Рішення № 126846569, 24.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Справа№200/1204/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17 січня 2025 року № 963140123877 про відмову в поновленні нарахування та виплати з 01 січня 2024 року громадянину України ОСОБА_1 пенсії ( пенсійних виплат );

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком , а також виплатити заборгованість з пенсії , яка утворилась за період її несплати у повному обсязі, починаючи з 01 січня 2024 року , на рахунок, відкритий у «ОЩАД БАНКУ».

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачеві з 01 січня 2024 року. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року клопотання представника позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду задоволено.

Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду.

Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1204/25.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області:

- матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- інформацію щодо дати припиння нарахування та виплати пенсії та розмір заборгованості по пенсійним виплатам ОСОБА_1 ;

- Рішення про припинення нарахування та/або виплати ОСОБА_1 ;

- інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

До суду від представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зокрема зазначено, що з 01.01.2024 ОСОБА_1 призупинена виплата пенсії згідно інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб - 30 (за даними ЄІБВПО довідка не діюча). З 01.01.2024 нарахування пенсії ОСОБА_1 не провадилось. Вказує на те, що питання щодо поновлення виплати пенсії може бути розглянуто на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, за умови звернення з відповідною заявою та необхідними документами у спосіб, передбачений чинним законодавством.

З урахуванням викладеного вважає, що оскільки Відповідачем не допущені порушення при здійсненні владних повноважень відносно Позивача, то підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримав доводи, що викладені у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою за вх. № 7926 від 17.12.2024 року про поновлення пенсійних виплат.

Відповідно листа Відповідача від 17.01.2025 №2426/03-16, зокрема, зазначено, що гр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплату пенсії припинено з 01.01.2024 року - 30 (за даними ЄІБВПО довідка не діюча).

Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, заява про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіальних органів Пенсійного фонду України особисто. Подання заяви про поновлення виплати пенсії через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України Порядком не передбачено.

Враховуючи викладене вище, прийнято рішення гр. ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» згідно заяви від 17.12.2024 року № 7926 про поновлення виплати пенсії, поданої через вебпортал, відмовити.

Рекомендовано звернутися особисто та надати оригінали паспорту і довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Будь-яке рішення Відповідача про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутнє.

Позивач не погодившись із припиненням нарахування та виплати пенсії, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно доКонституціїта Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзацу 1 частини 1статті 1 Закону № 1706-VIIвнутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частиною 1статті 2 Закону № 1706-VIIвизначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною 1статті 4 Закону № 1706-VIIфакт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12 цього Закону.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону № 1706-VIIдля взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно частини 1статті 14 Закону № 1706-VII(Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно доКонституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених уКонституції Україниконституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби.

Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено уст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Як вже встановлено судом, починаючи з 01.01.2024 виплата пенсії Позивачу припинена (за даними ЄІБВПО довідка не діюча).

Суд не приймає такі посилання відповідача, оскільки припинення виплати позивачеві пенсії у зв`язку зі вказаними обставинами суперечить принципам, які закріплені вКонституції Українита підставам, наведеним вЗаконі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаютьсяЗаконом № 1058-IV.

Частиною 3статті 4 Закону № 1058-IVвизначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до частини 3статті 4 Закону № 1058-IVумови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Частиною 1статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу нормстатті 49 Закону № 1058-IVвбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження наявності передбаченихстаттею 49 Закону № 1058-IVпідстав, для припинення позивачеві виплати пенсії.

Правової позиції щодо пріоритетності застосування нормстатті 49 Закону № 1058-IVяк підстави для припинення виплати пенсії дотримується Верховний Суд у своїх рішеннях за 2018 рік, зокрема, від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17), від 13 лютого 2018 року у справі № 243/11937/17 (провадження № К/9901/1267/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 425/1459/17 (провадження № К/9901/15534/18), від 27 лютого 2018 року у справі № 644/6336/17 (провадження № К/9901/2714/17), від 06 березня 2018 року № 243/4732/17 (провадження № К/9901/1464/17).

Суд також зазначає, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому пенсії за віком.

Згідно з частиною 2статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні`реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених уКонституції Україниконституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

У рішеннях Конституційного Суду України (від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантуєтьсястаттею 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною Декларацією прав людини 1948 року. Це право, як і інші права і свободи людини, є невідчужуваним, непорушним та не може зазнавати жодних обмежень, зокрема не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця мешкання.

Отже, відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно достатті 1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

У даному випадку наявність статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка, як встановлено судом раніше, була припинена управлінням без законних на те підстав.

У рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 цього рішення).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач 1 порушив його право на отримання пенсії.

Таким чином, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області безпосередньо порушено права позивача, оскільки саме через протиправне припинення виплати пенсії позивач змушений був повторно звертатись за поновленням пенсійних виплат до Пенсійного органу.

Відповідно дост. 19 Конституції УкраїниВідповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами.

Згідно ч. 1, 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогамист.77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як вже встановлено судом, Відповідачем не приймалось будь-якого рішення про відмову у поновленні пенсії.

Поряд із цим, лист відповідь не може вважатись рішенням Пенсійного фонду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннямист. 9 КАС України, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії , яка утворилась за період її несплати починаючи з 01 січня 2024 року на рахунок, відкритий у «ОЩАД БАНКУ».

Частиною 1ст. 139 КАС Українивстановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії відповідача визнані протиправними, а зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача сплачений судовий збіру розмірі 968,96 грн.

Також, суд роз`яснює, що згідно ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установленихпунктом 1 частини першоїцієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії , яка утворилась за період її несплати починаючи з 01 січня 2024 року на рахунок, відкритий у «ОЩАД БАНКУ»..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Суддя О.О. Галатіна