Рішення № 126884169, 25.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року Київ справа №320/11917/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, третя особа - акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (далі - відповідач), третя особа - акціонерне товариство «Банк Форвард», де позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову відповідача від 18.08.2021 ВП №66563888 про відкриття виконавчого провадження, постанову від 18.08.2021 ВП № 66563888 про арешт коштів боржника, постанову від 18.08.2021 ВП № 66563888 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову від 18.08.2021 ВП № 66563888 про стягнення з боржника основної винагороди та зобов`язання відповідача закрити виконавче провадження №66563888.

24.09.2021 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2021 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

19.03.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на відсутності у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу приватного виконавця Овсієнко А.В. від АТ «Банк Форвард» надійшла заява, в якій АТ «Банк Форвард» просило приватного виконавця Овсієнко А.В. відкрити виконавче провадження за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника з примусового виконання виконавчого напису № 3226 виданого 29.07.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ «Банк Форвард» в розмірі 24 279, 66 грн.

У заяві про примусове виконання рішення АТ «Банк Форвард» повідомило приватного виконавця Овсієнко А.В. про те, що місце знаходження майна боржника (грошових коштів) є: рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня, відкритий в АТ «Банк Форвард», який розташований за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105, з наявним залишком власних коштів.

В подальшому відповідачем було прийнято постанови від 18.08.2021 з виконання вказаного виконавчого документа, а саме: про відкриття виконавчого провадження № 66563888, про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 66563888, була винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», в зв`язку з тим, що зазначена постанова була винесена поза межами виконавчого округу, в межах якого здійснює свою діяльність приватний виконавець Овсієнко А.В., оскільки місце реєстрації та проживання боржника є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Верховний Суд у рішенні від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15 вказав, що оскільки боржник має відкриті рахунки в банківській установі з місцем реєстрації у місті Києві, і подальші дії приватного виконавця у межах вже відкритого виконавчого провадження не обмежуються виконавчим округом цього виконавця, Суд зазначає, що дії приватного виконавця, який здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, з відкриття виконавчого провадження шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та подальші виконавчі дії з винесенням постанов про арешт коштів на всіх рахунках боржника - відповідача, відкритих у банківських установах - не суперечать нормам законодавства.

Таким чином, гроші, в тому числі у безготівковій формі, є майном і їхнім місцезнаходженням вважається місцезнаходження фінансової установи, в якій відкритий відповідний рахунок боржника.

Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

Частинами 7.1, 7.1.4, 7.1.5 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних рахунків, рахунків умовного зберігання (ескроу) та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, гак і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію, означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», в якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Одним із різновидів майна є гроші (ст. ст. 177, 179 ЦК України).

Грошові кошти на рахунках банку в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України є майном.

Як вже зазначалось, АТ «Банк Форвард» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. із заявою №17/1 - 490/1/34 від 12.08.2021 про примусове виконання виконавчого напису №3226 виданого 29.07.2021 року приватним нотаріусом КМНО Салоновою О.М., в якій вказало на відкритий боржником банківський рахунок з наявними на ньому грошовими коштами. Докази, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять.

За таких обставин, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. мала право приймати до виконання виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника, а саме - грошових коштів боржника на рахунку у банківській установі міста Києва.

Таким чином, на думку суду, відповідачем, на виконання визначеного для нього ч. 2 статті 77 КАС України обов`язку, було доведено правомірність прийнятих ним рішень, оскільки вказані позивачем у позовній заяві доводи не знайшли свого підтвердження за наслідком розгляду справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 10, офіс 91), третя особа - Акціонерне товариство «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105; код ЄДРПОУ 34186061), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.