Рішення № 126926148, 28.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Справа№640/18861/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Служби безпеки України (далі відповідач, СБУ) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із несвоєчасною компенсацією за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій;

стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із несвоєчасною компенсацією за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30.12.2019 по 29.09.2022 за 183 дні у сумі 201 186,54 грн.

Позов мотивовано таким.

У період з 14.07.1999 по 30.12.2019 ОСОБА_1 проходив військову службу в СБУ. Проте остаточний розрахунок при звільненні відповідач провів з позивачем лише 29.09.2022, а саме сплачено компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 77 066,06 грн, тобто через 1 004 календарні дні після звільнення.

Отже, оскільки відповідачем не проведено повний розрахунок при звільненні, то підлягають застосуванню положення ст. ст. 116, 117 Кодексу Законів про Працю України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2022 відкрито провадження у справі для її розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/18861/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2025 адміністративну справу №640/18861/22 прийняти до провадження. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Буряк І.В. в порядку спрощеного позовного провадження у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, за змістом якого висловлено прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Позивач помилково посилається на норми ст. 117 КЗпП України, оскільки законодавство про оплату праці не поширюється на порядок нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовців, яке регулюється спеціальним законодавством.

Також відповідач звертає увагу на необхідність дотримання принципу пропорційності та співмірності між невиплаченою сумою грошового забезпечення та сумою середнього заробітку, який заявлений до стягнення. Звертає увагу суду на внесення змін до КЗпП України, де встановлено, що період за який має бути стягнуто середній заробіток немає перевищувати 6 місяців.

Більше того, відповідач наголошує на необхідності урахування обставин збройної агресії російської федерації проти України та спрямування усіх фінансових ресурсів на забезпечення належного грошового забезпечення військовослужбовців, що захищають суверенітет та незалежність нашої Батьківщини.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 є громадянином України паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить видане йому 23.12.2015 посвідчення серія НОМЕР_3 .

Факт проходження позивачем військової служби та перебування на грошовому забезпеченні відповідача з 14.07.1999 по 30.12.2019 підтверджується відомостями військового квитка серія НОМЕР_4 та відповідачем не спростовується.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.08.2022 у справі №640/36729/21 (добровільно виконано відповідачем) визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо необхідності нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 і 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 і 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Наявна у матеріалах справи довідка фінансово-економічного управління СБУ від 09.04.2025 № 21/2-1263 та платіжне доручення від 27.09.2022 № 9037 свідчать, що позивачу 29.09.2022, на виконання рішення суду у справі №640/36729/21, нараховано 78 239,65 грн, перераховано 77 066,06 грн.

Довідка фінансово-економічного управління СБУ від 01.04.2025 № 21/2-1148 свідчить, що середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 , нараховане за період жовтень листопад 2019 року, склало 67 062,56 грн.

Відповідно до довідки фінансово-економічного управління СБУ від 01.04.2025 № 21/2-1147 при звільненні ОСОБА_1 нараховано такі види грошового забезпечення: грошове забезпечення станом на 30.12.2019 34 684,65грн; одноразова грошова допомога при звільненні зі служби за 21 рік календарної служби 352 078,44 грн; грошова компенсація за неотримане речове майно 53 759,51 грн; індексація 1784,72 грн.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Щодо правових підстав нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні та строків звернення до суду.

Закон України «Про Службу безпеки України» 25.03.1992 № 2229-XII (далі Закон № 2229, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Стаття 27. Соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України

Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Стаття 30. Грошове забезпечення військовослужбовців та оплата праці працівників Служби безпеки України

Форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 37 «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України»

2. Виплачувати військовослужбовцям посадові оклади, крім затверджених цією постановою, оклади за військовими званнями, надбавку за вислугу років, грошову винагороду та матеріальну допомогу, грошову компенсацію замість продовольчого пайка, речового забезпечення та здійснювати інші виплати на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України.

Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262/2007 «Про внесення змін до Указу Президента України від 7.11.2001 № 1053» затверджено Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців (далі Положення № 1262, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Розділ. I. Загальні засади

1. Це Положення визначає порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов`язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період.

Розділ. VII. Звільнення з військової служби

Днем звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом виключено зі списків особового складу Служби безпеки України.

Наказом Служби безпеки України від 14.10.2008 № 772 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України

Розділ VII. Звільнення з військової служби

7.1. Звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби провадиться відповідно до розділу VII Положення, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Кодекс Законів про Працю України (далі КЗпП України).

Стаття 116. (у редакції, чинній на момент звільнення позивача)

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні (у редакції, чинній на момент звільнення позивача)

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 116. (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Стаття 117 (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022)

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Висновки суду.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Поряд із цим аналіз чинної практики Верховного Суду, дає достатні правові підстави суду виснувати, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, але з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, доцільно застосовувати норми статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців.

Подібну правову позицію викладено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25.04.2024 у справі № 440/8467/23

Отже у питанні відшкодування позивачу середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, суд застосовує норми загального законодавства, а саме ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Щодо встановлення обмежувального 6 місячного періоду стягнення середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні.

Період затримки розрахунку при звільненні, що є спірним у цій справі, можна умовно поділити на дві частини до 19.07.2022 (до внесення змін до статті 117 КЗпП України) та з 19.07.2022 (після внесення змін до статті 117 КЗпП України).

За редакцією статті 117 КЗпП України, яка діяла у період з 31.12.2019 (з моменту початку перебігу прострочення розрахунку при звільненні) по 18.07.2022, час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає оплаті середнім заробітком, не обмежувався.

