Вирок № 126925085, 28.04.2025, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/922/25

номер провадження № 1-кп/728/95/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмач обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22025270000000059 та угоду про визнання винуватості від 28.04.2025 укладену в м.Чернігів між прокурором у провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, уродженцем с.Слобода Буринського району Сумської області, жителем АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженим, маючим на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимим, обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно статті 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Також, відповідно до статті 17 Закону України «Про Оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

У відповідності до ст.3 вказаного Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Згідно ст.12 указаного Закону, підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

24.02.2022 о 04 годині 30 хвилин президентом російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 оголошено початок військової спеціальної операції проти України з метою проведення «демілітаризації та денацифікації України».

Із 05:30 год. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє дотепер.

Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до Постанови №154 від 23.02.2022 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п.8 вказаної Постанови, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань серед іншого: взаємодіють з місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування з питань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, розробляють плани проведення мобілізації людських і транспортних ресурсів, удосконалення системи оповіщення, збору та поставки зазначених мобілізаційних ресурсів на відповідній території, ведуть на відповідній території облік підприємств, які залучаються до виконання мобілізаційних завдань, а також облік людських і транспортних ресурсів, призначених для задоволення потреб оборони держави, взаємодіють з місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та беруть участь у здійсненні контролю за підготовкою підприємств до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) щодо задоволення в особливий період потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку, зокрема з питань оповіщення та збору військовозобов`язаних та резервістів, виділення необхідних споруд та об`єктів інфраструктури, утримання запасу матеріально-технічних ресурсів, постачання техніки на збірні пункти та до військових частин, розгортання спеціальних формувань, призначених для передачі до складу Збройних Сил та інших військових формувань під час мобілізації, виконання інших завдань згідно з мобілізаційними планами, беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підприємства, установи і організації зобов`язані планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень), а згідно ч.2 ст.21 вищевказаного Закону України підприємства, установи і організації, які є виконавцями мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва продукції, укладають договори (контракти) з підприємствами, установами і організаціями - виробниками (співвиконавцями) комплектуючих виробів, постачальниками матеріально-технічних засобів, сировини.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 №586 «Про затвердження Порядку укладення договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень)», договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) із здійснення заходів мобілізаційної підготовки в мирний час укладаються центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (уповноваженими особами зазначених органів) з виконавцями (співвиконавцями) таких завдань (замовлень) - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності.

Договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг в особливий період укладаються для задоволення потреб національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення - центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування (уповноваженими особами зазначених органів) з виконавцями мобілізаційних завдань (замовлень).

Згідно з пункту 3 вказаної вище Постанови, зміст договору (контракту), що укладається на підставі мобілізаційного завдання (замовлення), повинен відповідати доведеному до виконавця (співвиконавця) мобілізаційному завданню (замовленню) та основним показникам мобілізаційного плану.

Згідно з пунктом 6 цієї ж Постанови, типова форма договору (контракту) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) затверджується в установленому порядку Мінекономіки.

Наказом №5-дск від 12.01.2009 Міністерства Економіки України «Про затвердження Типової форми договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання (замовлення)» встановлено типову форму договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Відповідно до п.2.1 вказаного вище Наказу, мобілізаційне завдання визначається у технічних умовах, які наводяться у додатку № 3 (Технічне завдання на виконання мобілізаційного завдання замовлення) до договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Відповідно до п. 3.3 цього ж Наказу, обсяги фінансування співвиконавців, яким встановлено мобілізаційне завдання (замовлення), визначаються в додатку №6 (Розрахунок витрат на роботи, що виконуються співвиконавцями, яким встановлені мобілізаційні завдання (замовлення) до договору (контракту) на виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Також, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Разом з цим, згідно з п.3 ч.1 ст.25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень).

Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства свідчать про те, що бронювання військовозобов`язаних здійснюється лише у суворо визначених Законом випадках та за встановленою процедурою, а безпідставне бронювання перешкоджає законній діяльності ЗС України, передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України», яка полягає у підтриманні на належному рівні мобілізаційної готовності та боєздатності.

