Рішення № 126923962, 28.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 квітня 2025 р. Справа № 120/10702/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області, відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення № 262940012508 від 12.02.2024, яким позивачу відмовило у призначенні пенсії по інвалідності, з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

Ухвалою від 20.08.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

05.09.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача до суду подано відзив, яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.

06.09.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача до суду подано клопотання про залучення співвідповідача у справу, а саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Ухвалою від 12.09.2024, залучено у справу № 120/10702/24 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

20.09.2024 представником ГУ ПФУ у Вінницькій області до суду подано відзив на адміністративний позов, яким заперечує заявлені позовні вимоги, та просить відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААД № 261382, 07.11.2023 позивачу встановлена друга група інвалідності. Інвалідність встановлена до 07.07.2025 року.

05.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в Житомирській області.

За результатами розгляду документів доданих до заяви ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення № 262940012508 від 12.02.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.

Разом з тим, зазначеним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу - періодів з 15.05.1996 по 31.12.2003, згідно довідки від 06.01.2023 № 52 ОК, оскільки відповідно до листа Пенсійного фонду України від 25.07.2024 № 3-17-1/2-166928-2023 документів не знайдено;

з 01.01.2004 по 04.02.2017, оскільки відсутня довідка про підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період до Пенсійного фонду республіки Азербайджан.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області № 262940012508 від 12.02.2024, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією - для осіб з інвалідністю II та III груп - від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Отже, необхідний позивачці для призначення пенсії по інвалідності страховий стаж становить 13 років.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з зазначеного вище вбачається, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, частиною четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно статті 3 Угоди між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року, при визначенні права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Азербайджанської Республіки, а також трудовий стаж на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 01.01.1992 року.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Крім того, частиною четвертою статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно статті 3 Угоди між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року, при визначенні права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Азербайджанської Республіки, а також трудовий стаж на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 01.01.1992 року.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (13 років).

При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано періоди - з 15.05.1996 по 31.12.2003, згідно довідки від 06.01.2023 № 52 ОК, оскільки відповідно до листа Пенсійного фонду України від 25.07.2024 № 3-17-1/2-166928-2023 документів не знайдено;

- з 01.01.2004 по 04.02.2017, оскільки відсутня довідка про підтвердження сплати страхових внесків за вказаний період до Пенсійного фонду республіки Азербайджан.

При цьому, до органів Пенсійного фонду та до суду позивачем надано довідку № 52 ОК від 06.01.2023, видану групою "Інтерарм" про те, що ОСОБА_2 в період з 15.05.1996 по 04.12.2017 працював на посаді інженера електрика другої категорії. З посиланням на накази № 11 від 15.05.1996 про прийняття позивача на роботу та № 26К від 04.12.2017 про звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2ст. 24 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно статей 3, 4, 5 Угоди між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 року при визначенні права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, враховується трудовий стаж, набутий на території України (і) або Азербайджанської Республіки, а також трудовий стаж на території держав, які входили до складу колишнього СРСР до 01.01.1992 року.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у встановленому порядку на території однієї Сторони, приймаються без легалізації на території другої Сторони.

Обчислення пенсій здійснюється із заробітку (прибутку) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Розміри заробітку (прибутку) визначаються виходячи з офіційно встановленого курсу національної валюти на момент призначення пенсії.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІVстрахові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Верховний Суд у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17) зробив висновок, згідно якого, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Отже, неврахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.2004 по 04.02.2017, саме у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових кошів, є передчасним.

Стосовно періоду роботи на території республіки Азербайджан з 15.05.1996 по 31.12.2003, який не зараховано до страхового стажу, оскільки відповідно до листа Пенсійного фонду України документів не надано, суд зазначає, наступне.

Як встановлено судом, позивач надав до органу Пенсійного фонду довідку № 52 ОК від 06.01.2023, видану групою "Інтерарм" про те, що ОСОБА_2 в період з 15.05.1996 по 04.12.2017 працював на посаді інженера електрика другої категорії. З посиланням на накази № 11 від 15.05.1996 про прийняття позивача на роботу та № 26К від 04.12.2017 про звільнення з роботи.

Також, 03.08.2023, Національне архівне управління Азербайджанської республіки надало лист № 3-48-4/2-1625-2023, яким повідомило, що архівні документи Бакинського представництва групи В.А. "Інтерарм" передані для зберігання до Державного архіву Азербайджанської республіки та Бакинської філії державного архіву.

Враховуючи норми статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач наділений Законом повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів, робити відповідні запити, витребувати необхідні підтверджуючі документи.

Разом з тим, відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів того, що ним вчинялися дії з метою з`ясування відповідності записів про роботу позивача у спірний період з метою усунення сумнівів щодо дійсності цього факту, зокрема, шляхом направлення запитів до колишнього роботодавця позивача або архівних установ задля перевірки обґрунтованості відповідних записів.

Отже, враховуючи зазначене, суд констатує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, приймаючи рішення № 262940012508 від 12.02.2024 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , діяло не у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Зокрема, при розгляді заяви, поданої 05.02.2024, та доданих до неї документів, уповноваженим органом не було повною мірою з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначеним рішенням необґрунтовано відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на території Азербайджану з 15.05.1996 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 04.02.2017. При цьому, відмова у зарахуванні першого періоду ґрунтується на відсутності документів, однак ГУ ПФУ в Житомирській області не вжило всіх заходів для їхнього отримання, зокрема не направило відповідних запитів до компетентних органів Азербайджанської Республіки або до Пенсійного фонду України щодо сприяння в цьому процесі.

Щодо другого періоду, орган Пенсійного фонду обмежився констатацією відсутності довідки про сплату страхових внесків, не з`ясувавши причин її ненадання та не ініціювавши витребування відповідної інформації шляхом міжнародного співробітництва, передбаченого чинними угодами між Україною та Республікою Азербайджан.

Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Житомирській області № 262940012508 від 12.02.2024 є передчасним, прийнятим із порушенням принципів об`єктивності, повного і всебічного розгляду справи, та підлягає скасуванню у встановленому законом порядку.

При цьому, обираючи належний спосіб захисту, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2024, про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду, та встановити обставини щодо наявності у заявника страхового стажу за періоди роботи на території Республіки Азербайджан, зокрема, вжити заходів щодо витребування або перевірки наданих доказів із залученням відповідних органів.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940012508 від 12.02.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.02.2024, про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341)

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення суду сформовано: 28.04.2025.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна