Рішення № 126846524, 24.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Справа№200/9051/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; юридична адреса: 36600, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 25.10.2024 №963020126497 про відмову у здійсненні перерахунку у зв`язку з переходом на інший вид пенсії;

- зобов`язати призначити пенсію з 16.11.2023 на пільгових умовах за віком (Список №2) згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 (справа №1-5/2018(746/15).

В обґрунтування позову посилається на те, що після досягнення 50-річного віку 27.03.2024 вона звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте відповідач рішенням від 04.04.2024 №963020126497 відмовив їй у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (55 років), посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом. Рішенням від 01.08.2024 у справі №200/3424/24, яке набрало законної сили 02.09.2024, Донецький окружний адміністративний суд її позов задовольнив і визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 04.04.2024 №963020126497, а також зобов`язав пенсійний орган повторно розглянути заяву №376 від 27.03.2024 про здійснення перерахунку із переходом на інший вид пенсії - пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених в судовому рішенні.

На виконання рішення суду у справі №200/3424/24 відповідачем повторно розглянуто заяву №376 від 27.03.2024 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та прийнято аналогічне за змістом рішення від 25.10.2024 №963020126497 про відмову у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), оскільки заявниця не досягла 55 років.

Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, оскільки така позиція відповідача суперечить рішенню Конституційного Суду України №1-5/2018 (746/15) від 23.01.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві встановлено десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області подало відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що з 01 січня 2004 року Закон України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Зазначає, що оскільки станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач не досягла віку, встановленого пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 55 років, прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 31.03.2011 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

27.03.2024 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах (Спискок №2), яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 04.04.2024 №963020126497 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах (список №2) відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Не погодившись із зазначеним рішення суду, позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду (справа №200/3424/24), рішенням якого від 01.08.2024 її позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04.04.2024 №963020126497; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №376 від 27.03.2024 про здійснення перерахунку у зв`язку з переходом на інший вид пенсії - пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених в цьому рішенні.

Опрацьовуючи зазначене рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 та прийнято рішення від 25.10.2024 №963020126497 про відмову у перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2).

Таке рішення відповідача обґрунтоване недосягненням позивачем пенсійного віку, який згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV у редакції, чинній на день її звернення за призначенням пенсії, становив 55 років.

Отже, предметом спору у даній справі є законність і обґрунтованість рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області від 25.10.2024 №963020126497, яким позивачу відмовлено у переведенні з 16.11.2023 (дати досягнення 50-тирічного віку) з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на пільгових умовах (список №2) за результатами розгляду її звернення №376 від 27.03.2024.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV»Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення КСУ застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в Рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у справі №360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Обставини справи, яка розглядається, відповідають ознакам типової справи, щодо якої прийнято рішення у зразковій справі №360/3611/20.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Оскільки дана адміністративна справа є типовою, суд при ухваленні рішення враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у вищевказаній постанові за результатами розгляду зазначеної зразкової справи.

Таким чином, оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання щодо норм закону, який слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи №360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень статті 13 Закону №1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Отже, відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час звернення позивачки за призначенням пільгової пенсії (переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на пільгових умовах), їй виповнилося 50 років, страховий стаж роботи становив 33 роки 03 місяці 21 день, пільговий стаж роботи 21 рік 04 місяці 12 днів.

Отже, як загального, так і спеціального стажу роботи позивача достатньо для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, про що відповідачем зазначено у спірному рішенні і спір щодо цих обставин між сторонами відсутній. Натомість спірним питанням є досягнення позивачем віку, з якого можливе призначення пенсії на пільгових умовах.

Оскільки, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV, тому відмова Головного управління ПФУ в Полтавській області, оформлена рішенням від 25.10.2024 №963020126497, в призначенні (переведенні) позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 33 роки 03 місяці 21 день, у тому числі на роботах за списком №2 - 21 рік 04 місяці 12 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.03.2024 досягла необхідного віку (50 років згідно п. «б» ст. 13 Закону №1788) та мала пільговий стаж для призначення пенсії (більше 10 років відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788), отже мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Підпунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі Порядок №22-1), визначено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал).

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №22-1 звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Відповідно до приписів статті 45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з пунктом 146.2 Прикінцевих положень Закону №1058 тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій російською федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови, що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досягла віку 50 років ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після 24 лютого 2022 року, зареєстрована та проживає на території міста Краматорськ, що підтверджується долученою до позову копією паспорта громадянина України. Краматорська міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, до розділу I «Території, на яких ведуться (велися) бойові дії» розділу 1 «Території можливих бойових дій» з датою виникнення можливості бойових дій - 24.02.2022, без дати їх припинення, через що вищенаведені норми стосовно дати призначення пенсії - з дня, що настає за днем досягнення особою пенсійного віку є застосовними до позивача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ, отже її позов підлягає задоволенню, а рішення Головного управління ПФУ в Полтавській області визнанню протиправним та скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі відповідача, завжди мають межі, встановлені законом.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (справа Hasan and Chaush v. Bulgarіа №. 30985/96).

Однак, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Сhahal v. thе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі №21-87а13.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з абзацу першого частини 5 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, відповідно до заяви від 27.03.2024, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови відповідач зобов`язаний вчинити такі дії.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій/рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії, а отже позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн. відповідно до квитанції №1846-8155-4854-6910 від 26.12.2024.

Враховуючи наведене, судовий збір у сумі 968,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 260, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; юридична адреса: 36600, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010; юридична адреса: 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; юридична адреса: 36600, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) від 25.10.2024 №963020126497 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у здійсненні перерахунку у зв`язку із переходом на інший вид пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; юридична адреса: 36600, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 16 листопада 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ЄДРПОУ 13967927; юридична адреса: 36600, місто Полтава, вул. Гоголя, буд. 34) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2025 року.

Суддя С.В. Ушенко