Рішення № 126861795, 24.04.2025, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/513/25

Провадження № 2/542/338/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44977 грн 99 коп. та понесених судових витрат.

Після отримання відповіді від Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на запит суду про зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_1 № 18/15.2.38 (а.с. 32), суд своєю ухвалою 26 березня 2025 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 33).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» посилалось на те, що 25 червня 2020 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» (надалі також АТ «Альфа Банк») та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту 491028722, за умовами якого АТ «Альфа Банк» надав відповідачці кредит у сумі 31025 грн 89 коп. строком на 60 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90%.

АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачці кредит, перерахувавши на її рахунок безготівковим шляхом кошти в розмірі 31025 грн 89 коп. Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 44977 грн 99 коп.

В подальшому, 20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого, АТ «Альфа-Банк»» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за плату належні йому права вимоги, в тому числі, за кредитним договором № 491028722 від 25 червня 2020 року.

Таким чином, позивач набув статусу кредитора за кредитним договором від 25 червня 2020 року на загальну суму 44977 грн 99 коп.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідачка свої зобов`язання по договору не виконала, не повернула своєчасно ані банку грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов договору, ані фактору. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка становить 44977 грн 99 коп.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 37).

01 квітня 2025 року від представника позивача надійшла заява, за змістом якої він просив розгляд справи проводити без його участі, позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити (а.с. 35).

У судове засідання, призначене на 24 квітня 2025 року, з`явилась відповідачка.

Своїм правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлені ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі строки, відповідачка не скористалась.

Поряд з цим в судовому засіданні, ОСОБА_1 проти позову заперечувала в повному обсязі та просила у його задоволенні відмовити.

Повідомила, що дійсно отримувала кредит у АТ «Альфа-Банк». Зазначила, що здійснювала оплату за кредитним договором відповідно до умов договору, а саме: у період з 25 червня 2022 року по 21 вересня 2021 року та сплатила в рахунок погашення заборгованості близько 18000 грн, останній платіж мав місце 21 вересня 2021 року.

Також зазначила, що оскільки строк давності за вимогою про стягнення заборгованості рахується з дати останнього платежу по кредиту, то на даний час строк давності закінчився, і з неї не може бути стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором, у задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити.

Вказала, що відповідно до укладеного нею договору страхування, всю суму заборгованості за кредитним договором, яку вона не сплатила, мала погасити банку саме страхова компанія.

Акцентувала увагу на тому, що не давала згоди на обробку своїх персональних даних позивачу, така згода була надана первісному кредитору.

Поряд із цим, правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідачка не скористалась.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за даної явки.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 особисто підписалаоферту АТ «Альфа-банк» на укладання угоди про надання кредиту № 491028722, яка містила наступні умови: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту: 31025 грн 89 коп., процентна ставка (фіксована): 39,90% річних, строк кредиту: 60 місяців, дата повернення кредиту: 26.06.2025.

Судом встановлено, що банк акцептував вказану оферту.

Відповідно до виписки по рахунку з 25.06.2020 по 20.09.2021 ОСОБА_1 , судом встановлено, що відповідачці 26.06.2020 на її рахунок зараховані кредитні кошти за кредитним договором № 491028722 в сумі 31025 грн 89 коп. (а.с. 16 зі звороту).

20 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3 (а.с. 7-12), за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку №1-1 до договору.

На підставі договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року (а.с. 7-12), а також реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, що є додатком до договору факторингу (а.с. 13) до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491028722 на загальну суму 44977 грн 99 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30857 грн 25 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14120 грн 74 коп.

Відповідно до пункту 2.2. договору факторингу, визначено право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

20 вересня 2021 року клієнтом та фактором підписаний акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 3від 20вересня 2021року (а.с. 14).

Згідно з платіжним дорученням № 559 від 20 вересня 2021 року АТ «Альфа-Банк» здійснило оплату ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за відступлення прав вимоги (а.с. 15).

Додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги по кредитному договору позивачем, як новим кредитором, не було здійснено. Всі суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками були нараховані первісним кредитором - АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки перед АТ «Альфа-Банк»за кредитнимдоговором № 491028722 від 25 червня 2020 року станом на 20 вересня 2021 року становить в загальному розмірі 44977 грн 99 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30857 грн 25 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14120 грн 74 коп.

Станом на дату звернення до суду сума заборгованості ОСОБА_1 залишається непогашеною.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути із ОСОБА_1 розмір заборгованості за кредитним договором, що становить 44977 грн 99 коп.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Висновки щодо правозастосування

Судом встановлено, що 25 червня 2020 року ОСОБА_1 особисто підписала оферту на укладення угоди про надання кредиту № 491028722, за умовами якої АТ «Альфа-банк» надало відповідачці кредит у розмірі у сумі 31025 грн 89 коп. на строк 60 місяців, на споживчі потреби з відсотковою ставкою 39,90% та датою повернення 26 червня 2025 року.

Факт отримання кредитних коштів відповідачкою підтверджується випискою по особовим рахункам (а.с. 19-21).

Отже, АТ «Альфа-банк» свої зобов`язання перед відповідачкою виконало.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала належним чином умови кредитного договору, зокрема: ОСОБА_1 не виконала зобов`язання щодо повернення отриманого кредиту за кредитним договором від 25 червня 2020 року та відсотків у загальному розмірі 44977 грн 99 коп. перед первісним кредитором.

Позивач на підставі договору факторингу від 20.09.2021 № 3 набув статус нового кредитора за договором від 25 червня 2020 року, отримав право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним договором на загальну суму 44977 грн 99 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30857 грн 25 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14120 грн 74 коп.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом в повному обсязі не виконала ані перед первісним кредитором, ані перед фактором, який набув право вимоги за відповідним договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ані первісному кредитору, ані позивачу, до якого перейшло право вимоги, відповідачем не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 44977 грн 99 коп.

Надаючи оцінку аргументам відповідачки про погашення нею суми заборгованості перед первісним кредитором в розмірі 18000 грн, суд зазначає таке.

З виписки по особовим рахункам відповідачки вбачається, що фактично остання сплатила заборгованість перед кредитором на загальну суму 1235 грн, яка взята до уваги позивачем при визначенні суми заборгованості.

Доказів сплати відповідачкою щомісячно суми заборгованості в розмірі 18000 грн за кредитним договором у період з 25.06.2020 по 21.09.2021, останньою до суду не надано. І з матеріалів справи таких обставин не вбачається.

Надаючи оцінку аргументу відповідачки щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки, умовами кредитного договору № 4491028722 від 25 червня 2020 року визначено строк кредиту 60 місяців, дата його повернення - 26 червня 2025 року, то підстав вважати, що трирічний строк позовної давності на момент звернення позивача до суду (24 березня 2025 року) закінчився - не має.

Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

А також,відповідно допункту 19 Прикінцевихта Перехіднихположень ЦКУкраїни, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, підстав для застосування строку позовної давності у відповідних правовідносинах не має.

Аргумент відповідачки про те, що наявну у неї заборгованість по кредитному договору має сплатити страхова компанія, з якою вона укладала договір, є безпідставним, необґрунтованим та не доведеним.

З оглядуна викладене,враховуючи наявністьу ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 44977 грн 99 коп.

Відповідачка належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, як і власного розрахунку не надала.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 3028 грн 00 коп. (а.с. 4).

Враховуючи вищезазначене та у зв`язку із тим, що суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачки по справі ОСОБА_1 у розмірі 3028 грн 00 коп. на користь позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року (а.с. 23-24), акт № 1 приймання передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року (а.с. 25), платіжну інструкцію № 4941 від 01 жовтня 2024 року, відповідно до якої здійснено оплату згідно з договором № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року (а.с. 27).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 9200 грн 00 коп., що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, пл.Солом`янська,2,м.Київ,03035) суму заборгованості за кредитним договором № 491028722 від 25 червня 2020 року, в загальному розмірі 44977 грн 99 коп. (сорок чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень дев`яносто дев`ять копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30857 грн 25 коп. (тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят сім гривень двадцять п`ять копійок), заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 14120 грн 74 коп. (чотирнадцять тисяч сто двадцять гривень сімдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035;

відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 25 квітня 2025 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва