Ухвала суду № 126908399, 28.04.2025, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/609/25

Провадження № 2/288/364/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року. смт.Попільня

Суддя Попільнянського районного суду Житомирської області Поліщук Р. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Віп-Хутро», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Людмила Олександрівна, державний реєстратор виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганна Олександрівна про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

До Попільнянського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Віп-Хутро», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Людмила Олександрівна, державний реєстратор виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганна Олександрівна про визнання недійсним договору іпотеки.

Суддя, розглянувши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали справ приходить до наступного висновку.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» та у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно із положеннями частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частинами другою, третьою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 року у справі № 367/4695/20 (провадження №14-12цс21), критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

Позивач звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» в якому просить: - визнати недійсними Іпотечний договір від 19 вересня 2018 року та Договір про внесення змін до Іпотечного договору від 29.05.2019, укладених між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин», посвідчених Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною; - визнати припиненою іпотеку житлового будинку (реєстраційний номер1455255618247; номер запису про право власності 24271447; номер запису про іпотеку 27998007) та земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер 251631918247; номер запису про право власності 14211053; номер запису про іпотеку 27998457), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , за Іпотечним договором від 19 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» (код ЄДРПОУ 37175801), посвідчених Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрованого у Реєстрі за №1640 та Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 29.05.2019, зареєстрованого у Реєстрі за №1099; - визнати обтяження (заборону на нерухоме майно) житлового будинку (реєстраційний номер 1455255618247; номер запису про право власності 24271447; номер запису про обтяження 27997603), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегери Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 43090969) від 19.09.2018 та земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер 251631918247; номер запису про право власності 14211053; номер запису про обтяження 27998278), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегери Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 43091826) від 19.09.2018, припиненими; - скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегери Людмили Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно житлового будинку (реєстраційний номер 1455255618247; номер запису про право власності 24271447; індексний номер 43090969) від 19.09.2018 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер 251631918247; номер запису про право власності 14211053; індексний номер 43091826) від 19.09.2018; - скасувати державну реєстрацію іпотеки житлового будинку (реєстраційний номер 1455255618247; номер запису про право власності 24271447; номер запису про іпотеку 27998007) та державну реєстрацію іпотеки земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер 251631918247; номер запису про право власності 14211053; номер запису про іпотеку 27998457), зареєстрованих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною; - скасувати державну реєстрацію обтяження (заборони на нерухоме майно) житлового будинку (реєстраційний номер 1455255618247; номер запису про право власності 24271447; номер запису про обтяження 27997603) та земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер 251631918247; номер запису про право власності 14211053; номер запису про обтяження 27998278), зареєстрованих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною; - скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету НовоградВолинської міської ради Житомирської області Данчук Ганни Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56031507 від 30.12.2020 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер майна 251631918247; загальна площа 1500 кв. м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .; - скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1824755400:05:001:0213 (реєстраційний номер майна: 251631918247; загальна площа: 1500 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин», номер запису про право власності: 40009951, яка була здійснена 30 грудня 2020 року.

Таким чином, позивач звернулась до суду з позовом про визнання недійсним Іпотечного договору від 19 вересня 2018 року та Договору про внесення змін до Іпотечного договору від 29 травня 2019 року, всі наступні заявлені вимоги є похідними.

Як вбачається з договору № ФП-19/09-18 про надання безвідсоткової строкової поворотної фінансової допомоги від 19 вересня 2018 року, укладеного між Стороною 1 товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» та Стороною 2 товариством з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД» в особі директора Денисюк Наталії Іванівни, Сторона 1 надає Стороні 2 безвідсоткову строкову поворотну фінансову допомогу, а Сторона 2 зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Додатковою угодою до Договору № ФП-19/09-18 від 19 вересня 2018 року про надання безвідсоткової строкової поворотної фінансової допомоги від 29 травня 2019 року, укладеною між Стороною 1 товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний млин» та Стороною 2 товариством з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД» в особі директора Денисюк Наталії Іванівни, внесено зміни до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору та визначено, що безвідсоткова строкова поворотна фінансова допомога надається в розмірі 1500000.00 гривень; сума надається до 11 червня 2019 року; - безвідсоткова строкова поворотна фінансова допомога надається на строк 364 дні. В пункті 7.1 Додаткової угоди встановлено, що в разі невиконання Стороною 2 своїх зобовязань щодо повернення всієї суми позики в зазначений строк, Сторона 1 має право звернути стягнення на предмет Іпотеки, згідно нотаріального Іпотечного договору від 19 вересня 2018 року.

Іпотечним договором від 19 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 , як майновий поручитель за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД» (Боржник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» (Іпотекодержатель) уклали даний договір про наступне: на виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між Іпотекодержателем та Боржником Договору № ФП-19/09-18 від 19 вересня 2018 року, предметом іпотеки є житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

29 травня 2019 року між ОСОБА_1 , як майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ «Форен ЛТД» та ТОС «Столичний Млин» укладено договір про внесення змін до Іпотечного договору посвідченого приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Вегера Л.О. від 19 вересня 2018 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1640 та пункт 1.1. Договору іпотеки викладено в наступній редакції: - цей Договір забезпечує виконання Позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між Іпотекодержателем та Боржником Договору № ФП-19/09-18 про надання безвідсоткової строкової фінансової допомоги від 19 вересня 2018 року, а також додаткових договорів до нього, які укладені та можуть були укладені в майбутньому, за умовами якого Боржник зобов`язаний повернути Іпотекодержателю 1500000.00 гривень, з кінцевим терміном повернення 11 червня 2020 року, без сплати процентів за користування грошовими коштами, а також сплатити можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Основним зобов`язанням, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Аналіз вищенаведених матеріалів вказує на те, що позивач просить визнати недійсним Іпотечний договір, укладений нею, як майновим поручителем за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД» та забезпечує виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між Іпотекодержателем товариством з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» та боржником товариством з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД» Договором № ФП-19/09-18 про надання безвідсоткової строкової фінансової допомоги від 19 вересня 2018 року, що прямо визначено в п.1 оскаржуваного Іпотечного договору.

Таким чином, сторонами основного зобов`язання за оскаржуваним Іпотечний договором є юридичні особи, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин» та товариством з обмеженою відповідальністю «Форен ЛТД».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2027 року № 2147-VІІІ,господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2027 року № 2147-VІІІ,до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК Українипов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду при ухваленні постанов від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 607/21964/19.

Таким чином, спори пов`язані з іпотекою відносяться до юрисдикції господарського суду, якщо кредитний договір, укладений між юридичними особами незалежно від того, хто є власником предмету іпотеки, оскільки юрисдикція спору є похідною вимогою від основної, а тому слід звертати увагу на суб`єктний склад сторін основного зобов`язання. Якщо сторонами кредитного договору є дві юридичні особи, всі вимоги, які стосуються іпотеки належить розглядати в порядку господарського судочинства, навіть у випадку, якщо власником іпотечного майна є фізична особа, і навпаки, якщо кредитний договір укладено з фізичною особою, а майновий поручитель є юридичною особою, справа підлягає розгляду в порядку загальної юрисдикції.

Враховуючи вищенаведені правові висновки, предмет спору, яким є визнання недійсним Іпотечного договору, укладеним між фізичною та юридичною особами в якості засобу забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання безвідсоткової строкової фінансової допомоги, укладеним між юридичними особами - тобто сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а тому суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України,суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною третьою статті 186 ЦПК України визначено, що до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Одночасно суддя роз`яснює, що позивач має право звернутись з зазначеним позовом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Житомирської області.

Керуючись статтею 186 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний Млин», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Віп-Хутро», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Людмила Олександрівна, державний реєстратор виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганна Олександрівна про визнання недійсним договору іпотеки.

Роз`яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства Господарським судом Житомирської області (10002, місто Житомир, майдан Путятинський,3/65).

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом із позовною заявою та доданими до неї документами, надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук