Ухвала суду № 126913958, 14.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3119/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 , про передачу майна на яке накладено арешт в управління у кримінальному провадженні № 12022000000000091 від 20.01.2022, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ; представники власника майна: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; представники АРМА: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про передачу в управління віртуальних активів, які належать ОСОБА_10 , на які ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2024 у справі № 757/35401/24-к накладено арешт з метою забезпечення їх збереження як речових доказів у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні № 12022000000000091 від 20.01.2022.

Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представники власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , кожен окремо проти задоволення клопотання заперечували.

Представники АРМА ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожна окремо пояснили, що хоч і на даний час Закон України «Про віртуальні активи» № 2074-IХ не набрав чинності та Національним агентством не передбачено здійснення процедури управління арештованими віртуальними активами (криптовалютами), проте АРМА може реалізувати криптовалюту як рухоме майно та цифрову річь в розумінні ст.ст. 179, 181, 190 ЦК України.

Вислухавши аргументи прокурора, заперечення представників власника майна, а також пояснення представників АРМА, вивчивши клопотання, письмові заперечення представників власника майна та дослідивши долучені до них документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022000000000091 від 20.01.2022 за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

У даному кримінальному провадженні досліджуються за яких невстановлена група осіб, під виглядом швидкісних інвестиційних заробітків, шляхом зловживання довірою громадян України, заволодівають їх коштами.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 25.12.2023 віртуальні активи, які належать ОСОБА_10 , розміщені у криптобіржі (сервісі) «BINANCE», визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022000000000091 від 20.01.2022.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.08.2024 у справі № 757/35401/24-к накладено арешт на вказані віртуальні активи з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Частиною 2 ст. 100 КПК України визначено, що речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно, описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 100 КПК України передбачено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: 1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження; 3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан; 4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судці, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

В ч. 7 ст. 100 КПК України говориться, що у випадках, передбачених п.п. 2, 4 та абз. 7 ч. 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст.ст. 171-173 цього Кодексу.

У відповідності ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 за № 772-VIII, Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені ст.ст. 1, 9, 10, 19-24 Закону № 772-VIII та ст. 100 КПК України.

Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:

- вони визнані речовим доказом;

- на них накладено арешт у кримінальному провадженні;

- арешт має передбачати заборону розпорядження (обов`язково), або користування майном (бажано);

- їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

У ст. 19 Закону № 772-VIII визначено дві альтернативні підстави передання активів в управління Національному агентству: ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству; згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству.

Згідно з Законом № 772-VIII головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном - забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Саме тому, Національне агентство не має повноважень та прав витрачати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, обслуговування, підтримання у належному стані, оперативно управляти та вчиняти інші дії стосовно активів окрім їх передачі для реалізації або в управління за договором. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем відібраним у порядку, встановленому Законом, і оплачуватися виключно з доходів від управління, які отримуються управителем в процесі комерційного використання активу.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Закону № 772-VIII управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Виходячи з системного аналізу приписів ст. 2 КПК України, ст.ст. 170-173 КПК України, основною метою накладення арешту на майно у кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних, через позбавлення особи економічних переваг, одержаних внаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких переваг внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна ускладнить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків у разі винесення обвинувального вироку, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав осіб у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Вивчивши клопотання та дослідивши матеріали, якими воно обґрунтовується, приходжу до висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на не доведеність слідчим того, що сукупна вартість цього майна становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи наступне.

Положеннями ч. 6 ст. 100 КПК України та ст. 19 Закону № 772-VIII, визначено умови за яких в управління Національному агентству можуть передаватись активи: вони визнані речовим доказом; на них накладено арешт у кримінальному провадженні; арешт має передбачати заборону розпорядження (обов`язково), або користування майном (бажано); їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; це не завдає шкоди кримінальному провадженню, а також передбачено дві альтернативні підстави передання активів в управління Національному агентству: ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству; згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству.

Таким чином, виходячи з зазначених положень ст. 19 Закону № 772-VIII, агентству повинне передаватися майно на умові, що його сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Натомість, ані клопотання, ані долучені до нього матеріали не містять доказів того, що сукупна вартість майна (активів), яке просить передати в управління слідчий становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведені у вимогах клопотання слідчого, а також у його постанові про визнання речовими доказами вартість віртуальних активів підлягають доказуванню в розумінні ст.ст. 91, 92 КПК України.

Крім цього, враховуючи положення ст. 21 Закону № 772-VIII, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється АРМА шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до Глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Щодо управління АРМА криптовалютою, слідчий суддя враховує, що на даний час Закон України «Про віртуальні активи» № 2074-IХ чинності не набрав, а Національним агентством, як пояснили представники в судовому засіданні не передбачено здійснення процедури управління арештованими віртуальними активами (криптовалютами), оскільки відсутній механізм їх передачі в управління АРМА за договором.

Водночас, твердження представників АРМА в судовому засіданні щодо можливості управління шляхом реалізації криптовалюти як рухомим майном або цифровою річчю в розумінні ст.ст. 179, 181, 190 ЦК України є неспроможними, виходячи із наступного.

Національним законодавством України поняття криптовалюти не визначено, як наслідок у неї відсутній правовий статус та щодо неї відсутнє правове регулювання.

Враховуючи зазначене, криптовалюта не є монетарним активом та не має фізичної субстанції, як наслідок не може бути наділена правовим статусом та бути об`єктом правових відносин в Україні.

Узагальнюючи зазначене, криптовалюта - не є матеріальним об`єктом/майном, тому в силу не визначеної її правової природи/правового статусу, не може бути об`єктом відносно якого застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, в розумінні кримінального процесуального законодавства.

Виходячи із спільного роз`яснення Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.11.2017 року (чинне станом на даний час), криптовалюта не вважається ні національною, ні іноземною валютою. Вона не має прив`язки до грошової одиниці жодної держави, а тому й не вважається валютною цінністю у трактуванні валютного законодавства України та не є електронними грошима. Криптовалюти не випускаються банками чи іншими надавачами фінансових послуг й не є зобов`язаннями емітента.

За такого, криптовалюта з точки зору як українського, так і європейського законодавства - не є електронними грошима (віртуальним активом).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що у клопотанні слідчого необґрунтовано основних умов та підстав для передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у відповідності до вимог ст. 19 Закону № 772-VIII, його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 100, 171-173 КПК України, ст.ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_12