Вирок № 126913404, 28.04.2025, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10105/25

Провадження №: 1-кп/752/1889/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2202510111000515 від 23 квітня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у м. Новосибірськ РФ, має вищу освіту, працюючого економістом ТОВ «Мадіс», неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Відповідно до обвинувального акта після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_3 , перебуваючи у невстановленому місці, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022, з РФ заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), переслідуючи корисливі мотиви, які виразились в отриманні економічної вигоди від оптової/гуртової торгівлі целюлозою та отримання прибутку від реалізованого представникам держави-агресора товару підприємством ООО «ГРАС», усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором є незаконною та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на її користь, що в свою чергу вказуватиме на ведення господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, вирішив в обхід застосованих відносно держави-агресора Україною та США санкцій на ведення господарської діяльності, сприяти за попередньою змовою групою осіб у налагодженні оптової/гуртової торгівлі целюлозою з використанням компанії ООО «ГРАС» представникам держави-агресора, тим самим провадити за попередньою змовою групою осіб господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором.

Таким чином, за викладених вище обставин у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, тобто вчинення умисних дій з оптової/гуртової торгівлі целюлозою та отримання прибутку від реалізованого товару підприємством ООО «ГРАС» з представниками держави-агресора ООО «ДКБФ» та АО «Группа «Илим».

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором і вчинення умисних дій з оптової/гуртової торгівлі целюлозою та отримання прибутку від реалізованого товару підприємством ООО «ГРАС» з представниками держави-агресора ООО «ДКБФ» та АО «Группа «Илим» неможливо, ОСОБА_3 вступив у попередню змову з особами, матеріли відносно яких виділені в окреме провадження, а також невстановленими особами ООО «ГРАС», які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо ведення господарської діяльності, які за взаємною згодою погодились приймати участь у протиправній діяльності.

Вищевказані особи, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, добровільно домовились про спільне вчинення злочину, а саме здійснення провадження господарської діяльності підприємства ООО «ГРАС» у взаємодії з державою-агресором.

Далі, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з особами, обставини вчинення кримінального правопорушення яких досліджуються в іншому кримінальному провадженні, у період часу з 09.11.2022 по теперішній час організував постачання целюлози до підприємства ООО «ДКБФ» (инн 9303025307, донецкая народная республика, г. Донецк, пркт. Красногвардейский, д. 46).

З цією метою, ОСОБА_3 починаючи з 09.11.2022, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи за адресою: у місті Києві, проспект Голосіївський, 93/212, діючи на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, використовуючи мобільний телефон марки «Apple» модель «iPhone 7Plus» s/n: НОМЕР_1 , з доступом до мережі інтернет, використовуючи офіційні поштові скриньки ООО «ГРАС» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 », до яких він має доступ, займався підготовкою документів та оформленням заявок щодо поставки продукції целюлози до ООО «ДКБФ» (инн 9303025307, донецкая народная республика, г. Донецк, пркт. Красногвардейский, д. 46) від імені ООО «ГРАС».

Крім того, останній розпочав спілкування з особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, та іншими невстановленими під час досудового розслідування особами, розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, а також працівниками АО «Группа «Илим» (рос. - Акционерное общество «Группа «Илим» (инн 7840346335, юридична адреса: г.Санкт-Петербург, ул. Марата, д.17), виконуючи функції з підготовки та оформлення документів від імені ООО «ГРАС».

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_3 , перебуваючи у місті Києві, проспект Голосіївський, 93/212, за попередньою змовою групою осіб, розпочав процес збуту целюлози від імені ООО «ГРАС».

Внаслідок зазначених вище протиправних дій, з компанії ООО «ГРАС» реалізовано товари у вигляді целюлози до суб`єктів господарської діяльності держави-агресора ООО «ДКБФ» з використанням підконтрольного підприємства ООО «ГРАС», у зв`язку з чим, провадиться господарська діяльність у взаємодії з державою-агресором.

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового трозслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, як провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, тобто вчинення умисних дій з оптової/гуртової торгівлі целюлозою та отримання прибутку від реалізованого товару підприємством ООО «ГРАС» з представниками держави-агресора ООО «ДКБФ» та АО «Группа «Илим».

03 квітня 2025 року між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

За умовами угоди ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, добровільно вніс на рахунок Збройних Силу України благодійний внесок у розмірі 150 000 грн, зобов`язався співпрацювати у викритті кримінального правопорушення в рамках інших кримінальних проваджень.

Сторони дійшли згоди про визнання обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Сторони узгодили покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, захисник та обвинувачений просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене соронами покарання.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про затвердження угоди з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

ОСОБА_3 , якому роз`яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, надав згоду на призначення узгодженого сторонами покарання.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до вимог ст. 468, ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до змісту обвинувального акта та угоди про визнання винуватості ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

За своїм змістом укладена сторонами угода про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Потерпілі кримінальному провадженні відсутні.

Міра покарання сторонами визначена в межах санкції ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України підстав для відмови у затверджені угоди судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, як провадження за попередньою змовою групою осіб господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 75 КК України тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначаються виключно судом.

При прийнятті рішення у цій частині суд враховує конкретні обставини вчинененого кримінального правопорушення та його наслідки, дані про особу обвинуваченого котрий до кримінальної відповідальності притягаються вперше, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю першої групи, повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно вніс на рахунок ЗСУ благодійну допомогу в сумі 150 000 грн.

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк тривалістю 2 роки, який буде достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, а також покласти обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

До набрання вироком законної сили слід змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 314, 368, 374, 468, 469, 474, 475, 615 КПК, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 03 квітня 2025 року, укладену між прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України, та призначити йому за ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 111-1 КК України узгоджене стронами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання період попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 01 лютого 2025 року по 28 квітня 2025 ркоу включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, тривалістю 2 роки, та покласти на нього обов`язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на особисте зобов`язання, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи.

Звільнити обвинуваченого з-під варти негайно в залі.

Речові докази: мобільний телефон «Readmi8» повернути ОСОБА_3 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1