Вирок № 126891183, 22.04.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/6518/24

№/п 1-кп/317/247/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024082230000242 від 19.04.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має середню технічну освіту, одруженого, працевлаштованого на ПРАТ «Дніпроспецсталь» на посаді бригадира, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2024 року приблизно о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Ford - Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на 281 км автодороги Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя, на території Запорізького району Запорізької області, з боку м. Нікополь в напрямку м. Запоріжжя, зі швидкістю 140 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху на даній автодорозі.

В салоні вищевказаного автомобіля «Ford - Fusion», в якості пасажирів перебували неповнолітній ОСОБА_6 який знаходився на передньому пасажирському місці та ОСОБА_7 який знаходився на задньому пасажирському місці.

Під час руху у вказаному напрямку, водій ОСОБА_4 , у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушення координації дії, викликаних вживанням алкогольних напоїв, діючи зі злочинною недбалістю, маючи технічну можливість уникнути ДТП, проїхавши заокруглення проїзної частини автодороги Н-23 Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя вліво, змінив напрямок свого руху вліво, в результаті чого допустив занос керованого автомобіля вправо, виїхав за межі проїзної частини на праве узбіччя, де допустив перекидання керованого транспортного засобу в кювет.

Своїми діями водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.п. 2.9 а.), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, невиконання яких, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи №CE-19/108-24/23220-ІТ від 04.12.2024, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта № 1960 від 15.11.2024, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Ford-Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а саме:

- компресійно-уламковий перелом тіла 12 грудного хребця, закритий двох кісточковий перелом правої гомілки зі зміщенням, закритий перелом заднього краю правої великогомілкової кістки зі зміщенням.

Тілесні ушкодження утворилися за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого предмета (предметів). Морфологічні характеристики тілесних ушкоджень не суперечать давності утворення тілесних ушкоджень вказаній у постанові. Характер та локалізація тілесних ушкоджень не суперечать можливості утворення їх під час та за механізмом ДТП.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України постановив не досліджувати докази відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, при цьому допитати обвинуваченого і вивчити матеріали кримінального провадження в частині які характеризують особу обвинуваченого.

Проти такого порядку дослідження доказів не заперечують учасники кримінального провадження.

Будучи допитаною в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 суду повідомив, що дійсно 19.04.2024 він у стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем «Ford-Fusion» та рухався зі сторони м. Нікополь в напрямку м. Запоріжжя. В якості пасажирів в салоні автомобіля перебували: син обвинуваченого ОСОБА_6 (на передньому пасажирському сидінні), потерпілий ОСОБА_7 (лежав на задньому сидінні). Проїхавши залізно-дорожній переїзд, на закругленні дороги, ОСОБА_4 не впорався з керуванням та допустив занос автомобіля, в результаті чого автомобіль з`їхав у кювет та перекинувся. Дорога була мокра, видимість була хороша. Цивільний позов потерпілого визнав у повному обсязі.

Зважаючи на покази обвинуваченого, у суду не викликає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 щодо дачі ним показань з приводу обвинувачення, оскільки його показання достовірні і послідовні, та знаходять своє відображення в рамках пред`явленого йому обвинувачення.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, про наявність речових доказі, процесуальні витрати тощо.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив злочини, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Злочин вчинено за обставин, наведених у обвинувальному акті.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 суд вважає правильною.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини вчинення, характер суспільної небезпеки скоєного ним, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів. Також судом враховується те, що даний злочин є неумисним.

Щодо наявності пом`якшуючих відповідальність ОСОБА_4 обставин суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, сприяння органу досудового розслідування в розкритті злочину, добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди.

Так, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінив свої дії, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має грамоти та відзнаки за місцем роботи, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та мати похилого віку, хворіє на цукровий діабет. На обліку у лікарів психіатра та не перебуває.

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

В той же час, відповідно до ст. 69 КК України вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Суд також враховує, що злочин вчинено обвинуваченим в стані алкогольного сп`яніння, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду даного кримінального провадження. У цьому зв`язку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід залишити та застосувати строком на два роки.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

У даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на суму 97100 грн.

Відповідно до заяви потерпілого від 15.04.2025 останній просить суд залишити його позов без розгляду у зв`язку з тим, що обвинуваченим відшкодовано потерпілому спричинену шкоду у повному обсязі.

Дослідивши заяву потерпілого ОСОБА_7 суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що заява потерпілого ОСОБА_7 про залишення позову без розгляду надійшла до суду після початку розгляду справи по суті, вказана заява не підлягає задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений до суду не з`явився позовну заяву не підтримав, належних доказів в її обґрунтування не надав, а також враховуючи його пояснення про те, що обвинуваченим добровільно відшкодовано спричинену шкоду, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу суд не вбачає.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні становлять 12734,40 грн. пов`язані з проведеними експертизами, і підлягають стягненню з обвинуваченого на користь Держави.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.100,318,322,342-352,358,363-368,615КПК України,ст.ст.50,63,65-66,69,ч.1ст.286-1КК України,суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не застосовувати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави витрати на проведення судових експертиз у розмірі 12734 (дванадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 40 коп.

Речові докази по справі: автомобіль «Ford - Fusion», реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути за належністю ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1