Рішення № 126924760, 28.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 рокуСправа №160/4857/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

13 лютого 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2024 року №045650020899 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, на підставі заяви від 28.11.2024 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до страхового стажу періоди роботи з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р., з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р., з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р., з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р., з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р., з 08.10.1986 р. по 01.12.1998 р., на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком 28.11.2024 р. та прийняти рішення про призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме з 28 листопада 2024 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії. Відповідач рішенням від 04.12.2024 року №045650020899 відмовив у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Крім того відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р., з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р., з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р., з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р., з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р., з 08.10.1986 р. по 01.12.1998 р. Вважаючи протиправними дії відповідача, позивачка звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 березня 2025 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 28.11.2024 р. позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 04.12.2024 р. №045650020899 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Крім того у рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня повна дата народження та відсутня дата заповнення трудової книжки на титульній сторінці. Не враховано навчання відповідно до диплому № 364 від 15.11.1993, оскільки виправлено прізвище.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивачка працювала: з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р. телеграфістом, з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р. лаборантом, з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р. секретарем-машиністкою, з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р. нянею, з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р. прибиральницею, з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р. прибиральницею, з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р. секретарем-машиністкою, з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р. продавцем, з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р. продавцем, з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р. продавцем, з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р. двірником, з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р. двірником, з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р. головним бухгалтером.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.

Як встановлено судом, рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 04.12.2024 р. №045650020899 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Крім того у рішенні зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня повна дата народження та відсутня дата заповнення трудової книжки на титульній сторінці. Не враховано навчання відповідно до диплому № 364 від 15.11.1993, оскільки виправлено прізвище.

Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу його роботи, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки відповідальними працівниками підприємства, на яких позивач працював.

Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 позивачка працювала: з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р. телеграфістом, з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р. лаборантом, з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р. секретарем-машиністкою, з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р. нянею, з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р. прибиральницею, з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р. прибиральницею, з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р. секретарем-машиністкою, з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р. продавцем, з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р. продавцем, з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р. продавцем, з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р. двірником, з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р. двірником, з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р. головним бухгалтером.

Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки трудової книжки позивача та протиправно відмовив у зарахуванні позивачу страхового стажу роботи на підставі відомостей трудової книжки.

За таких обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2024 року №045650020899.

Разом з тим, суд встановив, що не всі періоди роботи, на зарахуванні яких наполягає позивач, можуть бути зараховані до страхового стажу, оскільки позивачка просить зарахувати, зокрема, період з 08.10.1986 р. по 01.12.1998 р.

Однак, як встановлено судом, підлягають зарахуванню періоди з: 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р., з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р., з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р., з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р., з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р., з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р., з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р., з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р., оскільки вказане підтверджується трудовою книжкою, інші заявлені позивачем періоди відсутні у трудовій книжці або не підтверджені відповідними записами, а тому не підлягають зарахуванню до страхового стажу.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області необхідно зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 28.11.2024 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування періодів стажу роботи, які досліджувалися при розгляді цієї справи.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У зв`язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення та виплату пенсії.

З урахуванням викладеного, позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 908,40 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії-задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головногоуправління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2024 року №045650020899.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 10.03.1982 р. по 11.08.1982 р., з 22.11.1982 р. по 10.01.1983 р., з 11.01.1983 р. по 31.07.1983 р., з 24.06.1985 р. по 30.10.1985 р., з 01.11.1985 р. по 18.09.1986 р., з 08.10.1986 р. по 01.09.1987 р., з 01.09.1987 р. по 07.12.1987 р., з 13.01.1988 р. по 27.04.1988 р., з 28.04.1988 р. по 04.07.1988 р., з 06.07.1988 р. по 09.01.1990 р., з 15.01.1990 р. по 06.04.1990 р., з 30.07.1990 р. по 02.03.1998 р., з 02.03.1998 р. по 01.12.1998 р., з урахуванням висновків суду.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 28.11.2024 р. про призначення пенсії за віком.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко