Ухвала суду № 126884125, 25.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 квітня 2025 року м. Київ№ 320/58905/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., здійснюючи розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 доВищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатуритретя особа: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Кіровоградської областіпровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.10.2024 року №Х-005/2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

У подальшому, від представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, клопотання про залишення позову без розгляду, клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, клопотання про витребування доказів у справі.

Розглянувши клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 2 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у ст. 262 КАС України.

За змістом норм ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги п.1 ст.6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Додатково суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Відтак, сторони не позбавлені можливості подачі доказів на підтвердження своєї позиції або письмових пояснень.

Враховуючи викладене, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, зважаючи на дію воєнного стану в Україні та з метою збереження життя та здоров`я людей, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні.

Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду, щодо оскарження рішення КДКА встановлюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Позивач оскаржує рішення Вищої кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.10.2024 року №Х-005/2024, з даним позовом позивач звернувся 02 грудня 2024 року.

По тексту позовної заяви позивач зазначає, повни текст оскаржуваного рішення позивач отримав 12.11.2024, що обґрунтовує неможливість звернення до суду до закінчення перебігу місячного строку з дня його проголошення

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі №1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі №340/141/21, від 16.09.2021 у справі №240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід враховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд вказав також на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, уникаючи зайвого формалізму, приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем, незначний строк пропуску звернення до суду, враховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, такий строк підлягає поновленню, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

З огляду на вказане, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин статті 240 КАС України.

Отже, у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду необхідно відмовити.

Розглянувши клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення у даній справі може вплинути на інтереси скаржника ОСОБА_2 .

Згідно із частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Отже, суд залучає третіх осіб лише у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Таким чином, передумовою залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача або відповідача, є матеріальні правовідносини між стороною та потенційною третьою особою і розгляд судом спору, рішення за яким створює наслідки безпосередньо для цих правовідносин. Зокрема, встановлює факти, які згодом можуть бути використані у спорі між стороною і третьою особою, що бере участь на її стороні.

Сама лише заінтересованість у тому чи іншому результаті судового розгляду не свідчить про наявність правовідносин між позивачем або відповідачем та особою, про залучення якої в якості третьої особи подано клопотання. Така заінтересованість не є підставою для участі у справі.

Представником ВКДКА не наведено доводів про те, як рішення суду у цій справі, де суд буде здійснювати оцінку правомірності індивідуального акту, створить наслідки для правовідносин між позивачем та заявленою третьою особою.

Окрім того, приписами статті 50 КАС України визначено, що коли в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. У разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

Наведені положення дають підстави вважати, що зацікавлена особа в результатах розгляду справи зобов`язана проявити ініціативу щодо залучення її до участі в розгляді справи, зокрема шляхом подачі апеляційної скарги чи приєднання до вже поданої апеляційної скарги іншою стороною. Окрім того, у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи.

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений частиною четвертою статті 9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 3 статті 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно частин 7-8 ст. 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин по справі, суд вважає за необхідне клопотання представника відповідача задовольнити та витребувати від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області засвідчені належним чином копії матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. 12, 49, 80, 243, 248, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

1. Залишити заяву представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін без задоволення.

2. Відмовити у задоволенні клопотання представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позову без розгляду.

3. Відмовити у задоволенні клопотання представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_2 .

4. Клопотання представника Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про витребування доказів задовольнити.

Витребувати від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області засвідчені належним чином копії матеріалів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 .

Витребувані докази надати до Київського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали. У разі відсутності можливості подати докази у встановлені строки, повідомити про це суд відповідно до положень ч.7 ст.80 КАС України.

5. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Жукова Є.О.