Ухвала суду № 126879803, 25.04.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8010/25

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

25 квітня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові заяву представника позивача про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНПРОД ГАЛИЧИНИ» до Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №003 від 07.04.2025 року про накладення фінансової санкції на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №002 від 07.04.2025 року про накладення фінансової санкції на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення.

Одночасно з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії постанови відповідача №003 від 07.04.2025 року про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в сумі 30000,00 грн;

- зупинення стягнення на підставі постанови відповідача №003 від 07.04.2025 року про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в сумі 30000,00 грн;

- зупинення дії постанови відповідача №002 від 07.04.2025 року про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в сумі 1000,00 грн;

- зупинення стягнення на підставі постанови відповідача №002 від 07.04.2025 року про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів їх шкідливого впливу на здоров`я населення» в сумі 1000,00 грн.

В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом спору у вказаній справі є постанови відповідача №003 та №002 від 07.04.2025 року про накладення фінансової санкції на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення. Зазначені рішення, на думку позивача, є очевидно протиправними та прийняті з порушенням законодавства. Крім того, вказав, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зокрема, передчасне стягнення за оскаржуваними постановами може призвести до арешту коштів на банківських рахунках товариства, а також до вжиття інших заходів примусового виконання, в т.ч. стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. Вказане, на думку позивача, обґрунтовує необхідність забезпечення позову.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

За правилами ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб

Вимоги щодо змісту і форми заяви про забезпечення позову встановлено ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до ч.1 якої така заява, серед іншого, повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Як видно з матеріалів справи, предметом спору є постанови відповідача №003 та №002 від 07.04.2025 року про накладення стягнень, передбачених ст.20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

Відповідно до ч.4 ст.20 цього Закону, у разі невиконання в добровільному порядку суб`єктами господарювання рішень (постанов) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та його посадових осіб про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.п.6 та 7 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таким чином, оскаржувані постанови є виконавчими документами та підлягають виконанню органом державної виконавчої служби

Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Разом з тим, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що постанови Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області №002 та №003 від 07.04.2025 року пред`явлені до примусового виконання та державним виконавцем вчиняються дії, спрямовані на їх примусове виконання.

Оскільки до моменту пред`явлення оскаржуваних постанов до примусового виконання не виникає реальної загрози стягнення з позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу, а відтак ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд звертає увагу і на таке.

Пунктом 2 резолютивної частини оскаржуваних рішень визначено «Зобов`язати ТОВ «МІНПРОД ГАЛИЧИНИ» у 30-тиденний строк з дня, наступного за днем отримання цієї постанови суб`єктом господарювання, а в разі оскарження суб`єктом господарювання цієї постанови в адміністративному або судовому порядку з дня набрання чинності відповідним рішенням, сплатити у встановленому порядку фінансову санкцію у зазначеному розмірі до Державного бюджету України».

Отже, відповідачем у спірних постановах визначений строк для добровільного виконання відповідного виконавчого документа, до спливу якого відповідні постанови не підлягають примусовому виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», який, у разі оскарження суб`єктом господарювання цих постанов до суду, складає тридцять днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Щодо ознак протиправності оскаржуваних рішень відповідача, то такі не є очевидними, як стверджує позивач, та можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Сама ж лише незгода позивача із рішеннями (діями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд вказує, що згідно усталеної практики Верховного Суду підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

Аналогічне викладено у постановах 11.12.2019 року у справі №826/16216/18, від 13.10.2020 року у справі №460/549/20, від 30.09.2021 року у справі №160/7358/21 та від 25.12.2024 року у справі №280/2973/24.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень здійснюють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд приходить висновку, що представником позивача не доведено необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому у задоволенні заяви представника ТОВ «МІНПРОД ГАЛИЧИНИ» про забезпечення позову слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює, що заявник не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МІНПРОД ГАЛИЧИНИ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ланкевич А.З.