Рішення № 126850938, 24.04.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1731/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС» (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач) про скасування постанови, у якому просить (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

скасувати постанову №138544 від 08.01.2025 року в зв`язку з тим, що ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС» не являвся перевізником вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.01.2025 відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 138544 на суму 17000,00 грн за порушення положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першоїстатті 60 вказаного Закону. Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

У відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач порушиввимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «відсутній тимчасовий реєстраційний талон та свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, оформлені на ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС»

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача копії усіх наявних документів, що стосуються предмету позову, засвідчені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС» зареєстровано як юридичну особу, за основним видом діяльності КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

13.11.2024 посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період з 11.11.2024 по 17.11.2024 та у визначений направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР 001527 від 07.11.2024 строк, була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У ході проведення перевірки встановлено, що водієм ОСОБА_1 старшому державному інспектору були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, товарно-транспортна накладна №66 від 12.11.2024 року та свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів. Проаналізувавши надані водієм документи було встановлено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видане на ТОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТРАЛЬ-А», а в товарно-транспортній накладній автомобільним перевізником зазначено ПП «Агроспецтранс» через ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС», код 42684492.

13.11.2024 державним інспектором на підставі наданих документів було складено акт № А063414. Водій транспортного засобу ОСОБА_1 з даним актом ознайомлений, про що міститься підпис. У поясненнях водія про причини порушення водій нічого не зазначив.

26.12.2024 № 116719/45/24-24 відповідачем було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням розгляду справи 08.0.12025 з 10 год 00 хв до 11 год 00 хв і зазначенням місця розгляду справи.

07.01.2025 за вих № 07/01-2025 представником позивача було подано письмові заперечення щодо суті порушень, викладених в акті від 13.11.2024, у яких зазначив, що ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС» не був автоперевізником вантажу 13 листопада 2024 року в розмінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки при оформленні ТТН №66 від 12.11.2024 року була допущена помилка в зазначенні перевізника. Перевізником була компанія ТОВ «Компанія «Магістраль-А», якій і належать вказані автомобілі та на які видані спеціальні дозволи. На підтвердження вказаних обставин надав відповідачу докази, а саме: договір від 01 листопада 2024 року, укладений між між ТОВ «Компанія «Магістраль-А» та ПП «Агроспецтранс» про перевезення вантажів №01/11-24. Замовником перевезення та оформлення товаро-транспортної накладної було ТОВ «Тікич Енерджі». ПП «Агроспецтранс» подав заявку на перевезення ТОВ «Компанія «Магістраль-А». Листом ТОВ «Компанія «Магістраль-А» від 12.11.2024 звернулась до ТОВ «Тікич Енерджі» з приводу допущеної помилки в ТТН №66 від 12.11.2024 року в назві перевізника, на що було отримано вже правильно ТТН з вірним перевізником.

В.о. начальником відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 138544 від 08.01.2025, що передбачена абзацом 3 частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою на позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначеніЗаконом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі також Закон № 2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2344-ІІІ основнимзавданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятоюстатті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Зокрема, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

У силу вимог пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 39, 48 Закону.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Аналіз положень статті 48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 №1644-ІІІ встановлено, що

небезпечний вантаж речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об`єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечні речовини речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази; клас 3 - легкозаймисті рідини; клас 4.1 - легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 - речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 - речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 - речовини, що окислюють; клас 5.2 - органічні пероксиди; клас 6.1 - токсичні речовини; клас 6.2 - інфекційні речовини; клас 7 - радіоактивні матеріали; клас 8 - корозійні речовини; клас 9 - інші небезпечні речовини та вироби.

Статтею 8 Закону № 1644-ІІІ визначені права та обов`язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів, відповідно до яких перевізник небезпечних вантажів зобов`язаний, у тому числі у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з органами Національної поліції маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу.

Статтею 19 Закону №1644-ІІІ встановлені вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі. Так, транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Відповідно до статті 20 цього Закону № 1644-ІІІ встановлено, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

При цьому, відповідно до статті 16 Закону № 1644-ІІІ, до компетенції Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів належить розроблення і затвердження за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, нормативно-правових актів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до визначеної статтею 16 Закону №1644-ІІІ компетенції у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів, Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 04.08.2018 № 656, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 вересня 2018 р. за № 1041/32493, яким затверджені Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів (далі Правила); Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (далі - Порядок №656).

З огляду на положення Закону № 1644-ІІІ, вказані Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів і Порядок видачі та оформлення свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, є складовою законодавства з питань перевезення небезпечних вантажів і, як в них зазначено, вимоги цих Правил та Порядку, є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від форм власності та фізичних осіб, які є учасниками дорожнього перевезення небезпечних вантажів.

Підпунктом 3 пункту 9 розділу І Правил, передбачено, що при перевезенні небезпечних вантажів на транспортній одиниці мають бути, крім перелічених у ПДР, такі документи, зокрема, а саме: - свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, передбачене розділом 9.1.3 додатка B до ДОПНВ, на кожну транспортну одиницю або транспортний засіб, що входить до її складу, зразок якого наведено в додатку 2 до цих Правил (свідоцтво має бути стандартного формату А4 (210 х 297 мм), білого кольору з рожевою діагональною смужкою).

Власник транспортного засобу, перевізник або уповноважена ними особа має право вільного вибору СЦ для проведення перевірки відповідності конструкції транспортного засобу вимогам ДОПНВ та отримання/продовження Свідоцтва п. 4 розділу ІІ Порядку № 656. Згідно п. 9 розділу ІІ наведеного Порядку №656 встановлено, що за результатами перевірки посадова особа СЦ видає/продовжує засвідчене підписом та печаткою СЦ Свідоцтво. Свідоцтво видається/продовжується власникові транспортного засобу, перевізнику або уповноваженій ними особі не пізніше п`яти робочих днів після реєстрації заяви у СЦ. Свідоцтво підлягає поверненню до СЦ, зокрема, у разі зміни власника транспортного засобу або перевізника п.15 розділу ІІ згаданого Порядку №656.

Отже, із аналізу наведених вище приписів чинного законодавства у сфері автомобільного перевезення небезпечних вантажів слідує, що на автомобільного перевізника, а також водія, який здійснює такі перевезення, покладені обов`язки, зокрема, на перевізника - отримання відповідного свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу; на водія наявність при собі свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та надання його до перевірки уповноваженим особам відповідача на момент її проведення на дорозі (рейдової перевірки).

При цьому, пунктом 15 розділу ІІ Порядку № 656 передбачено, що відповідне згадане свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу підлягає поверненню до СЦ (сервісного центру МВС) у разі зміни, зокрема, перевізника. Відповідно, із наведеного аналізу вказаного припису, можна дійти висновку, що використання свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу можливе лише перевізником (власником ТЗ, уповноваженою особою), якому таке свідоцтво видано.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-III, зокрема абзацом 3 частини 1статті 60 Закону №2344-IIIвстановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цьогоЗакону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Позивач у позові вказує, що він не є перевізником, належний йому транспортний засіб використовувався, іншим суб`єктом господарювання, а отже він повинен нести відповідальність за абзацом 3 частини 1статті 60 Закону № 2344-III.

Так, у позові зазначено, що при оформленні ТТН №66 від 12.11.2024 була допущена помилка у зазначенні перевізника. У даному випадку перевізником була компанія ТОВ «Компанія «Магістраль-А» якій і належать вказані автомобілі та на які видані спеціальні дозволи. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копію договору від 01 листопада 2024 року, укладеного між ТОВ «Компанія «Магістраль-А» та ПП «Агроспецтранс» про перевезення вантажів № 01/11-24 та лист ТОВ «Компанія «Магістраль-А» від 12.11.2024 до ТОВ «Тікич Енерджі» з приводу допущеної помилки в ТТН № 66 від 12.11.2024 у назві перевізника.

За визначеннями, наведеними устатті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону № 2344-III).

Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 , є ТОВ «КОМПАНІЯ`МАГІСТРАЛЬ-А», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Як на підставу скасування оскаржуваної постанови позивач посилається на те, що її складено відповідачем відносно неналежного суб`єкта господарювання, оскільки транспортний засіб, що перевірявся, є власністю ТОВ «КОМПАНІЯ «МАГІСТРАЛЬ-А», який і був автомобільним перевізником.

Так, згідно договору перевезення вантажів від 01.11.2024 (далі Договір), вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Магістраль-А» (Перевізник) з однієї сторони (ліцензія про надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом № 104 від 05.03.2019, строк дії необмежений) та Приватне підприємство «АГРОСПЕЦТРАНС» (Замовник) з іншої сторони, уклали цей Договір перевезення вантажів.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення водієм, який здійснював перевезення вантажу, перевіряючий особі зазначеного Договору перевезення вантажу.

Отже, зважаючи на вищевказане, у посадових осіб Укртрансбезпеки не було підстав вважати, що належним користувачем транспортного засобу є особа, відмінна від позивача.

Як уже зазначалося судом вище, належними доказами підтвердження того, що особа є перевізником, є документи, надані в момент здійснення рейдової перевірки. Надані до позову матеріали щодо перевезення вантажу, а саме договір перевезення вантажів від 01.11.2024 № 01/11-24, лист від 12.11.2024 за вих. № 12-11/5 та виправлена товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 66 від 12.11.2024 не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме і є первинним носієм доказової інформації.

Таким чином, надані позивачем документи, жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Даний висновок, також відображений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, відповідно до якої адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто в межах і з огляду на обсяг тих обставин, що існували (були відомі суб`єкту власних повноважень та могли бути враховані) при винесенні рішення.

Суд погоджується з доводами відповідача, що надана водієм ТТН № 66 від 12.11.2024 під час проведення рейдової перевірки уповноваженій особі, підтверджує те, що на момент проведення рейдової перевірки автомобільним перевізником зазначено ПП «Агроспецтранс» через ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ 42684492).

Схожа правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.

Так, згідно з п. 11.1 Правил № 363, основним документом, що підтверджує перевезення вантажів, є товарно-транспортна накладна, форма якої визначена у додатку 7 до зазначених Правил.

Правила перевезення вантажів регламентуються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363(далі - Правила № 363).

Суб`єкт господарювання має право оформлювати товарно-транспортну накладну без дотримання встановленої форми, за умови, що вона містить обов`язкові реквізити: назву документа, дату та місце його складання, дані про перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника та вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики, інформацію про транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп, пункти завантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, а також підписи відповідальних осіб.

Сторони також можуть включити до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вважають необхідною.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже, є доказом надання/отримання транспортних послуг.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто має нести відповідальність, Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті правомірно виходив з того, що автомобільним перевізником є саме позивач.

Таким чином, матеріалами перевірки підтверджується порушення позивачемстатті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за абзацом третім частини першоїстатті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»у розмірі 17000,00 грн.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ізстаттею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС» необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРГО ЛОГІСТІКС», вул. Індустріальна, 2, м. Прилуки, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17509, код ЄДРПОУ 42684492.

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. П`ятницька, 39, 610, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14000, код ЄДРПОУ 39816845.

Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2025 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА