Рішення № 126912271, 29.04.2025, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/294/25

Провадження № 2/630/176/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2025 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 01.11.2021 року ТОВ «Мілоан» уклало із відповідачкою кредитний договір №103092984. У подальшому, ТОВ «Мілоан» за договором факторингу від 16.07.2024 відступило право вимоги за даним кредитним договором до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів». Позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 51643,65 грн, яка складається з 14149,00 грн заборгованості по кредиту, 35494,65 грн заборгованості за відсотками та 2000,00 грн заборгованості за комісією.

21 березня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 21 березня 2025 року задоволено клопотання про витребування з банківської установи доказів з АТ «КБ «ПриватБанк» щодо отримання ОСОБА_1 грошових коштів на банківський рахунок.

Відповідачка ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позов є необґрунтованим. Кредитний договір не містить підписів сторін. Доказів укладення кредитного договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Позивачем не надано доказів, що наявна у справі копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документу. Тому, наявна у справі копія договору не може вважатися копією електронного документу, оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належним доказом укладеного договору. Позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 01.11.2021 року, і сторонами не було погоджено розмір, умови надання, проценти і повернення грошових коштів. Відсутні первинні документи, які б відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» свідчили б про перерахування відповідачу кредитних коштів. У платіжному дорученні на перерахування коштів відсутній підпис працівника банку, відповідального за проведення операції, а також відсутні докази належності відповідачці картки НОМЕР_1 . Окрім того, за спливом строку кредитування, кредитор позбавлений права нараховувати проценти за договором.

Представник позивача надав відповідь на відзив, де вказав, що кредитний договір був укладений із відповідачем в електронному вигляді із застосуванням одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». У відзиві відповідач ні заперечу та не підтверджує факт отримання кредитних коштів, а посилається лише на відсутність належних доказів. Відповідач не надає доказів що кошти не були зараховані на його рахунок або що рахунок не належить відповідачу.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, клопотань про розгляд справи у її відсутності не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, враховуючи всі наявні документи у матеріалах справи: позовну заяву з додатками, відзив на позов, відповідь на відзив, суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем, а також відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

01 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у якості позичальника, укладено у електронній формі договір про споживчий кредит №103092984. Договір позичальницею підписано у електронній формі. У пункті 1.2 договору сторони погодили, що сума кредиту становить 20000,00 грн. Пунктом 1.3 визначено, що кредит надається на 30 днів з 01.11.2021 до 01.12.2021 (п.1.4). Пунктом 1.5.1 встановлена комісія за надання кредиту 2000,00 грн. Проценти за користування кредитом становлять за п. 1.5.2 договору 7500,00 грн, що нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. У пункті 2.1 визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 7.1 сторони погодили, що строк дії договору у разі, якщо зобов`язання позичальника залишаються невиконаними, договір діє до його повного виконання. У пункті 4.1 договору сторони погодили, що у разі прострочення зобов`язання позичальник к зобов`язується сплатити кредитодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання. Графік платежів, який є додатком №1 визначено строк кредитування з 01.11.2021 до 01.12.2021 на 30 днів, сума кредиту 20000,00 грн, проценти 7500,00 грн, комісія 2000,00 грн.

Згідно платіжного доручення 34575779 ТОВ «Мілоан» 01.11.2021 перерахувало на ім`я ОСОБА_1 20000,00 грн за договором 103092984. на карту НОМЕР_2 *23.

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 17.04.2025, ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 01.11.2021 зараховано 20000,00 грн.

16 липня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Мілоан» уклали договір факторингу № 16072024/2, предметом якого є право грошової вимоги, строк виконання якою настав, або настане у майбутньому до боржників, перелік яких зазначено у реєстрі боржників.

16.07.2024 відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 103092984на суму за основним зобов`язанням 14149,00 грн, заборгованості за процентами 35494,65 грн, заборгованості за комісією 2000 грн, а всього 51643,65 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, наданими до суду доказами позивачем доведено, що 01.11.2021 року ТОВ «Мілоан» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір №103092984 у електронній формі та погодили основні умови договору.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало та перерахувало на належний відповідачці банківський рахунок кредитні кошти 20000,00 грн.

Отримані судом від АТ КБ «ПриватБанк» відомості про належність відповідачці карткового рахунку НОМЕР_3 , а також зарахування на цей рахунок у день укладання кредитного договору погоджених договором кредитних коштів, спростовує викладену у відзиві на позов позицію відповідачки про те, що позивачем не надано доказів укладення вказаного кредитного договору та отримання нею кредиту. Ставлячи під сумнів наданий позивачем кредитний договір, відповідачка не зазначає у відзиві відомості (розмір кредиту, розмір процентів, строк дії договору) які на її думку не відповідають оригіналу електронного договору.

Наявні у матеріалах справи докази укладення договору факторингу, а також докази передання за цими договорами прав вимоги суд вважає належними та достатнім для підтвердження факту отримання позивачем права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як фактора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли всі права ТОВ «Мілоан» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103092984 від 01 листопада 2021 року. Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідачка ОСОБА_1 .

Суд вважає, що копія договору факторингу та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах, а тому відхиляє викладені у відзиві на позову доводи відповідачки про те, що позивач не підтвердив переходу прав вимоги між фінансовими компаніями.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Таким чином позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідачки відповідно до умов договору.

Разом із цим, суд вважає, що розмір заборгованості обґрунтований не у повному обсязі у зв`язку із наступним.

Позивачем у позові вказано розмір заборгованості ОСОБА_1 у 51643,65 грн, яка складається з 14149,00 грн заборгованості за кредитом і 35494,65 грн заборгованості за відсотками, а також 2000 грн заборгованості за комісією.

Відсотки за кредитним договором встановлені у пункті 1.5.2, і за період кредитування вони становлять 7500,00 грн.

За змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 35494,65 гривень, яка існує станом на дату пред`явлення позову 06 березня 2025 року. Таким чином, вбачається, що відсотки за користування наданим кредитом продовжували нараховуватись поза межами строку кредитування у 30 днів тобто після 01.12.2021.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вимогам ЦК України.

За змістом пункту 4.3 договору про споживчий кредит № 103092984, сторони погодили пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною другою статті 625ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627Цивільного кодексуУкраїни дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

В даному випадку з поданих до суду матеріалів вбачається, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до правил ст.625ЦК України позивач не заявляв.

Позивачем ставляться вимоги про стягнення саме тіла кредиту та процентів.

Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2ст.625ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.

У зв`язку із цим, до спірних правовідносин слід застосувати вищевказані правові висновки касаційного суду щодо обмеження нарахування процентів за користування кредитом строком дії договору.

За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1 ст.1048ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

Як було зазначено вище, для захисту прав позичальника у розділі 4 договору біло обумовлено фінансову відповідальність боржника у вигляді пені за порушення його умов.

Отже, позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких умов, правомірним є нарахування відсотків за передбачений договором 30 денний строк кредитування в порядку підпункту 1.5.2 договору які становлять 7500,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідачки комісії за пунктом 1.5.1 договору у розмірі 2000 грн за ставкою 10% від суми кредиту, суд зазначає наступне.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії , платежі тощо за дії, які не є послугою.

У даному випадку, у якості винагороди за надання кредиту, сторони погодили проценти у пункті 1.5.2 договору, що відповідає положенням ч. 1 ст. 536 та ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»,до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Законом встановлено можливість погодження комісії кредитодавця, за послуги, пов`язані з наданням кредиту, а не за саме надання кредиту. Винагородою за надання кредиту законодавством України являються проценти.

У кредитному договорі №103092984 не зазначено, за які, пов`язані із наданням кредиту послуги, встановлено комісія у п.1.5.1.

Тому, заявлена позивачем до стягнення комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки, як послуга, належним чином не обґрунтована та не доведена, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, вірним розміром заборгованості відповідача є 21649,00 грн, що складається з 14149,00 грн за сумою основного боргу та 7500 грн відсотків.

У зв`язку із викладеним позов підлягає частковому задоволенню у сумі 21649,00 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 21649,00 грн складає 41,92% від 51643,65 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 3028,00 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 41,92 % сплаченого судового збору, тобто 1269.34 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

вирішив :

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК»), заборгованість за кредитним договором №103092984 у розмірі 21649 (двадцять одна тисяча шістсот сорок дев`ять) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, реквізити IBAN № НОМЕР_5 в АТ «ТАСКОМБАНК»), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1269 (одна тисяча двісті шістдесят дев`ять) грн 34 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ КАПІТАЛ» ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4 літ.А, оф.10;

відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков