Рішення № 126846246, 15.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Справа № 160/29690/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Боженко Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.

за участі:

представника позивача: Діордієва О.С.

представника відповідача: Яхіної К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/29690/24 за позовною заявою Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Приватного науково-виробничого підприємства Атон (далі позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить:

- визнати протиправними та частково скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 25.07.2024 року № 0478540702 ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 272602,5 гривень, з яких податку на додану вартість 218 082 гривень та штрафні санкції в розмірі 25% в сумі 54520,5 грн;

- визнати протиправними та частково скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 25.07.2024 року № 0478550702 ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму штрафу 49195,25 гривень.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача у відповідній частині. Позивач зазначає, що відповідач безпідставно визначив норму списань сировини у виробництві, при цьому наступні обчислення з використанням такої величини містять помилки та неточності, які призвели до невірного визначення позивачу грошового зобов`язання. При цьому позивач не оскаржує ППР в тій частині, що зумовлені нестачею, погоджуючись з порушенням у відповідній частині.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/29690/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

05 грудня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що проведеним аналізом наданих до перевірки відомостей «ТМЦ передані у виробництво», Комплекти креслень, акти про приймання готової продукції на склад підприємства, регістрів бухгалтерського обліку по бух.рах.201 «Сировина», бух.рах.26 «Готова продукція», встановлено понаднормове списання сировини, а саме «Поролон (ППУ) 30Р» та «Штучна шкіра». Наводить відповідні розрахунки, при цьому зазначає, що до перевірки не надано карти крою для розрахунку сировини.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

11 грудня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено детальний розрахунок до акту перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у задоволенні клопотання Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у задоволенні клопотання Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» про продовження строку розгляду справи №160/29690/24 відмовлено. Призначено розгляд адміністративної справи №160/29690/24 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим. Підготовче засідання призначено на 11 лютого 2025 року.

30 січня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучено докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

10 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач наводить заперечення проти розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Підготовче судове засідання, призначене на 11 лютого 2025 року, відкладено за клопотанням представника позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 25 лютого 2025 року.

24 лютого 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач наводить пояснення щодо висновку експерта, який долучено до пояснень.

Підготовче судове засідання, призначене на 25 лютого 2025 року, відкладено за клопотанням відповідача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 18 березня 2025 року.

17 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач наводить заперечення проти наданого позивачем висновку експерта.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01 квітня 2025 року.

В судове засідання, призначене на 01 квітня 2025 року, представники сторін з`явились та надали пояснення. В судовому засіданні оголошено перерву до 15 квітня 2025 року.

В судове засідання, призначене на 15 квітня 2025 року, представники сторін з`явились, надали пояснення та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач зареєстрований юридичною особою 27.11.1998 року, код ЄДРПОУ: 30228846, дата запису: 04.04.2005, номер запису: 12241200000009912, основний вид економічної діяльності: 32.50. Виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів (основний).

Наказом відповідача від 26.04.2024 року №1634-п призначено документальну планову виїзну перевірку позивача.

02 липня 2024 року відповідачем складено акт №1824/04-36-07-02/30228846 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.03.2024 року (далі Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки відповідачем, зокрема, зазначено, що проведеним аналізом наданих до перевірки відомостей "ТМЦ передані у виробництво", комплектів креслень, актів про приймання готової продукції на склад підприємства, регістрів бухгалтерського обліку по бух. рах. 201 "Сировина", бух.рах.26 "Готова продукція", встановлено понаднормове списання сировини, а саме "Поролон (ППУ) 30Р" та "Штучна шкіра", як наслідок занижено ПДВ та несвоєчасно подано податкові накладні з ПДВ.

На підставі Акту перевірки відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення від 25.07.2024 року:

1) №0478540702 щодо заниження ПДВ, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 238872,00 грн, а також застосовано штрафну санкцію на суму 59718,00 грн;

2) №0478550702 щодо неподання податкових накладних з ПДВ, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 50234,75 грн.

Позивачем ці та інше ППР, яке також було винесено на підставі Акту перевірки, оскаржувались в адміністративному порядку до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 04.10.2024 року №30092/6/99-00-06-01-01-06 відповідач відмовив у задоволенні скарги позивача на спірні ППР, задовольнивши скаргу щодо ППР, яке не є предметом оскарження у даній справі.

Вважаючи ППР протиправними у відповідній частині, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 189.1. ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пп. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Висновки Акту перевірки щодо понаднормового списання позивачем сировини для виготовлення готової продукції наявні на сторінці 35 Акту перевірки.

Використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення у нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з ПДВ за основною ставкою згідно з підпунктом г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Отже, при списанні товарів, що втратили споживчі властивості, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються за умови, що вартість таких товарів включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням доходів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №140/3991/22.

В ході перевірки встановлено, що позивач надав відповідь на запит відповідача про те, що залишок та відходи сировини окремо не нормуються, оскільки повністю використовуються в господарській діяльності (окрім металевої стружки, щодо якої відповідачем зауважень не висунуто).

На це відповідач вказав, що до перевірки не надано карти крою для розрахунку сировини та здійснив відповідні розрахунки.

Суд констатує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Відповідач вказаних вимог не дотримався.

Передусім суд зазначає, що ані Акт перевірки, ані додатки до нього, ані подані в ході судового розгляду документи не містять розрахунку, виходячи з якого відповідач обчислював понаднормовість списання.

В судовому засіданні, представник відповідача зазначив, про відсутність детального розрахунку, на підставі якого констатовано понаднормовість, є тільки зведений розрахунок, що долучений до відзиву та міститься в Акті перевірки. Отже під час судового розгляду справи відповідачем не підтверджено розрахунок щодо виявленого порушення.

За змістом ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач мав довести правомірність своїх ППР, які прийняті на підставі Акту перевірки. Однак не підтверджено як питання права (правомірність розрахунку), так і питання факту (існування детального розрахунку як такого). При цьому судом відповідна обставина з`ясована виходячи з того, що розрахунок відповідачем, всупереч його обов`язку, не надано, а представником повідомлено про його відсутність.

В Акті перевірки на сторінках 36-37 (т. 1, а.с. 38-39) наведено лише розрахунок витрат сировини, однак він не є розрахунком обсягу понаднормового списання сировини. Відповідач мав відобразити яким саме чином він здійснював обчислення, які величини використовував, як розцінював придатність залишків і тд. Жодних розрахунків відповідачем не надано.

Тобто, йдеться не про хибність висновків відповідача, а про відсутність обґрунтування таких висновків, невідображення мотивів та розрахунків, на підставі яких висновки сформовані.

Вказана обставина сама по собі є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування спірних ППР в частині, що є предметом оскарженння.

Водночас, слід зважати і на наступні обставини, які підкреслюють безпідставність висновків Акту перевірки.

Передусім суд зауважує, що відповідач в Акті перевірки зазначає, що карти крою для розрахунку сировини йому не надано (передостанній абзац, сторінка 37). Як наслідок, відповідач, не маючи в своєму розпорядженні карт крою для розрахунку, однак здійснивши такий розрахунок, мав обов`язок обґрунтувати яким чином ним заповнено відповідну прогалину у розрахунках (які карти використані або виходячи з яких величин проведено обчислення). Суд підкреслює, що ненадання підприємством в ході перевірки документів є самостійною підставою для відповідальності платника податків, якщо такі дії утворюють склад відповідного правопорушення, однак відсутність документів, які мають значення для розрахунку (адже сам відповідач вказав, що запитував карти крою для розрахунку сировини і не отримав їх), вимагає від контролюючого органу належним чином обґрунтувати як за відсутності необхідних для розрахунку документів такий розрахунок проведено.

Окрім цього, у позовній заяві позивачем заявлено, що формування відходів відсутнє. Ця ж позиція заявлена позивачем і в ході перевірки (відповідачем процитовано її згідно змісту листа позивача від 25.06.2024 року №188 на сторінці 37 Акту перевірки). Тобто, в ході перевірки та судового розгляду позивач наполягав на відсутності існування відходів та залишків.

Вказане має значення в аспекті приписів пп. «г» п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, за змістом якого обов`язок нарахування ПДВ прямо пов`язаний з тим чи наявна у залишків споживча властивість та куди вона споживається (лишається у суб`єкта формування податкового кредиту чи передається ним дали). Відповідно, в даній справі відповідач мав підтвердити в т.ч. збереження споживчих властивостей у залишків. Специфіка діяльності позивача полягає у використанні поролону та штучної шкіри, саме по цим двом матеріалам визначено понаднормовість їх списання. Однак відповідач жодним чином не обґрунтував, що залишки цієї сировини мають самостійну споживчу властивість та може бути пов`язана з отриманням доходів (наприклад, проаналізувати типові залишки відносно готового виробу та оцінити їх стан). Проте, жодних оцінок цього аспекту відповідачем не здійснено, натомість фактично презюмовано, що будь-який залишок (наприклад, обрізок поролону) має таку ж споживчу властивість, як і первинна форма цієї сировини (лист). В подальшому відповідачем також фактично презюмовано, що відповідний рівень споживчих властивостей залишку міг бути використаний поза межами господарської діяльності позивача, а тому усі понаднормові рештки належить оподаткувати ПДВ. Однак такий спосіб визначення платнику податкових зобов`язань не узгоджується з вимогами до відповідача, визначеними у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже відповідач без жодних розрахунків та на підставі припущень здійснює визначення податкових зобов`язань.

Окрім цього, цілу низку зауважень до способу обчислень відповідача навів і позивач у позовній заяві: не враховано витрати під час розкрою, не вірно визначено ширину рулону, невірно взяті показники фактичного списання, не враховано окремі витрати на виробництва продукції (сидіння стільців не враховано, враховано лише спинку, а щодо іншого виробу навпаки), не враховано, що поролон для виробу береться не згідно розміру основи, а з зазором, невірно взяті параметри деяких виробів, не взято до уваги добавку на пружність поролону, не враховано площу шкіри, що закриває зворотній бік спинки чи підголівника, закривання торців та ін.

Суд визнає значущими відповідні зауваження для обчислень понаднормовості списання, в зв`язку з чим відповідач мав обов`язок заперечити чи принаймні відреагувати на такі зауваження змістовно, однак жодної відповіді на них відповідачем у відзиві не надано, натомість лише процитовано відповідну частину Акту перевірки, яка не має змістовного навантаження в аспекті висловлених доводів позивача, які і сформовані щодо Акту перевірки у відповідній частині. Тобто, відповідач не спростував суттєві зауваження до його розрахунків. Судом перевірено фактичну обґрунтованість таких зауважень та визнано їх релевантність: відповідач дійсно невірно визначав площу виробів, обсяг витрат сировини на такі вироби, в окремих випадках не враховував наявність у виробу декількох елементів, на які споживається сировина та ін. Відповідно, такі недоліки обчислень суттєво впливають на їх результат.

При цьому суд підкреслює, що не є контролюючим органом та не уповноважений проводити перевірку замість відповідача, в т.ч. встановлювати належні параметри обчислень та здійснювати їх в належний спосіб замість відповідача. Судом здійснюється оцінка висновків відповідача, в зв`язку з чим суд може задовольнити позов частково у випадку, наприклад, часткової правоти відповідача та можливості відокремити таку вірну частину від невірної. Однак за наявності суттєвої методологічної помилки в обчисленнях суд не може та не повинен виправляти її, доповнюючи та заміщуючи про цьому контролюючий орган, здійснюючи фактично його функції замість нього належним чином та вперше. В даній справі не можливо визнати висновки відповідача частково вірними, оскільки його розрахунки є невірними не математично, а методологічно: не встановлено та не враховано значущі обставини, що може бути здійснено контролюючим органом під час перевірки, а не судом під час судового розгляду правових актів, прийнятих на підставі результатів такої перевірки.

Вказане має значення і в аспекті того, що в наданому позивачем висновку експерта №388 від 11.02.2025 року за результатами проведення економічної експертизи наявна величина понаднормового списання: ППР прийняті не на підставі висновку експерта, а на підставі Акту перевірки, висновки якого мають, як вже вказано, фундаментальні недоліки, які спростовують правомірність висновків в цілому. Як наслідок, ані предмет судового дослідження, ані висновок експерта не можуть замістити та виправити, в т.ч. частково, помилки відповідача.

Отже, суд констатує, що за одночасної відсутності належним чином обґрунтованого детального розрахунку понаднормовості списання, виходячи з якого відповідачем визначено позивачу податкові зобов`язання з ПДВ, а також за наявності в наведених розрахунках фундаментальних методологічних помилок та невстановлення значущих обставин, такі нарахування є неправомірними в повному обсязі, оскільки завдання адміністративного судочинства та повноваження суду не передбачають доповнення висновків перевірки та встановлення необхідних обставин справи.

Суд зауважує, що він не позбавлений можливості скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов`язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 року у справі №320/8747/23.

В даній справі суд не має можливості арифметично перерахувати розрахунки відповідача та відокремити належну частину від невірно обчисленої, оскільки розрахунки є хибними в цілому, а перевіркою не з`ясовано обставин, які мають значення для правильності розрахунків. За відсутності достатніх вихідних даних суд не може та не повинен замість відповідача встановлювати їх, діючи таким чином замість відповідача та вперше з`ясовуючи обставини, які мають встановлюватися в ході перевірки, обґрунтовуючи в такий спосіб заднім числом спірні ППР у відповідній частині.

ППР №0478540702 має первинний характер, оскільки визначає податкові зобов`язанні з ПДВ, які згідно позиції відповідача безпідставно не були визначені позивачем самостійно. В свою чергу ППР №0478550702 має похідний характер та застосовує штрафну санкцію за неподання декларацій по податковим зобов`язанням з ПДВ, які не були визначені позивачем самостійно (згідно ППР №0478540702). Як наслідок, безпідставність висновків відповідача про те, що позивач самостійно не визначив податкові зобов`язання з ПДВ є підставою як для скасування першого ППР (яким визначено такі зобов`язання), так і другого ППР (яке має похідний характер, адже втілює штраф за дію, яка пов`язана виключно з визначенням цих же зобов`язань). Тобто, наявні правові підстави для скасування обох ППР в оскаржуваних частинах.

Судом враховано, що позивач визнав своє порушення, яке пов`язане з відсутністю майна згідно висновків інвентаризації, та не оскаржував обидва ППР у відповідній частині. Як наслідок, в такій частині ці ППР не були предметом судового розгляду та не оцінювались судом, відповідно залишаються чинними за результатом судового розгляду в цій справі. Суд констатує, що нарахування щодо відсутнього майна є незалежними та відокремленими від нарахувань щодо понаднормового списання залишків, а тому ППР можуть бути скасовані судом частково, в т.ч. при задоволенні позову повністю.

Суд констатує, що позивач належним чином виокремив оскаржувану та неоскаржувану частину відповідних ППР, правильно відокремивши нарахування, які пов`язані з виявленою нестачею ТМЦ за березень 2024 року на суму 20790,00 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 4826,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.11.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3861,57 грн.

В свою чергу сума 965,40 є надмірно сплаченою та може бути повернута позивачу за його клопотанням у відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки при поданні позовної заяви через підсистему «Електронний Суд» згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2024 року №0478540702 на суму 272602,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.07.2024 року №0478550702 на суму 49195,25 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Атон» (49061, м. Дніпро, вул. Стромцова Леоніда, буд. 4в, кв. 45, код ЄДРПОУ: 30228846) сплачений судовий збір у розмірі 3861,57 гривень (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 57 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2025 року.

Суддя Н.В. Боженко