Рішення № 126926136, 28.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Справа№640/18723/22

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , третя особа Міністерство оборони України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 НОМЕР_3 окрема бригада територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі відповідач-1, ВЧ НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 НОМЕР_4 окремий батальйон НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі відповідач-2, ВЧ НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України (далі третя особа) у якій просить:

визнати протиправним, недійсним та скасувати підпункт 2.1 п. 2 наказу «Про результати службового розслідування від 01.09.2022 № 323 командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 ;

визнати протиправним, недійсним та скасувати пп.5.1 п. 5 наказу від 18.08.2022 № 148 тимчасово виконуючого обов`язки командира ВЧ НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_3 ;

зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок усіх видів виплат (включаючи усі види забезпечення, додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168) ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 15.09.2022 та провести індексацію нарахувань;

стягнути солідарно з ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено таке.

ОСОБА_1 з 24.02.2022 зараховано до складу ВЧ НОМЕР_2 , як добровольця, тобто не у порядку мобілізації, де вона з 16.06.2022 по 03.08.2022 брала участь у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій області, в районах н.п. Бахмут, Володимирівка, Покровське, Дружківка.

03 серпня 2022 року на адресу позивача стали надходити погрози від інших військовослужбовців, які сприймалися позивачем як реальна загроза її життю.

Через вказані обставини позивач звернулася до вищого керівництва бригадного генерала штабу Територіальної оборони ОСОБА_4 та отримала усний наказ покинути позицію та повернутися у пункт постійної дислокації у АДРЕСА_1 та по прибуттю подати рапорт на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5

04 серпня 2022 року позивач разом із двома військовослужбовцями (солдат ОСОБА_6 та молодший лейтенант ОСОБА_7 ) виїхали з місця бойових дій та прибули до м. Києва. Того ж дня позивач подала рапорт. Однак вказаний рапорт не був ані зареєстрований, ані розглянутий.

Натомість наказом від 08.08.2022 № 226 призначено службове розслідування за фактами можливого самовільного виходу із зони бойових дій, а наказом від 01.09.2022 №323 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності із позбавленням права на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Водночас 18.08.2022 відповідач-2 виніс наказ № 148, яким визнав вину ОСОБА_1 , кваліфікувавши її дії, як самовільне залишення військової частини та призупинив виплату грошового забезпечення. У якості підстав прийняття цього наказу визначено повідомлення про початок досудового розслідування ДБР та рапорт солдата ОСОБА_8 .

Позивач звертає увагу, що станом на теперішній час їй не оголошено підозру у вчиненні дій, які кваліфікуються, як самовільне залишення військової частини.

06 вересня 2022 року з карткового рахунку позивача списано всі наявні на той час кошти.

Позивач вважає, що у її діях відсутні ознаки правопорушення, а відповідне службове розслідування мало формальний характер.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі розгляд визначено проводити у порядку письмового провадження, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів відмовлено.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/18723/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 справу №640/18723/22 прийнято до провадження. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею Буряк І.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи у строк, встановлений статтею 258 КАС України.

Запропоновано відповідачам подати відзив та витребувано у ВЧ НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, проведеного щодо позивача на підставі наказу № 266 від 08.08.2022, включаючи наказ від 01.09.2022 № 323.

ВЧ НОМЕР_2 надано відзив на позовну заяву, де викладено незгоду із доводами позивача та прохання у позові відмовити, з огляду на таке.

Відповідач-2 не має статусу юридичної особи, а є структурним підрозділом ВЧ НОМЕР_1 .

Спірне у справі службове розслідування призначено ВЧ НОМЕР_1 за фактом вчинення ОСОБА_1 самовільного залишення військової частини та з інших питань не проводилося, розпорядчі документи за його наслідками не приймалися.

Водночас у ВЧ НОМЕР_2 відсутні повноваження надавати належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування та наказів, які приймалися командуванням ВЧ НОМЕР_1 .

Крім того, ВЧ НОМЕР_2 стверджує, що наказ від 18.08.2022 № 148 не містить відомостей щодо предмету спору та взагалі не стосується позивача.

Відзив на позовну заяву ВЧ НОМЕР_1 до суду не подано.

Міністерством оборони України пояснень у справі не надано.

Ухвала про прийняття справи до провадження надіслана відповідачам та третій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

Доказів отримання судової кореспонденції відповідачами судом не отримано.

У зв`язку із відсутністю можливості повідомити ВЧ НОМЕР_1 про розгляд судом даної справи та отримати необхідні для розгляду докази, суд ухвалою від 25.03.2025 витребував у Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 окрема бригада територіальної оборони Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») на підставі наказу від 08.08.2022 №266 відносно військовослужбовця ОСОБА_1 за фактами можливого самовільного виходу із зони бойових дій та наказ військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із позбавленням права на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Продовжено строк розгляду справи № 640/18723/22 до отримання від третьої особи доказів у справі.

Станом на день ухвалення рішення у справі ані відповідачами, ані третьою особою витребуваних судом доказів подано не було.

Ураховуючи викладене, судом вжито всі можливі заходи у межах застосування принципу офіційного з`ясування усіх обставин справи, які однак результатів не дали, а тому з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути таку по суті на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлено такі фактичні обставини у справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 й на усі види забезпечення з 24.02.2022.

Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 14.06.2022 № 83 підтверджується, що ОСОБА_1 вибула у відрядження до м. Добропілля для захисту територіальної цілісності України до окремого розпорядження.

Адвокат П. В. Міщенко звернувся із адвокатським запитом від 05.09.2022 в інтересах позивача до НОМЕР_3 окремої бригади територіальної обороним Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де зазначив, що 08.08.2022 у межах проведення службового розслідування, призначеного наказом від 06.08.2022 № 226, проведено опитування службовими особами ОСОБА_1 , у зв?язку із викладеним просив повідомити, серед іншого, чи закінчено відповідне службове розслідування та надати належним чином засвідчену копію акта службового розслідування відносно ОСОБА_1 .

Відповідь на цей запит у матеріалах справи відсутня.

12 вересня 2022 року адвокат П. В. Міщенко звернувся із адвокатським запитом від 05.09.2022 в інтересах позивача до фінансово-економічної служби НОМЕР_4 батальйону НОМЕР_3 окремої бригади територіальної обороним Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де зазначив, що 08.09.2022 з карткового рахунку у ПАТ «ПриватБанк», яким володіє ОСОБА_1 була списана сума коштів у розмірі 2 188,74 грн шляхом її сторнування. ПАТ «ПриватБанк» повідомлено, що вказані кошти списано, як надмірно сплачені на вимогу відповідного підрозділу Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у зв?язку із викладеним адвокат просив надати інформацію щодо видів та складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 12.09.2022 та правових підстав сторнування вказаної суми.

Відповідь на цей запит у матеріалах справи відсутня.

Також позивачем до матеріалів справи надано знімок екрану (скріншот) отриманого нею на телефон копії наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.09.2022 № 323 «Про результати службового розслідування» у тому числі відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення зони бойових дій, яким вирішено за порушення військової дисципліни та недотримання положень Дисциплінарного статуту, а саме самовільне залишення військової частини НОМЕР_2 оголосити «СУВОРУ ДОГАНУ».

Вирішено не включати, зокрема, ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової грошової винагороди, призначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Правова позиція суду обґрунтована таким.

Закон України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV (далі Закон № 551, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

Розділ 1 Загальні положення.

1. Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

2. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Розділ III Стягнення за порушення військової дисципліни.

Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців

48. На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

в) сувора догана;

Порядок накладення дисциплінарних стягнень

83. На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

84. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

85. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України,

86. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок № 608, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

ІІ. Підстави призначення та предмет службового розслідування

3. Службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

ІІІ. Порядок проведення службового розслідування

1. Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

3. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

8. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

13. Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

ІV. Повноваження осіб під час службового розслідування

1. Особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

2. Особи, які проводять службове розслідування, мають право:

запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);

отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);

з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;

за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді;

ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування;

отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України;

проводити огляд місцевості, приміщення, предметів та документів, що стосуються службового розслідування, за результатами якого складати акт огляду з обов`язковим зазначенням:

предмета огляду та його стислого опису;

часу, дати, місця (населеного пункту) огляду;

посади, військового звання, прізвища та імені особи, яка складає документ;

військового звання, прізвища та імені посадової (службової) особи, яка бере участь у службовому розслідуванні (за необхідності);

прізвища, імені, по батькові та фактичної адреси проживання двох присутніх осіб;

фактичного місцезнаходження військової частини, установи, підприємства тощо;

місця складання документа (номер службового кабінету або іншого приміщення);

у разі використання технічних (відео-, фото- або аудіо-) засобів - цифрового пристрою, його назви, моделі;

підписів присутніх осіб на кожному аркуші та їх прізвищ, ініціалів, підписів на останньому аркуші;

підпису особи, яка склала акт огляду, на останньому аркуші.

3. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Висновки суду.

Отже предметом даного спору є встановлення правомірності висновків службового розслідування на підставі яких позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення сувора догана та позбавлення виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Позивач вважає, що, по перше, не вчиняла дисциплінарного проступку у вигляді самовільного залишення військової частини, а, по друге, проведення службового розслідування мало формальний характер, без урахування наведених нею пояснень, за відсутності достовірної доказової бази її вини.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 815/1062/17 наведено такий правовий висновок: «Пояснення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є однією з важливих гарантій об`єктивного службового розслідування та захисту законних прав й інтересів особи від безпідставного застосування стягнення та інших негативних наслідків.».

Надалі суд також застосовує правову позиція, окреслену у постанові від 20.05.2021 у справі № 820/2771/17, а саме: «Враховуючи те, що без матеріалів службового розслідування, проведеного відносно позивача, суд позбавлений можливості дослідити та перевірити обґрунтованість застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування Наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 99 КП "Про причини та умови виникнення надзвичайної події у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 )" щодо притягнення начальника зберігання військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, а також Наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України про звільнення ОСОБА_1 у запас від 20 червня 2017 року №262 та поновлення позивача на займаній посаді.».

Повертаючись до обставин цієї справи, суд констатує відсутність матеріалів службового розслідування відносно позивача, внаслідок чого позбавлений можливості оцінити об`єктивність його проведення.

Водночас наявних у матеріалах справи доказів достатньо для висновку суду про порушення прав позивача, передбачених п. 3 Розділу ІV Порядку № 608.

З цих підстав суд задовольняє позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування підпункт 2.1 п. 2 наказу ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323 «Про результати службового розслідування».

Щодо вимог про зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок усіх видів виплат (включаючи усі види забезпечення, додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168) ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 15.09.2022 та провести індексацію нарахувань.

За змістом наказу ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323 «Про результати службового розслідування» судом установлено, що на підставі такого наказано не включати військовослужбовців, перелічених у п. 2 наказу (зокрема ОСОБА_1 ) до наказів про виплату додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Правове обґрунтування.

Постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова № 168, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин)

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, … які несуть службу … в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Зміст наказу ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323 «Про результати службового розслідування» дає підстави суду виснувати, що такий є виключною (єдиною) підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, оскільки вказаний наказ судом у частині застосування дисциплінарного стягнення до позивача скасовано, то, відповідно, підстави для позбавлення позивача цієї виплати відсутні.

З наведених підстав позов у цій частині належить задовольнити.

Однак, у частині позовних вимог про перерахування усіх видів виплат (окрім як за Постановою № 168) суд відмовляє, оскільки позивачем не конкретизовано, яких ще виплат її позбавлено, а наявні у справі матеріали не дають підстав виснувати про позбавлення ОСОБА_1 інших виплат, окрім, як за Постановою № 168.

Щодо вимог про визнання протиправним та скасування пп.5.1 п. 5 наказу від 18.08.2022 № 148 тимчасово виконуючого обов`язки командира ВЧ НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_3 .

Позивач у позові стверджує, що 18.08.2022 відповідач-2 (ВЧ НОМЕР_2 ) виніс наказ №148, яким визначив вину ОСОБА_1 , кваліфікувавши її дії, як самовільне залишення військової частини та призупинивши виплату грошового забезпечення з 04.08.2022.

Натомість відповідач-2 стверджує, що відповідний наказ позивача не стосується.

З наявного у матеріалах справи витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.08.2022 № 148 судом не встановлено, що такий стосується позивача.

Позивачем доказів іншого не надано.

Ураховуючи викладене, ґрунтуючися на наявних у справі доказах, суд у цій частині позову відмовляє.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

Правова оцінка суду.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приписами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

Висновки суду.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

У позові позивач підставою для стягнення з відповідачів моральної шкоди вважає її систематичне цькування та приниження, порушення прав, як військовослужбовця на обізнаність із проведенням службового розслідування, безпідставне визнання її дезертиром, позбавлення усіх виплат.

Суд зі свого боку, високо шануючи громадянську позицію ОСОБА_1 , як жінки військовослужбовця, все ж відхиляє означені позовні вимоги, з таких підстав.

Дійсно, суд визнав протиправним та скасував наказ ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323 у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та позбавлення права на додаткову винагороду за Постановою № 168, однак це рішення суду вмотивовано насамперед відсутністю матеріалів службового розслідування та особливостями доказування, передбаченими КАС України, зокрема, ст. 77 КАС України.

Тобто судом не встановлено, чи було допущено позивачем порушення військової дисципліни, так само суд не встановлював ознаки наявності самовільного залишення військової частини позивачем, як і наявність підстав для власне ініціювання проведення службового розслідування.

Суд вважає, що тих підстав, за яких цим рішенням скасовано наказ ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323, недостатньо для стягнення на користь позивача моральної шкоди у заявленому розмірі.

Крім того, цим же рішенням суд відновив право позивача на отримання додаткової винагороди за Постановою № 168, якої вона була позбавлена відповідно до наказу ВЧ НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 323.

Ураховуючи усе викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково, з підстав та у спосіб, що викладені вище.

Розподіл судового збору не здійснюється, оскільки позивач звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) третя особа Міністерство оборони України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 28, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 2.1 п. 2 наказу «Про результати службового розслідування» від 01.09.2022 № 323 та в частині невключення ОСОБА_1 до наказів про виплату додаткової грошової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, якої вона була позбавлена на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» від 01.09.2022 № 323.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 28.04.2025.

Суддя І.В. Буряк