відповідач листом повідомив ОСОБА_2 про те, що будь-які запити, звернення, довідки чи документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі не підлягають реєстрації та виконанню (а.с.72).

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.02.2020, ГУ ПФУ в місті Києві листом від 27.02.2020 за №2600-0314-8/23978 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Також зазначило, що відповідно наданих до заяви документів (трудова книжка, уточнююча довідка №861-520 від 05.10.2018) загальний страховий стаж складає 05 років 04 місяці (а.с.114).

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) наявного в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 до страхового стажу останньої зараховано періоди:

- з 01.04.1987 по 25.01.1988 (згідно архівної довідки №861-520 від 08.10.2018);

- з 01.05.2015 по 30.06.2015;

- з 20.08.2015 по 30.09.2015 (період безробіття);

- з 01.10.2015 по 11.04.2016;

- з 12.04.2016 по 31.12.2019.

Коментований розрахунок підтверджує наявність у позивача страхового стажу в розмірі 05 років 04 місяці.

Водночас, ГУ ПФУ в місті Києві при розгляді заяви ОСОБА_1 не враховано періоди її роботи зазначені у довідках від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6, оскільки такі видані з порушенням норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме видані на тимчасово окупованій території.

Відповідачем не заперечується обставина отримання від представника ОСОБА_1 вказаних довідок, натомість копії таких довідок долучено ГУ ПФУ в місті Києві до відзиву від 26.05.2020 за №2600-0803-8/67077.

Також слід звернути увагу на те, що заява представника позивача від 06.02.2020, до якої долучено коментовані довідки, зареєстрована ГУ ПФУ в місті Києві 20.02.2020 за №7293/8 [згідно листа органу пенсійного забезпечення (а.с.72)], а рішення про відмову у призначенні пенсії датовано 27.02.2020 (а.с.146).

Відтак, Управління під час розгляду питання про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 мало у своєму розпорядженні долучені представником позивача разом із заявою від 06.02.2020 довідки від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6.

Згідно довідки Виробничого об`єднання "Луганський верстатобудівний завод" від 30.10.2018 за №1271 ОСОБА_3 працювала на Луганському станкобудівному заводі імені В.І. Леніна по професії брошурник з 01.09.1977 по 25.05.1978 (а.с.75).

ОСОБА_1 працювала на Ворошиловоградському виробничому об`єднані взуттєвих підприємств №8 імені 50-річчя великої жовтневої соціалістичної революції з 21.11.1985 по 23.07.1986, що засвідчується довідкою Товариства з додатковою відповідальністю "Лугань" (а.с.76).

Як слідує зі змісту Архівної довідки від 08.08.2018 за №03-14/6187, виданої Архівним управлінням адміністрації міста Луганська, луганської народної республіки ОСОБА_1 в період з 11.12.1993 по 15.06.1994 працювала двірником в Житлово-експлуатаційному об`єднання Артемівського району (а.с.80).

Довідкою Товариства з додатковою відповідальністю "Лугань" від 27.11.2018 за №692 засвідчується, що ОСОБА_1 дійсно працювала на Ворошиловоградському виробничому об`єднані взуттєвих підприємств №8 імені 50-річчя великої жовтневої соціалістичної революції з 03.10.1989 по 05.03.1993 (а.с.81).

Також державна установа луганської народної республіки "Луганське дошкільне навчальна установа ясла-садок №68" видала позивачу довідку від 23.10.2018 за №167 згідно якої остання в період з 26.06.1978 по 01.12.1981 дійсно працювала нянею в яслах-садку №68 (а.с.83).

Відповідно до довідки, виданої ВАТ НПФ "Луганські акумулятори" від 24.09.2018 за №86 ОСОБА_1 працювала у Ворошиловоградському заводі лужних акумуляторів у період з 25.12.1981 по 09.11.1985 (а.с.84).

Позивач у період з 06.09.1994 по 25.12.1995 працювала в Луганській торгово-комерційній фірмі "Прима", що засвідчується Архівною довідкою від 08.08.2018 за №03-14/6188, виданою Архівним управлінням адміністрації міста Луганська, луганської народної республіки (а.с.85).

Як слідує зі змісту довідки управління державної служби охорони луганської народної республіки міністерства внутрішніх справ від 09.10.2018 за №14/4462, ОСОБА_1 в період з 05.11.1988 по 07.06.1989 працювала у відділі позавідомчої охорони при артемівському РОВД (а.с.86).

Згідно з відомостей довідки Товариства з додатковою відповідальністю "Лугань" від 03.02.2015 за №24 позивач з 21.11.1985 по 23.07.1986 працювала у Ворошиловоградському виробничому об`єднані взуттєвих підприємств №8 імені 50-річчя великої жовтневої соціалістичної революції (а.с.87).

Також відповідно до довідки Товариства з додатковою відповідальністю "Лугань" від 20.01.2015 за №5 ОСОБА_1 працювала у Ворошиловоградському виробничому об`єднані взуттєвих підприємств №8 імені 50-річчя великої жовтневої соціалістичної революції у період з 03.10.1989 по 05.03.1993 (а.с.88).

Коментовані довідки про роботу ОСОБА_1 на різних підприємствах у періоди з 01.09.1977 по 25.05.1978, з 26.06.1978 по 01.12.1981, з 25.12.1981 по 09.11.1985, з 21.11.1985 по 23.07.1986, з 05.11.1988 по 07.06.1989, з 03.10.1989 по 05.03.1993, з 11.12.1993 по 15.06.1994, з 06.09.1994 по 25.12.1995 не взято відповідачем до уваги, оскільки видані з порушенням норм Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а саме видані на тимчасово окупованій території України.

Досліджуючи дії ГУ ПФУ в місті Києві в частині не взяття до уваги довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6, суд вказує на таке.

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Приписами пункту 1 постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року за №254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За положеннями, наведеними у статті 1 Закону України від 15 квітня 2014 року за №1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (надалі по тексту також - Закон №1207-VII), тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із статтею 9 Закону №1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

З аналізу вищевикладених норм права суд приходить до висновку, що з метою захисту прав і свобод громадян України органи державної влади України мають право враховувати і документи, видані незаконними органами (посадовими особами).

Окрім того, суд вважає, що з метою забезпечення захисту прав і свобод позивача до спірних правовідносин застосуванню також підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду Організації об`єднаних націй, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Крім того, суд враховує, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 02 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а) проаналізував положення статті 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів закладених у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об`єднаних Націй (надалі по тексту також - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів", у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Враховуючи те, що у справі, що розглядалась, спірним було неврахування пенсійним органом при призначенні пенсії заробітної плати за період, який зараховано до страхового стажу роботи, зазначеної у довідці, виданій органом, який створений на тимчасово окупованій території України, Верховний Суд виснував, що можливо застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 09.08.2019 у справі №229/954/17, від 31.10.2019 у справі №711/10426/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 у справі №428/4816/17.

Отже, відповідачем необґрунтовано не враховано довідки від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6, надані позивачем на підтвердження наявності страхового стажу, видані на тимчасово окупованій території в місті Луганськ, оскільки такі безпосередньо впливають на реалізацію конституційного права ОСОБА_1 на соціальний захист.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

У адміністративному позові ОСОБА_1 просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправними, щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з моменту зверненням за призначенням пенсії, а саме з 03.02.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком ОСОБА_1 починаючи з моменту зверненням за призначенням пенсії, а саме з 03.02.2020.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позивач у адміністративному позові не ставить у вимоги про зарахування до страхового стажу її періодів роботи згідно довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, архівну довідку від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6, а просить зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) наявного в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 до страхового стажу останньої зараховано періоди:

- з 01.04.1987 по 25.01.1988 (згідно архівної довідки №861-520 від 08.10.2018);

- з 01.05.2015 по 30.06.2015;

- з 20.08.2015 по 30.09.2015 (період безробіття);

- з 01.10.2015 по 11.04.2016;

- з 12.04.2016 по 31.12.2019.

Коментований розрахунок підтверджує наявність у позивача страхового стажу в розмірі 05 років 04 місяці.

Таким чином, за відсутності у ОСОБА_1 страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV відсутні підстави для призначення останній пенсії з 03.02.2020.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Водночас, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 КАС України).

У разі задоволення позову суд, застосовуючи припису пункту 10 частина 2 статті 245 КАС України, може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивача власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 27.02.2020 за №2600-0314-8/23978, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2020 про призначення пенсії за віком із врахуванням відомостей довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6.

Підсумовуючи свої висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Інші сформовані позовні вимоги та їх формулювання, на переконання суду, поглинаються (враховуються) при вирішенні даного спору, за сформованими вище висновками і вирішення спору по суті.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 840,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція до платіжної інструкції АТ КБ "ПриватБанк" № 0.0.1687782259.1 від 24.04.2020 (а.с.28).

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 336,32 гривень, що пропорційно становить 40 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 27.02.2020 за №2600-0314-8/23978, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2020 про призначення пенсії за віком із врахуванням відомостей довідок від 30.10.2018 за №1271, від 24.09.2018 за №486, від 24.09.2018 за №485, від 24.09.2018 за №87, від 08.08.2018 за №03-14/6187, від 27.11.2018 за №692, від 27.11.2018 за №691, від 23.10.2018 за №167, від 24.09.2018 за №86, від 08.08.2018 за №03-14/6188, від 09.10.2018 за №14/4462, від 03.02.2015 за №24, від 20.01.2015 за №5 та від 20.01.2015 за №6, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 336,32 гривень (триста тридцять шість гривень тридцять дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" за №2825-IX від 13.12.2022 є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача Кардаш В`ячеслав Анатолійович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , довіреність №195 від 31.01.2020), АДРЕСА_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), вул. Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053.

Суддя Чуприна О.В.