Рішення № 126908102, 28.04.2025, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1211/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2025 року Брусилівський районнийсуд Житомирськоїобласті вскладі: головуючого судді О. С. Данилюк,

за участю секретаря судового засідання Н.А. Марієвської,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще Брусилів Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 23.03.2021 між ОСОБА_1 та був укладений договір про надання фінансових послуг ТОВ "Служба миттєвого кредитування" «Стандартний» № 2108184817952, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 4 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, граничний строк кредитування один рік з моменту отримання кредиту. ТОВ "Служба миттєвого кредитування" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами кредитного договору. При цьому відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, внаслідок чого станом на 30.11.2024 року його борг становив 74144, 8 грн., з яких 4000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 70144, 8 грн. заборгованість за відсотками.

Крім того, 23.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108219128644, відповідно до умов якого, кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 2 800 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2 % за кожен день користування кредитом, граничний строк кредитування один рік з моменту отримання кредиту. ТОВ "Служба миттєвого кредитування" належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в порядку передбаченому умовами кредитного договору. При цьому відповідач свої зобов`язання за вказаним договором порушив, внаслідок чого станом на 30.11.2024 року його борг становив 74144, 8 грн., з яких 2800 грн. заборгованість за тілом кредиту, 49191, 36 грн. заборгованість за відсотками.

01.12.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й за договорами № 2108184817952 та №2108219128644. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, у тому числі й за кредитними договорами № 2108184817952 та № 2108219128644, які були укладені між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2108184817952 від 23.03.2021 на дату подання позову до суду 01.11.2024 року становить 68 081, 60 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 000 грн.; заборгованість за відсотками 64 081,60 грн., загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 2108219128644, від 23.03.2021 на дату подання позову до суду 01.11.2024 року становить 47657, 12 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2 800 грн.; заборгованість за відсотками 49 101, 36 грн.

Разом з тим, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2108184817952 від 23.03.2021 станом на дату відступлення права вимоги ТОВ "Служба миттєвого кредитування" ТОВ «Вердикт Капітал», тобто на 30.11.2021, в розмірі 33720 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 000 грн.; заборгованість за відсотками 29720 грн., а також заборгованість за кредитним договором № 2108219128644, від 23.03.2021 станом на 22.03.2022 року (граничний строк кредитування за договором) в розмірі 47657, 12 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2 800 грн.; заборгованість за відсотками 20 804 грн. станом на 30.11.2021 року, заборгованість за відсотками 24053, 12 грн. станом на 22.03.2022 року, а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 15.11.2024 року у вказаній цивільній справі було відкрито спрощене позовне провадження.

В судове засідання представник позивача Арсемікова І.В., не з`явилась, надіслала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовезасідання такожне з`явився,будучі належнимчином повідомленимпро часта місцерозгляду справи,що підтверджується оголошеннями про виклик до суду на офіційному сайті судової влади, про причини своєї неявки суд не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108184817952, відповідно до умов якого кредитодавець надав відповідачу кредит в розмірі 4 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 2 % за кожен день користування, граничний строк кредитування один рік з моменту отримання кредиту (а.с. 26-28). Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором L8, 23.03.2021.

ТОВ "Служба миттєвого кредитування" належним чином виконало свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 98-99).

Крім того, 23.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" був укладений Договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2108219128644, відповідно до умов якого, кредитодавець надав відповідачу кредит, в розмірі 2800 грн., а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами, в розмірі 2% за кожен день користування, граничний строк кредитування один рік з моменту отримання кредиту (а.с. 33-35). Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема, відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором R9, 23.03.2021.

ТОВ "Служба миттєвого кредитування належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору, що підтверджується випискою з карткового рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 98-99).

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаними кредитними договорами виконував неналежним чином, внаслідок чого відповідно до розрахунку ТОВ "Служба миттєвого кредитування" станом на 30.11.2021 року його заборгованість за кредитним договором № 2108184817952 становила 33720 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 000 грн.; заборгованість за відсотками 29720 грн., заборгованість за кредитним договором № 2108219128644 становила 23604 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 2 800 грн.; заборгованість за відсотками 20804 грн. (а.с. 45-47).

Також судом встановлено, що 01.12.2021 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами, в тому числі й за договорами № 2108184817952 та №2108219128644, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 (а.с. 52-58).

В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023 від 10.03.2023 року, у тому числі й за кредитними договорами № 2108184817952 та № 2108219128644, які укладені між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 (а.с. 59-65).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що договори про надання фінансових послуг «Стандартний» від 23.03.2021 року № 2108184817952 та № 2108219128644 між відповідачем та ТОВ "Служба миттєвого кредитування" є укладеними.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договорів про надання фінансових послуг. Зазначені договори недійсними не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконував, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитними договорами, яка на дату подання позову до суду 01.11.2024 року за кредитним договором № 2108184817952 від 23.03.2021 становить 68 081, 60 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 000 грн.; заборгованість за відсотками 64 081,60 грн., за кредитним договором № 2108219128644, від 23.03.2021 становить 47657, 12 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2 800 грн.; заборгованість за відсотками 49 101, 36 грн. (а.с. 44-51)

Разом з тим, позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2108184817952 від 23.03.2021 станом на дату відступлення права вимоги ТОВ "Служба миттєвого кредитування" ТОВ «Вердикт Капітал», тобто на 30.11.2021, в розмірі 33720 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 4 000 грн.; заборгованість за відсотками 29720 грн., а також заборгованість за кредитним договором № 2108219128644, від 23.03.2021 станом на 22.03.2022 року (граничний строк кредитування за договором) в розмірі 47657, 12 грн., з яких заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2 800 грн.; заборгованість за відсотками 20 804 грн. станом на 30.11.2021 року, заборгованість за відсотками 24053, 12 грн. станом на 22.03.2022 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з карткового рахунку відповідача (а.с. 45-47, 98-99).

Згідно з ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За встановлених обставин з врахуванням заявлених позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами, про стягнення якої просить позивач, на підставі ст. ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» в повному обсязі.

Крім того у відповідності до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 207, 512, 514, 525, 611, 612, 623-625, 1049, 1050, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження:01133,місто Київ,вулиця Мечнікова,будинок 3,офіс 306,код ЄДРПОУ44276926) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2108184817952 від 23.03.2022 року станом на 30.11.2021 року в загальному розмірі 33720 гривень, заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2108219128644 від 23.03.2021 року станом на 22.03.2022 року в загальному розмірі 47657 гривень 12 копійок, а також судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок, а всього 83799 (вісімдесят три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) гривень 52 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення постановлено у нарадчій кімнаті.

Суддя О. С. Данилюк