Рішення № 126882189, 25.04.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/2263/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

25.02.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати противоправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях щодо нерозгляду його заяви від 24.12.2024 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами, та провести обмін водійського посвідчення серії -ААЩ, № НОМЕР_1 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів, з урахуванням правової позиції;

зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях повторно розглянути його заяву від 24.12.2024 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами, та провести обмін водійського посвідчення серії - НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів, з урахуванням правової позиції.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що на його звернення із заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів, відповідач відмовив,та оскільки надане ним посвідчення водія є посвідченням водія іноземної держави, вказав на необхідність надання необхідного переліку документів, визначеного Інструкцією про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчення водія затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 №515.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 04.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, просить відмовити у задоволенні цього позову, оскільки лист від 26.12.2024 про розгляд заяви позивача щодо обміну посвідчення водія не суперечить вимогам чинного законодавства України, а здійснення обміну посвідчення водія, є можливим при дотриманні вимог законодавства. За нормами пунктів 1-3 Розділу ХІнструкції №515обмін посвідчення водія, виданого іноземною державою, здійснюється за умови подання особою, яка постійно проживає на території України, до ТСЦ МВС документів, визначених підпунктами 1 - 4, 6 пункту 9 розділу Iцієї Інструкції. Для обміну посвідчення водія особа, крім документів, визначених пунктом 1 цього розділу, подає до ТСЦ МВС документ, виданий компетентним органом іноземної держави, дипломатичним представництвом чи консульською установою іноземної держави в Україні (далі - компетентний орган іноземної держави), що підтверджує факт видачі такого посвідчення водія та відсутність відомостей про позбавлення права на керування транспортними засобами або тимчасове обмеження в цьому праві. Посвідчення водія, видане компетентними органами іноземної держави, має бути перекладене на державну мову та засвідчене в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 20.05.1975 по 21.07.1975 проходив навчання у Шкотовській СТК ДОСААФ п. В.-Камінь по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії В.

За результатами навчання та складених іспитів позивач отримав посвідчення водія «SU» СРСР (USSR) серії НОМЕР_2 від 02.08.1980.

24.12.2024 позивач звернувся до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях із заявою про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове.

Відповідач листом від 26.12.2024 №31/33/7441/С-1924-1827-2024 повідомив, що для проведення обміну даного посвідчення водія необхідно надати наступні документи: паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон; у разі відсутності в зазначеному документі відомостей про зареєстроване місце проживання разом надається витяг про місце реєстрації проживання або довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено фактичне місце проживання, або відображення цього витягу чи довідки в електронній формі в застосунку Дія; довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків; наявне посвідчення водія; документ, що підтверджує факт видачі такого посвідчення водія та відсутності відомостей про позбавлення права на керування транспортними засобами або тимчасове обмеження в цьому праві (засвідчене в установленому законодавством порядку); посвідчення водія, видане компетентними органами іноземної держави, має бути перекладене на державну мову та засвідчене в установленому законодавством порядку; дійсну на дату подання документів медичну довідку встановленого зразка, що підтверджує допущення водія до керування транспортними засобами відповідних категорій; скласти теоретичний та практичний іспити.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо обміну посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища, визначає Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі Закон № 3353-XII).

Відповідно до приписів статті 15 Закону № 3353-XII, кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

08.11.1968 у Відні була прийнята Конвенція про дорожній рух, яка була ратифікована Союзом РСР 12.07.1974. Після проголошення незалежності України, 12.09.1991 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про правонаступництво України". Відповідно до статей 6 та 7 цього Закону, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України. Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Таким чином, Україна підтвердила свої зобов`язання за Віденською Конвенцією про дорожній рух, яка ратифікована Союзом РСР та є обов`язковою для виконання Україною на її території.

Відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті 41 Конвенції про дорожній рух, (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу посвідчення водія) «…договірні сторони визнаватимуть будь-яке національне посвідчення водія, яке відповідає приписам Додатка 6 до цієї Конвенції…».

Відповідно до частини другоїстатті 19 Закону України від 29.06.2004 № 1906-IV "Про міжнародні договори", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Підстави та порядок видачі посвідчення водія регулюєПоложення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від08.05.1993 №340 "Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами"(далі - Положення №340).

Пунктом 2 Положення №340 встановлено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

За приписами пункту 3 Положення №340 встановлено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозолена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів); D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів; Т - трамваї та тролейбуси.

Відповідно до пункту 9 Положення №340 право на керування транспортними засобами категорій ВЕ, С1Е, СЕ, D1E і DE надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С, D1 і D відповідно або кількох з них та навички керування транспортними засобами категорії В, С1, С, D1, D відповідно більше одного року протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали в територіальному сервісному центрі МВС практичний іспит з навичок керування составом транспортних засобів.

Право на керування транспортними засобами категорії D1 надається особам, які мають посвідчення водія категорії В, С1, С або кількох з них та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D1.

Право на керування транспортними засобами категорії D надається особам, які мають посвідчення водія категорій В, С1, С, D1 або кількох з них, та навички керування транспортними засобами відповідної категорії більше трьох років протягом останнього часу, пройшли перепідготовку за встановленими програмами та склали теоретичний і практичний іспити на право керування транспортними засобами категорії D.

До періоду часу, зазначеного в абзацах першому - третьому цього пункту, не враховується час, протягом якого особа позбавлена права на керування транспортними засобами.

Керування транспортним засобом підтверджується:

для осіб, що працюють водіями, - належним чином завіреною копією наказу (розпорядження) про призначення особи на посаду або трудового договору (контракту) або витягом з трудової книжки та довідкою з місця роботи із зазначенням дати закріплення за особою транспортного засобу, його марки, моделі і номерного знаку. Витяг з трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи підприємства. У разі ліквідації підприємства витяг з трудової книжки засвідчується в установленому порядку;

для осіб, які керують власним транспортним засобом, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб;

для осіб, які керують транспортними засобами, що не є їх власністю, - реєстраційними документами на такий транспортний засіб та документами, що надають право на користування ним, засвідченими в установленому порядку (довіреність або договори, угоди).

За змістом пункту 16 Положення №340 посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.

Документами, що засвідчують підготовку і перепідготовку водіїв транспортних засобів, є: свідоцтво встановленої форми згідно з додатком, що вноситься закладом в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру МВС; документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка за професією водія автотранспортних засобів відповідної категорії (диплом кваліфікованого робітника, свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації), видані закладом, що має ліцензію на про провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти.

Відповідно до пункту 23 Положення №340, особам, які склали теоретичний і практичний іспити, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Державтоінспекції видаються посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24.09.2008 № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 вказаного Положення. При цьому в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В; С1, С - відповідає категорії С; D1, D - відповідає категорії D; BЕ - відповідає категоріям В і Е; C1E, СЕ - відповідає категоріям C і Е; D1E, DЕ - відповідає категоріям D і Е; Т - відповідає категорії Трамвай, Тролейбус.

Згідно із пунктом 30 Положення №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Посвідченням водія іноземної держави вважається також посвідчення водія з розпізнавальним знаком "SU" (СРСР), видане в республіках колишнього Союзу РСР.

Відповідно до пункту 27 Положення №340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, не придатного для користування (зіпсованого, записи в якому не читаються тощо), проводиться згідно з пунктом 25 цієї постанови.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, у зв`язку із зміною особистих даних власника (прізвище, ім`я та по батькові) проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну, згідно з пунктом 25 цієї постанови.

Посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24.09.2008 № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", може бути обміняне на нове згідно з пунктом 25 цього Положення. При цьому, в новому посвідченні водія зазначаються категорії: А1, А - відповідає категорії А; В1, В - відповідає категорії В.

Зокрема, зазначене положення не містить норми, яка зобов`язує водія замінювати посвідчення водія на новий зразок.

Наявне у матеріалах справи посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 не має терміну дії, є чинним та надає позивачу право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідно до пункту 28 Положення №340 обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться без складення іспитів, крім випадків, передбачених пунктом 25-1 цього Положення. Під час обміну посвідчення водія працівник територіального сервісного центру МВС перевіряє відомості про особу, яка подає документи, за Єдиним державним реєстром МВС, Єдиним державним демографічним реєстром, відповідними базами даних та державними реєстрами щодо осіб, які перебувають в розшуку, а також осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами або тимчасово обмежених у цьому праві.

Обмін посвідчення водія, у тому числі виданого вперше, проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування особи згідно з пунктом 25 цього Положення за умови подання: паспорта громадянина України або документа, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копії довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у відповідних базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); посвідчення водія; медичної довідки встановленого зразка.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.12.2009 № 515, передбачено, що для отримання (обміну) посвідчень водія особи подають до ТСЦ МВС: паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус; копію довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його відсутності у базах даних МВС) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); свідоцтво про закінчення закладу (у разі отримання посвідчення водія вперше або відкриття в посвідченні водія вищої категорії); оригінал та ксерокопію документів про зміну особистих даних особи (у разі зміни особою П. І. Б., року народження, місця народження тощо); посвідчення водія (у разі наявності); документ, що підтверджує керування транспортним засобом (у разі потреби); медичну довідку встановленого зразка про придатність до керування транспортним засобом відповідної категорії; квитанції про сплату коштів за бланкову продукцію та послуги територіальних органів з надання сервісних послуг МВС.

Згідно положень пунктів 27 - 28 постанови № 340 обмін посвідчення водія громадянам, які керують транспортними засобами протягом 12 місяців, проводиться без іспитів.

Особам, які протягом останніх 12 місяців не керували транспортними засобами, обмін посвідчень водія проводиться після складання теоретичного та практичного екзаменів.

Відповідно до абзацу 1 пункту 32 Положення №340 іноземні посвідчення водія, що відповідають вимогам міжнародної Конвенції про дорожній рух (1968 рік) дійсні на території України тільки у разі керування транспортними засобами при здійсненні туристичних поїздок, міжнародних перевезень вантажів, відряджень строком до одного року.

Позивач є громадянином України та понад сорок років керує транспортними засобами на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.08.1980, яке є чинним та не скасованим. Факт його отримання підтверджується відповідними первинними документами пропроходження навчання та складення іспитів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.08.1980, видане до набрання чинності Законом України від24.09.2008 № 586 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", а тому може бути обміняне на нове без складання іспитів.

Разом з тим, суд враховує, що під час розгляду заяви позивача про обмін посвідчення водія без складання іспитів відповідач не досліджував наявність або відсутність у позивача права на обмін, а послався на норми Положення про територіальний сервісний центр МВС (пунктів 30, 32, 32-1) таІнструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія (пункту 9 Розділу І, пункту 6 Розділу V, пунктів 1, 2, 3, 6,7 розділу Х) і запропонував для здійснення обміну посвідчення водія надати необхідний перелік документів.

Таким чином, відповідач не розглянув заяву позивача від 24.12.2024 по суті, не дослідив та не надав оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення питання про обмін посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 без складання іспитів, а отже відсутні підстави вважати, що лист відповідача від 26.12.2024 №31/33/7441/С-1924-1827-2024 є відмовою.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у його повноваження поза межами перевірки за названими критеріями.

Пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод і інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод і інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви від 24.12.2024про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів та зобов`язати повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60грн.

Керуючись статтями 72-77,139,244,246,250,255,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.12.2024 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів.

Зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.12.2024 про обмін посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 02.08.1980 на нове без складання іспитів, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, б.26, м. Київ, 01133; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 45574396).

Суддя Марія ДУБІНА