Ухвала суду № 126910272, 22.04.2025, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 564/978/15-к

Номер провадження 1-кп/555/25/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2025 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого- ОСОБА_4

захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_5

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Березне обвинувальний акт у кримінальному провадженні N?12014180150000591, внесеного 06 вересня 2014 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2014 року, приблизно о 20:00, ОСОБА_6 перебуваючи на вул. Нова з м.Костопіль, Рівненської області, з корисливою метою, умисно, незаконно збув, тобто продав ОСОБА_7 за грошові кошти в сумі 500,00 грн., психотропну речовину, а саме амфетамін загальною масою 0.1978 г., яка містилася в порошкоподібній речовині жовтуватого кольору, розфасованій та упакованій в два поліетиленові пакетики.

22 вересня 2014 року, приблизно о 19:00, ОСОБА_4 перебуваючи на вул. Гагаріна у м.Рівне, з корисливою метою, умисно, незаконно, збув, тобто продав ОСОБА_7 за грошові кошти в сумі 500,00 грн., особливо небезпечну психотропну речовину, а саме 2C-I-NBOMe загальною масою 0,0055 г.

30 вересня 2014 року, приблизно о 17:00, ОСОБА_6 перебуваючи на вул.П.Орлика у м.Костопіль, Рівненської області, з корисливою метою, умисно, незаконно збув, тобто продав ОСОБА_8 за грошові кошти в сумі 500,00 грн., особливо небезпечну психотропну речовину, а саме 2C-I-NBOMe загальною масою 0,0063 г.

20 січня 2015 року, приблизно о 17:00, ОСОБА_9 перебуваючи вул.Ціолковського у .Костопіль, Рівненської області, з корисливою метою, умисно, незаконно збув, тобто продав ОСОБА_7 за грошові кошти в сумі 450,00 грн., особливо небезпечну психотропну речовину, а саме 2C-1-NBOMe загальною масою 0,0001 г.

Дії обвинуваченого ОСОБА_10 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадженнязв`язку із спливом строків давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні захисник підтримав подане клопотання.

Обвин7увачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання, просить суд задовольнити вказане клопотання.

Прокурор проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження в зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечувала.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, суд дійшов наступних висновків.

Санкція частини 1 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

Санкція частини 2 статті 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Отже, найсуворіше покарання за вчинення інкримінованих ОСОБА_12 злочинів, передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Статтею 12 КК України передбачено:

«1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов?язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4.Нетяжким злочиномє передбаченецим Кодексомдіяння (діячи бездіяльність),за вчиненняякого передбаченеосновне покаранняу видіштрафу врозмірі небільше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п?яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п?яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Статтею 44 КК України установлено, що особа, яка вчинила злочин звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таке звільнення здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

У статті 49 КК України зазначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули відповідні строки, зокрема, десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Так, відповідно до вимог ст.49 КК України матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених законом строків давності та відсутність обставин, що порушують перебіг строків давності. Крім того, особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності також за наявності поряд з цим процесуально-правових підстав, таких як притягнення особи до кримінальної відповідальності, що починається як стадія кримінального провадження з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та за наявності згоди підозрюваного на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» N?12 від 23.12.2005 року особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Окрім того, згідно положень вищезазначеної постанови таке звільнення є обов?язковим, крім випадків, передбачених ч.4.ст. 49 КК України. Тобто, перебіг зазначених законі строків давності є підставою обов?язкового звільнення від кримінальної відповідальності.

Чинним кримінальним процесуальним законодавством передбачено, що підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

За наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого суд ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє від кримінальної відповідальності. Ця норма кримінального закону є імперативною, тобто підлягає обов?язковому застосуванню судом за наявності встановлених законом умов, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінально відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

В редакції Кримінального кодексу України на момент розгляду кримінального провадження в суді редакція ст.49 КК України не змінилась.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон, який посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Отже, за частиною 2 статті 307 КК України, яка діяла на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбачені строки давності у десять років сплили.

Враховуючи, що минули строки давності, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

У відповідності з вимогами ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована законом відмова держави від засудження особи, яка вчинила злочин, і від застосування щодо неї примусу у формі покарання.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв?язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Дане кримінальне провадження на досудовому розслідуванні не зупинялось, тому відповідний перебіг строку давності не переривався та не зупинявся у встановленому законом порядку.

За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційним Кримінальним Судом у складі Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 року у справі N?345/2618/16-к зроблено висновок, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов?язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з?ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого розглянути питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст.49 КК України.

Слід також зазначити, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

З дня вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення строки давності спливли, перебіг строку давності не зупинявся, строки давності обчислені правильно і обставини, передбачені ст.49 КК України дійсно настали.

Обвинувачений ОСОБА_6 розуміє зміст процесуальних дій, маючи безумовне та гарантоване право на судовий розгляд та перевірку судом обґрунтованості підозри, таким правом не скористався та дає свою згоду на закриття провадження з нереабілітуючих Слід зазначити, що суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, оскільки у відповідності до ч.4 ст.286 КК України клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності розглядається негайно, а отже суд позбавлений можливості продовжити дослідження доказів та встановити обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2015 року застосовано захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна на частку квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Заборонено ОСОБА_4 частку квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить підозрюваному ОСОБА_4 на праві приватної власності, шляхом накладення арешту на вказане майно.

Отже, ураховуючи закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України у зв?язку із звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, слід дійти висновку про необхідність скасування вищевказаного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Стосовно ОСОБА_4 , ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 23 січня 2015 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Одночасно слідчим суддею було визначено заставу у розмірі 24 360 грн. У зв?язку із внесенням застави у сумі 24 360 грн., ОСОБА_13 30 січня 2015 року було звільнено з-під варти.

Як вбачається з наявної копії квитанції, застава у сумі 24 360 грн., 29 січня 2015 року ОСОБА_14 була внесена заставодавцем ОСОБА_15 , тому ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді застави необхідно скасувати після набуття ухвалою законної сили.

Відповідно до ч.11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

З моменту звільнення з-під варти та на день постановлення ухвали, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_6 виконав покладені на нього обов?язки, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.

Застава, 29.01.2015 року, за підозрюваного ОСОБА_16 підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_15 відповідно до вимог ч.11 ст. 182 КПК України, після припинення дії цього запобіжного заходу.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, за клопотанням слідчого проведено ряд експертиз. До висновків експертиз приєднано довідки про вартість проведених експертиз.

З приводу оплати за проведені експертизи слід зазначити наступне.

Об?єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 12 вересня 2022 року у справі N?203/241/17 провадження N?51-4251 кмо21, сформульовано кримінальної відповідальності висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого, якщо особа звільняється від на підставі положень ст.49 КК України у зв?язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов?язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов?язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Судові витрати на залучення експерта для проведенні судових експертиз, понесені у вказаному кримінальному провадженні з ініціативи органу досудового розслідування, необхідно віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.307, 4.2 ст.307 КК України, не належать до переліку, визначеного ч.5 ст.49 КК України, а отже законодавча заборона звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності на обвинуваченого ОСОБА_13 не поширюється.

Керуючись ст.ст.3,219,284,314,372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити кримінальне провадження N?12014180150000591, внесеного 06 вересня 2014 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується за ч. 1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, оскільки спливли строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 14 квітня 2015 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - арешт майна на частку квартири, яка розташована по АДРЕСА_1 - скасувати.

Заставу в сумі 24360 гривень повернути заставодавцю - ОСОБА_15 , внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Рівненській області, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26259988, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 (квитанція від 29 січня 2015 року).

Процесуальні витрати,понесені органомдосудового розслідуваннята пов?язанізі здійсненнямкримінального провадження,у томучислі йвитрати напроведення експертизивіднести зарахунок держави .

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1