Рішення № 126926874, 25.04.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2025 року Справа № 280/1186/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.02.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 31.01.2025 № 084050020834 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1994 по 20.05.1997 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 23.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка зверталась до відповідача за призначенням пенсії за віком згідно із п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, оскільки мала необхідний загальний і пільговий стаж та набула відповідного пенсійного віку. Проте позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відзив на позов до суду не надходив.

Третя особа проти задоволення позову заперечує, у поясненнях на позов зазначає, що оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» є чинними, її положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право на призначення пенсії на пільгових умовах лише особам, у яких таке призначення виникло до 11.10.2017. Проте, оскільки позивачу виповнилось 45 років 03.05.2024, то умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюються на позивача.

Ухвалою суду від 24.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивачка 23.01.2025 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Надана позивачем заява розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 31.01.2025 № 084050020834 у призначені пенсії позивачці було відмовлено у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку 50 років. За даними документами вік заявниці 45 років 8 місяців 20 днів. Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців 29 днів. Пільговий стаж за Списком №1 становить 10 років 10 місяців 11 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 по 20.05.1997 згідно диплому ЖС НОМЕР_2 , оскільки відомості в дипломі про прізвище, ім`я, по батькові особи не відповідають даним паспорта заявниці. За доданими документами до пільгового стажу роботи за Списком №1 зараховано всі періоди.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням відповідача звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачу до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 по 20.05.1997 згідно диплому ЖС НОМЕР_2 , оскільки відомості в дипломі про прізвище, ім`я, по батькові особи не відповідають даним паспорта заявниці.

Із змісту диплома НОМЕР_3 вбачається, що прізвище та ім`я позивача вказано вірно, а в написанні її по батькові допущено граматичну помилку: відсутня буква "Ї".

Так, за правилами правопису при утворенні по батькові жіночого роду від імен, що закінчуються на приголосну «й», використовується суфікс «ївн(а)», тому ОСОБА_2 , натомість у дипломі позивача ЖС НОМЕР_2 її по батькові зазначено « ОСОБА_3 ».

Водночас, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п.8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Суд зазначає, що у записі № 1 трудової книжки позивача НОМЕР_4 від 07.09.1999 міститься інформація про навчання позивача у ВПУ (вище професійне училище) № 23 м.Запоріжжя з 01.09.1994 по 20.05.1997, отже, період навчання належно підтверджено, а відмова відповідача у його зарахуванні до її страхового стажу є протиправною.

Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Пропенсійнезабезпечення"у редакції доЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення" від 02.03.2015 №213-VIIIнапільгових умовах мають право на пенсіюзавіком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, -засписком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, ізарезультатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50роківі при стажі роботи не менше 20років,з них не менше 10роківна зазначених роботах; жінки - після досягнення 45роківі при стажі роботи не менше 15років,з них не менше 7років 6 місяцівна зазначених роботах.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення від 02.03.2015 року №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50роківіз одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

Так, до досягненнявіку,встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсіюзавіком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такоговіку:

45років- по 31 березня 1970 року включно;

45років 6 місяців- з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;

46років- з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;

46років 6 місяців- з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;

47років- з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;

47років 6 місяців- з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;

48років- з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;

48років 6 місяців- з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;

49 років- з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;

49 років 6 місяців- з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;

50років- з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Завідсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсіязавіком на пільгових умовах призначаєтьсязанаявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20років 6 місяціву чоловіків і не менше 15років 6 місяціву жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16роківу жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року6 місяціву чоловіків і не менше 16років 6 місяціву жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22роківу чоловіків і не менше 17роківу жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22років 6 місяціву чоловіків і не менше 17років 6 місяціву жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23роківу чоловіків і не менше 18роківу жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23років 6 місяціву чоловіків і не менше 18років 6 місяціву жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24роківу чоловіків і не менше 19роківу жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24років 6 місяціву чоловіків і не менше 19років 6 місяціву жінок.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій №2148-VIII від 03.10.2017 року, текстЗакону №1058-IVдоповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п.1 ч.2 якої на пільгових умовах пенсіязавіком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами працізасписком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, тазарезультатами атестації робочих місць, - після досягнення 50роківізанаявності страхового стажу не менше 25роківу чоловіків, з них не менше 10роківна зазначених роботах, і не менше 20роківу жінок, з них не менше 7років 6 місяцівна зазначених роботах. До досягненнявіку,встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсіюзавіком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші.

Вказана норма набула чинності з 01.10.2017 року.

Натомість, Рішенням Конституційного Суду України№ 1-р/2020від 23.01.2020 року, визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними),статтю 13,частину другустатті 14,пункти „б"-„г"статті 54 Закону України „Пропенсійнезабезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення" від 2 березня 2015 року№ 213-VIII.

Згідно з п. 2 Рішення № 1-р/2020,стаття 13,частина другастатті 14,пункти „б"-„г"статті 54 Закону України „Пропенсійнезабезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення" від 2 березня 2015 року№ 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до п. 3 Рішення № 1-р/2020, застосуванню підлягаютьстаття 13,частина другастатті 14,пункти „б"-„г"статті 54 Закону України „Пропенсійнезабезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення" від 2 березня 2015 року№ 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

„На пільгових умовах мають право на пенсіюзавіком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, -засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, ізарезультатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50роківі при стажі роботи не менше 20років,з них не менше 10роківна зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45роківі при стажі роботи не менше 15років,з них не менше 7років 6 місяцівна зазначених роботах.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормамиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, таЗаконом № 1058-ІV- з іншого в частинівікунабуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45років,тоді як другий - у 50років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якостізакону", передбаченуКонвенцією про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме нормиЗакону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а неЗакону № 1058-ІV.

Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року в справі № 360/3611/20.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Судузарезультатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішеннізарезультатами розгляду зразкової справи.

На часзверненняіз заявою пропризначення пенсіїдосягла 45років,мала необхідний страховий стаж роботи, в тому числі до 1 квітня 2015 року на роботахзасписком №1, що підтверджується матеріалами справи, тому відмова відповідача в призначенніпозивачу пенсіїна пільгових умовахзавіком з посиланням на не досягненнявіку,визначеного п. 1 ч.2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Затаких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенніпенсії позивачупідлягає скасуванню, із покладенням на нього обов`язку вчинити певні дії.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією.

За змістом частини 1 статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пенсія має бути призначена з дня звернення за пенсією, а саме з 23.01.2025.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)-задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 31.01.2025 № 084050020834.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1994 по 20.05.1997 та призначити з 23.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Пропенсійнезабезпечення»в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодопенсійногозабезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 25.04.2025.

Суддя О.В. Конишева