Будучи обізнаним з вказаними вище положеннями чинного законодавства та обставинами сьогодення, за невстановлених досудовим слідством обставин, але не пізніше 14.05.2024, ОСОБА_4 , займаючи посаду головного бухгалтера та будучи особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, приватного підприємства «ВБФ Діалог», вирішив здійснити перешкоджання передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України» законній діяльності Збройних Сил України шляхом зменшення мобілізаційного людського ресурсу, а саме здійснити безпідставне бронювання від мобілізації осіб призовного віку, які підлягають мобілізації.

Так, ОСОБА_4 , усвідомлював, що згідно з Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 та Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час» від 04.02.2015 №45, підставою для бронювання співробітників є виконання підприємством мобілізаційного завдання (замовлення).

Не пізніше 14.05.2024 ОСОБА_4 розробив злочинний план, який полягав в укладанні мобілізаційного договору на виконання мобілізаційного завдання (замовлення), що є підставою для бронювання військовозобов`язаних осіб, без реального наміру його виконання та подальшому фіктивному працевлаштування на ПП «ВБФ Діалог» осіб призивного віку, які бажають отримати дану протиправну послугу.

Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 14.05.2024 від імені ПП «ВБФ Діалог» звернувся з листом до Ніжинської районної військової адміністрації, в якому порушував питання про надання вказаному підприємству мобілізаційного завдання у межах розподілу мобілізаційних завдань виробництва основних видів продовольства та сільськогосподарської продукції, а також вказав, що у користуванні підприємства знаходиться 58 га землі, штатна чисельність працівників - 3 чоловіки, які у тому числі здійснюють заходи з проведення весняно-польових робіт (проводять посів жита на площі 58 га), а у 2023 році з вказаної площі зібрано 503 тони кукурудзи.

При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що викладені вище дані про діяльність ПП «ВБФ Діалог» не відповідають дійсності, вказане підприємство насправді виробництвом сільськогосподарської продукції не займається та займатись не планує.

На підставі вказаного листа Ніжинською РВА прийнято рішення про розподілення мобілізаційного завдання ПП «ВБФ Діалог» та укладення відповідного договору на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) з підприємством.

Продовжуючи реалізовувати вказаний вище злочинний умисел, ОСОБА_4 27.05.2024, діючи від імені ПП «ВБФ Діалог», в якому він має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у тому числі підписувати договори, з метою створення формальної підстави для бронювання військовозобов`язаних уклав з Ніжинською районною військовою адміністрацією договір №106-М/ДСК на виконання мобілізаційного завдання (замовлення), предметом якого було постачання сільськогосподарської продукції, а саме 400 тон пшениці.

Отримання вказаного мобілізаційного завдання та підписання на його підставі договору на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) надало ПП «ВБФ Діалог» право бронювати працівників підприємства від мобілізації.

Разом з цим, ОСОБА_4 усвідомлював, що насправді ПП «ВБФ Діалог» не має в користуванні земель сільськогосподарського призначення, місць (площадок) для зберігання сільськогосподарської продукції, сільськогосподарської та спеціальної техніки і відповідних працівників, що в свою чергу, унеможливлює дотримання умов договору та фактичного виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Також ОСОБА_4 усвідомлював, що єдиною метою отримання вказаного мобілізаційного завдання та підписання відповідного договору на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) є отримання можливості незаконного (тобто без наявності реальних правових підстав) бронювання військовозобов`язаних працівників ПП «ВБФ Діалог», що мало сприяти ухиленню від мобілізації до лав ЗС України, зменшити мобілізаційний резерв ЗС України, та, таким чином, перешкоджати законній діяльності ЗС України, передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України», яка полягає у підтриманні на належному рівні мобілізаційної готовності та боєздатності.

Далі, з травня по вересень 2024 року ОСОБА_4 , будучи особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ПП «ВБФ Діалог» без довіреності, прийняв на штатні посади з метою бронювання вісім працівників, а саме: ОСОБА_8 на посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (наказ №1 від 27.05.2024); ОСОБА_9 на посаду - водій автотранспортних засобів (наказ №11 від 01.10.2024); ОСОБА_10 на посаду - головний інженер (наказ №8 від 05.09.2024); ОСОБА_11 на посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (наказ №5 від 02.08.2024); ОСОБА_12 на посаду - водій автотранспортних засобів (наказ №1 від 03.03.2025), а також за грошову винагороду в розмірі 134000 грн. прийняв на штатну посаду головного економіста ОСОБА_13 (наказ №2 від 27.06.2024), за грошову винагороду в розмірі 109000 грн. ОСОБА_14 на посаду - водій автотранспортних засобів (наказ №10 від 09.09.2024) та за грошову винагороду в розмірі 109000 грн. ОСОБА_15 на посаду - головний агроном (наказ №7 від 20.08.2024).

При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що вищевказані особи, фактично не виконуватимуть на підприємстві свої функціональні обов`язки, а будуть працевлаштовані на ПП «ВБФ Діалог» лише для незаконного бронювання від мобілізації.

У подальшому ОСОБА_4 , використовуючи вказані вище мобілізаційне завдання та договір на виконанням мобілізаційного завдання (замовлення) як підставу для бронювання військовозобов`язаних працівників підприємства від мобілізації, у відповідності до Постанови КМУ від 04.02.2015 №45 «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час», у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не раніше 27.05.2024, склав списки військовозобов`язаних осіб, на яких оформлюється відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, у які було внесено завідомо неправдиві дані про те, що перелічені вище особи ніби то виконують на ПП «ВБФ Діалог» трудові функції, пов`язані із виконанням мобілізаційного завдання, а також підготував відповідні повідомлення про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

У подальшому ОСОБА_4 скерував вказані вище список та посвідчення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою бронювання співробітників ПП «ВБФ Діалог», які нібито задіяні до виконання мобілізаційного завданні (замовлення).

Далі ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі зазначених документів із завідомо неправдивими відомостями було надано бронювання вищевказаним співробітникам ПП «ВБФ Діалог», які фактично такого права не мали, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_12 .

Таким чином, описані вище дії ОСОБА_4 сприяли зменшенню мобілізаційного ресурсу та ускладнили належне комплектування ЗСУ та інших утворених до Законів України військових формувань і, відповідно, перешкодили передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України» законній діяльності Збройних Сил України у вигляді підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Продовжуючи свою злочину діяльність, спрямовану на зменшення мобілізаційного ресурсу, ОСОБА_4 за невстановлених досудовим слідством обставин, в період часу з серпня по вересень 2024 року, діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, усвідомлюючи, що тепер ПП «ВБФ Діалог» має у своєму розпорядженні фіктивний договір на виконання мобілізаційного завдання, який можливо використати для бронювання на його підставі військовозобов`язаних від мобілізації, переслідуючи власні інтереси здійснив фіктивне (тобто без реального виконання трудових функцій) працевлаштування на ПП «ВБФ Діалог» ОСОБА_16 на посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (наказ №6 від 05.08.2024) та ОСОБА_17 на посаду - водій автотранспортних засобів (наказ №9 від 09.09.2024), які є раніше знайомими з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження.

При цьому, ОСОБА_4 та невстановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, усвідомлювали, що вищевказані особи фактично не виконуватимуть на підприємстві свої функціональні обов`язки, а будуть працевлаштовані на ПП «ВБФ Діалог» лише для незаконного бронювання від мобілізації.

У подальшому ОСОБА_4 , використовуючи вказані вище мобілізаційне завдання та договір на виконанням мобілізаційного завдання (замовлення) як підставу для бронювання військовозобов`язаних працівників підприємства від мобілізації у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час», у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не раніше 27.05.2024, склав списки військовозобов`язаних осіб на яких оформлюється відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, в які було внесено завідомо неправдиві дані про те, що перелічені вище особи ніби то виконують на ПП «ВБФ Діалог» трудові функції, пов`язані із виконанням мобілізаційного завдання, а також підготував відповідні повідомлення про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік.

У подальшому ОСОБА_4 скерував вказані вище список та посвідчення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою бронювання співробітників ПП «ВБФ Діалог», які ніби то задіяні до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Далі ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі зазначених документів із завідомо неправдивими відомостями було надано бронювання вищевказаним співробітникам ПП «ВБФ Діалог», які фактично такого права не мали, а саме: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Таким чином, описані вище дії ОСОБА_4 та невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме кримінальне провадження, сприяли зменшенню мобілізаційного ресурсу та ускладнили належне комплектування ЗСУ та інших утворених до Законів України військових формувань і, відповідно, перешкодили передбаченій ст.12 Закону України «Про Збройні Сили України» законній діяльності Збройних сил України у вигляді підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України.

Разом з цим, за невстановлених досудовим слідством обставин та невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше 27.05.2024, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що ПП «ВБФ Діалог» має у своєму розпорядженні фіктивний договір на виконання мобілізаційного завдання, який можливо використати для бронювання на його підставі військовозобов`язаних осіб від мобілізації, прийняв на штатні посади десять військовозобов`язаних працівників, з метою подальшого їх незаконного бронювання від мобілізації.

При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював, що вищевказані особи, фактично не виконуватимуть на підприємстві свої функціональні обов`язки, а будуть працевлаштовані на ПП «ВБФ Діалог» лише для незаконного бронювання від мобілізації.

У подальшому ОСОБА_4 , використовуючи вказані вище мобілізаційне завдання та договір на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) як підставу для бронювання військовозобов`язаних працівників підприємства від мобілізації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час», діючи від імені ПП «ВБФ Діалог», у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не раніше 27.05.2024, діючи з прямим умислом, з метою подальшого незаконного бронювання від мобілізації військовозобов`язаних осіб, склав списки військовозобов`язаних, на яких оформлюється відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, форма яких передбачена додатком №13 до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час», до яких ним особисто було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_13 займає посаду - головний економіст, ОСОБА_9 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_10 займає посаду - головний інженер, ОСОБА_11 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_14 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_15 займає посаду - головний агроном, ОСОБА_12 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_16 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та ОСОБА_17 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва на ПП «ВБФ Діалог» та ніби то виконують трудові функції, які пов`язані із виконанням мобілізаційного завдання, з метою їх подальшого використання, шляхом подачі до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, в такий же спосіб ОСОБА_4 , діючи умисно, підготував від імені ПП «ВБФ Діалог» відповідні повідомлення про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік, у які ним особисто було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_8 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_13 займає посаду - головний економіст, ОСОБА_9 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_10 займає посаду - головний інженер, ОСОБА_11 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_14 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_15 займає посаду - головний агроном, ОСОБА_12 займає посаду - водій автотранспортних засобів, ОСОБА_16 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва та ОСОБА_17 займає посаду - тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва на ПП «ВБФ Діалог» та ніби то виконують трудові функції, які пов`язані із виконанням мобілізаційного завдання, з метою їх подальшого використання, шляхом подачі до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у підробленні офіційного документа з метою його використання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Разом з цим за невстановлених досудовим слідством обставин та невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що списки військовозобов`язаних на яких оформлюється відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час, форма яких передбачена додатком №13 до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №45 «Про порядок бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час» та повідомлення про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік містять завідомо неправдиві відомості, щодо виконання трудових функцій ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на ПП «ВБФ Діалог», які пов`язані із виконанням мобілізаційного завдання, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підроблених документів, скерував вказані вище списки та повідомлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою бронювання співробітників ПП «ВБФ Діалог», які ніби то задіяні в виконанні мобілізаційного завданні (замовлені).