Водночас, за редакцією статті 117 КЗпП України, яка діяла у період, починаючи з 19.07.2022 і по дату фактичного проведення розрахунку (29.09.2022), час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає оплаті середнім заробітком, був обмежений шістьма місяцями.

З огляду на викладені обставини, до правовідносин, які мали місце з 31.12.2019 по 18.07.2022, судом у даній справі застосовуються положення статті 117 КЗпП України у редакції до внесення до неї змін Законом № 2352-IX, а до правовідносин, які мали місце, починаючи з 19.07.2022 положення статті 117 КЗпП України у редакції, що діяла після внесення до неї змін Законом № 2352-IX.

Аналогічні за своїм змістом висновки були наведені у постанові судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

Отже, приймаючи до уваги те, що редакція статті 117 КЗпП України, яка діяла у період з 30.12.2019 по 18.07.2022, не обмежувала час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає оплаті середнім заробітком, нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повністю за цей період є цілком правомірним.

За результатами арифметичного підрахунку періоду прострочення розрахунку з позивачем при його звільненні з 31.12.2019 (наступний день після звільнення) по 18.07.2022 загалом налічує 931 календарний день, а період до з 19.07.2022 по 28.09.2022 (29.09.2022 проведено фактичний розрахунок) 72 дні.

Щодо визначення розміру середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні та застосування принципу співмірності, суд виходить з таких міркувань.

Питання про обчислення середнього заробітку (середньої заробітної плати) унормовані Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок №100).

Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. При цьому в разі, якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Відповідно до змісту абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 100 установлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи саме з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у передбачених чинним законодавством випадках - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Абзацом 3 пункту 8 Порядку № 100 установлено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Разом з тим, Порядок № 100 у даному випадку повинен застосовуватись із урахуванням особливостей нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, виходячи із кількості календарних днів у місяці.

Отже, із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства нарахування середнього грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням, а середньоденне грошове забезпечення військовослужбовців обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Довідка фінансово-економічного управління СБУ від 01.04.2025 № 21/2-1148 свідчить, що середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 , нараховане за період жовтень листопад 2019 року, склало 67 062,56 грн, отже середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1 099,38 грн (67 062,56 : 61).

Сума несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення при звільненні у цій справі складає 78 239,65 грн. (без відрахування податків/зборів).

Далі, для проведення розрахунків належить установити суму, що мала бути виплачена позивачу при звільненні з урахуванням усіх виплат по переліченим рішенням.

Відповідно до довідки фінансово-економічного управління СБУ від 01.04.2025 № 21/2-1147 при звільненні ОСОБА_1 нараховано такі види грошового забезпечення: грошове забезпечення станом на 30.12.2019 34 684,65грн; одноразова грошова допомога при звільненні зі служби за 21 рік календарної служби 352 078,44 грн; грошова компенсація за неотримане речове майно 53 759,51 грн; індексація 1784,72 грн. Також до вказаних виплат суд додає 78 239,65 грн (компенсація за компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій).

Сумуємо усі ці виплати й отримуємо загальний розмір грошового забезпечення, що належало до виплати позивачу 520 546,97 грн.

Насамкінець, суд також бере до увагу, що у зв`язку зі змінами внесеними Законом №2352-IX від 01.07.2022 у ст.117 КЗпП України змінилися й підходи до визначення суми середнього заробітку, зокрема, відсутні підстави для застосування принципів «співмірності» у період з 19.07.2022 (постанова Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 420/11918/23 та від 06.12.2024 у справі №440/6856/22).

Тому суд у цій справі, задля досягнення об`єктивності у розрахунках, застосує підходи до визначення розміру середнього заробітку, релевантні до кожного з таких періодів.

Щодо періоду з 31.12.2019 по 18.07.2022, який загалом налічує 931 календарний день, є застосовними підхід, запроваджений у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, скориставшись яким суд здійснив наступні розрахунки.

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат склав 520 546,97 грн, з яких: грошове забезпечення 442 307,32 (85%) та виплати за рішенням суду у справі № 640/36729/21 78 239,65 (15%).

15 % від середньоденного заробітку (1 099,38 грн) складає 164,91 грн., множимо на кількість днів затримки (931) отримуємо суму середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні 153 528,42 грн.

Отже, сума середнього заробітку за період з 31.12.2019 по 18.07.2022, розрахована із урахуванням критеріїв співмірності, запропонованих Верховним Судом у постанові від 30.11.2020 480/3105/19, складає 153 528,42 грн.

Щодо періоду з 19.07.2022 по 28.09.2022.

Як вже відзначалося, цей період налічує 72 дні, та розраховуючи суму середнього заробітку, суд не застосовує принцип співмірності з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2024 у справі 420/11918/23, від 06.12.2024 у справі №440/6856/22.

Отже сума середнього заробітку: 1099,38 * 72 = 79 155,36 грн.

Загалом за весь період 153 528,42 + 79 155,36 = 232 683,78 грн.

Суд звертає увагу, що сума середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні розрахована без відрахування податкових зобов`язань, що покладається на роботодавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19).

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, а тому звільнений від сплати судового збору за даною позовною заявою.

Таким чином підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 6-11,12, 77, 90, 241 246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Служби безпеки України (01034, місто Київ, вул. Володимирська 33, ЄДРПОУ 00034074) - задовольнити повністю.

Стягнути зі Служби безпеки України (01034, місто Київ, вул. Володимирська 33, ЄДРПОУ 00034074) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) 232 683 (двісті тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 78 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.12.2019 по 28.09.2022 (без урахування обов`язкових платежів та податків).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі 28.04.2025

Суддя І.В. Буряк