Ухвала суду № 126916662, 24.04.2025, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1225/25

Провадження № 1-кс/526/136/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року м. Гадяч

слідча суддя Гадяцького районного суду ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

власника майна ОСОБА_4

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025170560000219 від 21.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

21 жовтня 2024 року до Гадяцького районного суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП в Полтавській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025170560000219 від 21.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України, вказуючи, що 21.04.2025 працівниками ВнП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області встановлено, що у 2024-2025 році ТОВ «Діола-Д» здійснила самовільне зайняття земельної ділянки в прибережній смузі біля ставка між с.Кіблицьке, с.Балясне та с.Грипаки Миргородського району.

В ході огляду місця події встановлено розорюваність, засівання земель ТОВ «Діола-Д» вздовж ставка місцями на відстані 9,5-11,5 м від даної водойми. В той же час відповідно до ст.60 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга для малих ставків площею менш як 3 га встановлюються по березі навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 25 метрів. Зазначене вказує на самовільне зайняття ТОВ «ДІола-Д» земельної ділянки у зазначеному місці.

21.04.2025, за вказаним фактом,старшим слідчим ВнП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12025170560000219,з правовою кваліфікацією злочинуза ознаками ст.197-1 ч.2 КК України.

21.04.2025 на полі між між с.Кіблицьке, с.Балясне та с.Грипаки Миргородського району виявлено та вилучено трактор «NewHolland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалку марки «VaderstadTPF 8 24», номер рами НОМЕР_2 , якими здійснювався обробіток самовільно зайнятої земельної ділянки вздовж прибережної захисної смуги у даному місці.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 трактор трактор «NewHolland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Діола-Д».

Відповідно до даних кримінального провадження сівалка «VaderstadTPF 8 24», номер рами TPF0003450також належить ТОВ «Діола-Д»

Вказані трактор «New Holland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалку марки «Vaderstad TPF 8 24», номер рами НОМЕР_2 є матеріальними об`єктами, які містять відомості та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вони є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення, а тому маютьзначення для розкриття кримінального правопорушення та мають значення речових доказів у даному провадженні.

Зважаючи на вище викладене,трактор «New Holland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалка марки «Vaderstad TPF 8 24», номер рами НОМЕР_2 відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України є речовим доказом та відповідають критеріям, зазначеним у п.1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив на час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження №12025170560000219від 21.04.2025накласти арешт на майно вилучене під час проведення огляду місця події 21.04.2025на полі між між с.Кіблицьке, с.Балясне та с.Грипаки Миргородського району, а саме: трактор «NewHolland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалку марки «VaderstadTPF 8 24», номер рами НОМЕР_2 , які належать та перебували у користуванні на час вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діола-Д»(код ЄДРПОУ 34110647), місце реєстрації юридичної особи: Полтавська область, Миргородський район, м.Гадяч, вул..Прокоповича, 15, директор ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (тел. НОМЕР_4 ), що полягає у позбавленні права на відчуження цього майна з одночасним збереженням права користування ним вказаним підприємством.

КерівникТОВ «Діола-Д» ОСОБА_4 суду пояснив,що вінє директоромТОВ «ДіолаД»,у власностіякого знаходитьсятрактор NewHolland Т7060. Земельну ділянку поблизу даного ставка того дня обробляли три трактори: менш габаритний такої ж марки, який засівав земельну ділянку зі сторони водойми, а вилучений слідством трактор знаходився на відстані 30 м від ставка та здійснював посів на рівній місцевості, оскільки за габаритами він не міг проїхати поблизу ставка, тому ніякого відношення до розорювання та засівання прибережної смуги не має. Сівалка, на яку досудове слідство має намір накласти арешт, не зареєстрована на товариство, так як щойно придбана, має неполадки і гарантійний строк на неї не закінчився, тому він в будь який час може повернути її виробнику. Просив відмовити у накладенні арешту на трактор, оскільки на даний час він вкрай потрібен для проведення весняно польових робіт і немає ніякого відношення до самовільного зайняття земельної ділянки.

Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, вислухавши думку слідчого, слідча суддя дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.2 ст.171КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 4 ст.38КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Судом встановлено, що відомості про дану подію внесені до ЄРДР 21.04.2025 за № 12025170560000219 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 ч.2 КК України.