Далі ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі зазначених документів із завідомо неправдивими відомостями було надано бронювання вищевказаним співробітникам ПП «ВБФ Діалог», які фактично такого права не мали.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у використання завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

У підготовчому судовому засіданні 28.04.2025 суду подано угоду, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 про визнання винуватості, яку обвинувачений, його захисник та прокурор просили затвердити у підготовчому судовому засіданні.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що розуміє свої права, повністю визнає свою вину в інкримінованих йому діяннях, щиро розкаюється, здійснив на рахунок ЗСУ благодійний внесок в сумі 500000.00 грн., усвідомлює вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, погоджується з визначеним покаранням та не заперечує проти звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків. Також, ОСОБА_4 зазначив, що угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування до нього будь-якого насильства, примусу чи погроз та не є наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що угода про визнання винуватості, яка укладена між обвинуваченим та прокурором 28.04.2025 у повній мірі відповідає вимогам закону.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні запевнила, що при укладанні угоди та погодженні її умов, прокурором було враховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень; узгоджений вид покарання обвинуваченому відповідає інтересам суспільства та загальним засадам призначення покарання; обвинувачений виконав взятий на себе обов`язок викрити іншу особу, причетну до вчинення кримінальних правопорушень; просила затвердити дану угоду, оскільки вона повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, перевіривши матеріали надані учасниками провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладено угоду між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Як встановлено у підготовчому судовому засіданні, кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ст.114-1КК України відносяться до тяжких злочинів, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України до кримінальних проступків і щодо них може бути укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.469 КПК України.

Істотними обставинами для даного кримінального провадження сторони угоди погодили наступне.

ОСОБА_4 під час досудового розслідування та у ході підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні повністю визнав свою вину та виявив щире каяття за вчинені ним діяння і готовність нести покарання, активно сприяв розкриттю вчинених ним кримінальних правопорушень, надаючи показання, приймаючи участь у процесуальних діях, що сприяло швидкому розслідуванню кримінального провадження та документуванню іншої особи, причетної до вчинення злочину, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження. Наразі на його утриманні перебуває двоє дітей, одна з яких є малолітньою.

Окрім того, обвинувачений ОСОБА_4 здійснив благодійний внесок на підтримку Збройних Сил України у розмірі 500000.00 грн., шляхом перерахування зазначеної суми відповідно до квитанцій до платіжних інструкцій на переказ готівки №1812110059 та № 1812110062 від 08.04.2025 на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 Національного банку України; Код ЄДРПОУ: 00032106; Назва банку: відділення №121 у м. Конотоп ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК»; призначення платежу: «Допомога нашій армії».

Вищевказане в умовах повномасштабної військової агресії з боку російської федерації безпосередньо пов`язане із благополуччям, стабільністю та безпекою українського суспільства.

Однією з істотних умов для кримінального провадження є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового розгляду провадження, що значно економить процесуальний час, який би був витрачений у разі відмови обвинуваченого від співробітництва та сприяння у розслідуванні злочину, проведення повного судового розгляду з дослідженням всього обсягу доказів як зі сторони обвинувачення, так і сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, а саме у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану); у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період (період дії воєнного стану), вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у підробленні офіційного документа, з метою його використання та у використанні завідомо підробленого документа та у повному обсязі погоджується та підтверджує фактичні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та формулюванні обвинувачення стосовно нього, які зазначені у обвинувальному акті, викладені у змісті цієї угоди.

ОСОБА_4 зобов`язується під час судового розгляду, шляхом надання показань щодо викриття іншої особи, причетної до вчинення вказаного злочину, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Сторонами угоди враховано, що кримінальними правопорушеннями державі не заподіяні збитки, а тому відповідні домовленості та умови часткового звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від цивільної відповідальності в даній угоді не визначаються.

Сторони узгодили вид та розмір покарання ОСОБА_4 , з яким останній погодився:

за ч.1 ст.114-1 КК України - із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

за ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;

за ч.1 ст.358 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки;

за ч.4 ст.358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та погоджено застосувати положення ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

При цьому, при визначенні покарання сторонами угоди враховано істотні обставини, які мають значення для даного кримінального провадження, наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, здійснення благодійного внеску на підтримку Збройних Сил України, взято до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , особу винного, його позитивну характеристику, відсутність притягнень до кримінальної і адміністративної відповідальності, наявність на утриманні двох дітей, одна з яких є малолітньою, відсутність збитків від кримінальних правопорушень і погоджено висновок щодо можливості призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.114-1 КК України із застосування ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.114-1 КК України, у виді позбавлення волі та щодо можливості застосувати ст.ст.75, 76 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.

Також, сторони угоди погодили, що мобільний телефон ОСОБА_4 марки Samsung S25 ІМЕІ: НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом, підлягає спеціальній конфіскації та передачі на потреби Збройних Сил України.

Окрім того, ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди та наслідки її невиконання.

Судом встановлено, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. Зокрема, у ній зазначено: сторони угоди, формулювання обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням частин статей та статей закону України про кримінальну відповідальність, істотні для кримінального провадження обставини, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, узгоджене покарання та згода обвинуваченого на його призначення, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди. В угоді зазначено дату її укладення, вона скріплена підписами обвинуваченого та прокурора; у ній наявний підпис захисника.

Також судом з`ясовано, що ОСОБА_4 розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Судом перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Погоджене сторонами остаточне покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком, який, на думку суду, у даному випадку повинен бути максимально можливий та покладення обов`язків, передбачених ст.76 КК України відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Таким чином суд вважає, що укладена між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угода про визнання винуватості відповідає вимогам закону, не порушує законних прав та інтересів сторін, а тому може бути затверджена.

На досудовому розслідуванні у відношенні ОСОБА_4 відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.03.2025 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 14.05.2025. Разом з тим, згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.04.2025 вказаний запобіжний захід був змінений на запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у 20 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 60560.00 грн., яка була внесена 17.04.2025. Таким чином на даний час у відношенні ОСОБА_4 діє запобіжний захід у виді застави, підстав для скасування чи зміни якого до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України. При цьому, до телефону марки Samsung S25 ІМЕІ: НОМЕР_2 слід застосувати спеціальну конфіскацію у відповідності до положень ст.ст.96-1, 96-2 КК України та передати вказаний речовий доказ для потреб Збройних Сил України.

Також, суд вважає за можливе, як про те просила прокурор у підготовчому судовому засіданні, передати телефон марки Iphone11 IMEI НОМЕР_3 власнику, а речові докази у виді документів, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження №22025270000000059, залишити у матеріалах вказаного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 368, 474-475 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену в м.Чернігів 28.04.2025 у кримінальному провадженні №22025270000000059 між прокурором у провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Згідно з ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування остаточно визначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком в 3 (три) роки, зобов`язавши його відповідно до ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 залишити у виді застави.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., визначеному згідно з ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.04.2025 - повернути заставодавцю.

Речові докази у справі:

- мобільний телефон марки Samsung S25 ІМЕІ: НОМЕР_2 - конфіскувати, застосувавши спеціальну конфіскацію у відповідності до положень ст.ст.96-1, 96-2 КК України та передати для потреб Збройних Сил України;

- мобільний телефон марки Iphone11 IMEI НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_14 - повернути власнику;

- договір №106-м/ДСК на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) від 27.05.2024 з додатками до нього; договір №158-м/ДСК на виконання мобілізаційного завдання (замовлення) від 18.12.2024 з додатками до нього; накази (розпорядження) про прийняття на роботу ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 ; розрахункові відомості ПП «ВБФ Діалог»; договір суборенди земельної ділянки від 01.08.2023 з додатковими угодами до нього; договір суборенди земельної ділянки від 01.08.2024; копію виписки з єдиного реєстру юридичний осіб ПП «ВБФ Діалог»; трудову книжку ОСОБА_14 серії НОМЕР_4 ; трудову книжку ОСОБА_9 серії НОМЕР_5; папку чорного кольору з написом «Диалог» з документацією стосовно бронювання співробітників ПП «ВБФ Діалог»; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан ОСОБА_14 ; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан ОСОБА_13 ; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан ОСОБА_17 ; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан ОСОБА_8 ; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан ОСОБА_16 - залишити в матеріалах кримінального провадження №22025270000000059.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінально процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінально процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 Кримінально процесуального кодексу України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 Кримінально процесуального кодексу України угода не може бути укладена.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору.

Суддя Бахмацького районного суду ОСОБА_1