Згідно протоколу огляду від 21.04.2025 встановлено розорюваність, засівання земель ТОВ «Діола-Д» вздовж ставка місцями на відстані 9,5-11,5 м від даної водойми. В той же час відповідно до ст.60 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга для малих ставків площею менш як 3 га встановлюються по березі навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 25 метрів. Зазначене вказує на самовільне зайняття ТОВ «Діола-Д» земельної ділянки у зазначеному місці.

Постановою старшого слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 21.04.2025 у кримінальному провадженні №12025170560000219 речовим доказом визнано: трактор «NewHolland Т7060», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалку марки «VaderstadTPF 8 24», номер рами НОМЕР_2 .

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку слідує, що в с. Петрівка-Роменська Гадяцького р-ну Полтавської обл. розміщена земельна ділянка площею 2.2809, цільове призначення: 10.07 для рибогосподарських потреб.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівник ТОВ «Діола-Д» - ОСОБА_4 , основний вид діяльності товариства: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Дослідивши всі надані докази та заслухавши пояснення учасників судового розгляду, приходжу до наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідност. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою: - забезпечення збереження речових доказів; - спеціальної конфіскації; - конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів клопотання, старший слідчий ВП №1 Миргородського РВП ГУНП ОСОБА_5 , звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, визначив, що трактор та сівалка є знаряддями чинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди його вчинення, тому є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Проте з таким висновком досудового слідства не можливо погодитись, оскільки з протоколу огляду місця події від 21.04.2025 вбачається, що трактор NewHollandТ7060, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалка марки VaderstadTPF 8 24 знаходяться на відстані 28 м від краю ставка, тоді як прибережна захисна смуга становить 25 м, тобто транспортні засоби знаходились поза прибережною смугою. Як слідує з пояснень ОСОБА_4 на згаданому полі працювало 3 трактори, тому яким із них проведено розорювання та засівання прибережної смуги досудовим слідством не встановлено та з даного приводу не вилучено відповідні документи у товаристві, не опитані на даний предмет свідки та трактористи.

Оскільки трактор NewHolland Т7060, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалка марки VaderstadTPF 8 24 не були зафіксовані під час проведення робіт у прибережній захисній смузі, їх неможливо вважати знаряддями вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених в ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно з положеннями ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

Поміж тим, в судовому засіданні з пояснень власника майна отримано відомості, які суперечать висновкам досудового слідства, а додані до клопотання докази є недостатніми для обрання такого заходу забезпечення кримінального провадження. Окрім цього, відсутні взагалі будь які документи, які б свідчити про належність сівалки марки VaderstadTPF 8 24 ТОВ «Діола-Д».

Матеріали клопотання свідчать про відсутність підозрюваної особи та можливої конфіскації майна, тому не вбачаю достатніх правових підстав для накладення арешту на трактор та сівалку.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположнихсвободполягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Також, згідно вимог ст.1 Протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями ч. 5ст. 9 КПК Українипередбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Разом з цим, ЄСПЛ у рішеннях у справах «Амюр проти Франції» «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Украша-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» вказав, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, якої прагнуть досягти через вжиття таких заходів.

Так, у відповідності до усталеної практики ЄСПЛ в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі «Антіш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007).

Крім того, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982) Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні адміністративної та кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).

Таким чином, будь-яких доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт самовільного зайняття земельної ділянки за допомогою трактора NewHolland Т7060, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та сівалки марки VaderstadTPF 8 24, слідчому судді не надано, тому не вбачаю достатніх правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Керуючись ст. 131, 170-173, 309, 369-372 КПК України, слідча суддя

у х в а л и л а:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення огляду місця події 21.04.2025на полі між с.Кіблицьке, с.Балясне та с.Грипаки, Миргородського району, зокрема трактор NewHolland Т7060, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Діола Д» та сівалку марки VaderstadTPF 8 24, номер рами НОМЕР_2 , яка перебуває у користуванні на час вилучення у ТОВ «Діола-Д»(код ЄДРПОУ 34110647), місце реєстрації юридичної особи: Полтавська область, Миргородський район, м.Гадяч, вул. Прокоповича, 15, (директор ОСОБА_4 ) залишити без задоволення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня її проголошення, а особами без виклику яких постановлено ухвалу протягом 5-ти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали проголошено о 13 год 28.04.2025.

Слідча суддя: ОСОБА_1