Рішення № 126845783, 23.04.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 квітня 2025 р. Справа № 120/11157/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-АВТО»

доДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН-АВТО» (далі- позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (далі- відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови № ПШ036790 від 03.06.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою від 27.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк на подання відзив на позов.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки у водія, на момент проведення перевірки, відсутні документи, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме, тахокарти за 22.04.2024, 23.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024 або бланку підтвердження діяльності водія, визначених положеннями Закону № 2344-ПІ та Порядку № 1567. Представник відповідача також зазначив, що водій, надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки, серед іншого: посвідчення водія видане ОСОБА_1 , тимчасовий реєстраційний талон виданий на ТОВ «Він-Авто», свідоцтво про реєстрацію ТЗ., паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №642, тахокарти за 21.04.2024, 26.04.2024, 22.04.2024, 23.04.2024, 29.04.2024, 28.04.2024, 30.04.2024 на ім`я Осіпова .

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

01.05.2024 посадовими особами відповідача на а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро 405 км.+930 м. Вінниця АС1-Бершадь АС було проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складено акт № 001459 від 01.05.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У вказаному акті міститься висновок, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 3.3 Наказу №385 від 24.06.2010, п. 6.4 Наказу № 340 від 07.06.2010 регулярні перевезення пасажирів за маршрутом, перевізник не забезпечив водія тахокартами за 22.04.2024, 23.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024 або бланком підтвердження діяльності водія.

Також встановлено порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону перевезення пасажирів за відсутності у водія на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ «Про автомобільний траснпорт», а саме відсутність тахокарт за 22.04.2024, 23.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024 або бланком підтвердження діяльності водія.

Листом від 06.05.2024 за вих. № 39051/821.1/24-24 позивача було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Позивач з`явився на розгляд справи, та як зазначає позивач, що під час розгляду справи, надав пояснення по суті зафіксованих правопорушень та повідомив, що відповідно до змінності водіїв колісних транспортних засобів на квітень 2024 року у водія ОСОБА_2 були вихідні, а натомість на маршруті працював водій ОСОБА_3 та надав тахокарти за 22.04.2024, 23.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024, згідно яких вбачається що саме в цей період часу на маршруті працював водій ОСОБА_3 .

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області 03.06.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 036790, якою постановлено стягнути з ТОВ «Він-Авто» штраф у сумі 17000 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Пунктами 2, абзацом 1 пункту 4 Розділу «Загальна частина» Порядку №1567 визначено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

В силу пункту 1 Положення про державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі Положення №103 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За змістом абзацу 1 пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до абзацу 1, 10 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Абзацом 1 пункту 16 Порядку №1567 встановлено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

У відповідності до пунктів 20, 21 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з абзацом 1 пункту 25 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26, 27 Розділу «Оформлення результатів рейдової перевірки (перевірки на дорозі) та застосування адміністративно-господарських штрафів» Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Частиною четвертої статті 20 Закону №2344-ІІІ визначено, що до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

У главі 6 (статті 29-34) Закону №2344-III наведені положення про автомобільного перевізника. Так, згідно частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Положеннями частини першої статті 34 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Частинами першою, другою статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Отже, положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції "інші документи, передбачені законодавством".

Суд вказує, що перелік документів згідно ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" не є вичерпним.

В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

За визначенням пункту 1.5 Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Пункт 6.4 Положення № 340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

У силу статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: - організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; - здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; - забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; - здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі - Конвенція № 153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно частиною третьою статті 10 Конвенції № 153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

За правовим висновком постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17 приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції № 153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Таким чином, до кола іншого, згаданого у статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" законодавства, належать і Конвенція, і Положення № 340, приписи яких фактично є ідентичними і передбачають серед переліку необхідних документів перевізника - документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреного тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія.

Тому суд відзначає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 положення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" у кореспонденції з Конвенцією № 153 та Положенням № 340 вимагають або обладнання транспортного засобу справним та повіреним тахографом, або ведення водієм письмового документа з приводу часу роботи у вигляді індивідуальної контрольної книжки водія.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлюється Інструкцією з використання контрольних пристрої (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Здійснивши аналіз вказаних норм, суд зазначає, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання цифрового тахографа водій транспортного засобу використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом чи має роздруківку даних роботи тахографа.

Так, за результатами рейдової перевірки транспортного засобу позивача, що проводилась посадовими особами Укртрансбезпеки 01.05.2024, встановлено, що позивач здійснював пасажирські перевезення без оформлення відповідних документів визначених ст. 39 Закону № 2344-ІІІ, Інструкції № 385, Наказу № 340, а саме на момент проведення перевірки водій ОСОБА_1 був не забезпечений тахокартами за 22.04.2024, 23.04.2024, 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024.

З огляду на наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд зауважує, що відповідач в акті від 01.05.2024 констатував відсутність тахокарт у водія ОСОБА_1 за 22.04.2024, 23.04.2024, 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024.

Суд не приймає до увагу доводи позивача, що відповідно до графіку змінності водіїв на квітень 2024 у водія ОСОБА_1 були вихідні, а 22.04.2024, 23.04.2024, 24.04.2024, 25.04.2024, 26.04.2024, 27.04.2024 на маршруті працював водій ОСОБА_3 , тому обов`язок по збереженню тахокарт покладено саме на нього, оскільки у разі обладнання відповідного транспортного засобу аналоговим тахографом обов`язок використання тахокарт та наявність заповнених тахокарт покладено саме на водія транспортного засобу.

В розумінні вищенаведених норм у їх сукупності, суд зауважує, що водій транспортного засобу MERCEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_1 , зобов`язаний був надати посадовій особі відповідача тахокарту за 22-27 квітня 2024, або бланк підтвердження діяльності, відповідно до положень п. 6.4 Порядку № 340.

В цьому випадку варто зауважити, що тахокарта фіксує відомості про режим праці та відпочинку водія, а бланк підтвердження діяльності містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом.

Тобто за умови нездійснення водієм транспортного засобу, в цьому випадку ОСОБА_1 , пасажирських перевезень 22-27 квітня 2024, останній на дату проведення перевірки мав би пред`явити посадовим особам відповідача бланк підтвердження діяльності, який заповнюється відповідно до додатку № 4 до Наказу № 340 та зберігається водієм протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Однак, як слідує з акту перевірки від 01.05.2024 № 001459 водій ОСОБА_1 не надав відповідачу ані тахокарти за 22-27 квітня 2024, ані бланку підтвердження діяльності, задля підтвердження факту нездійснення ним пасажирських перевезень у вказані дати та відповідно не підтвердив відсутності обов`язку пред`явити заповнені тахокарти за такі числа відповідного місяця, у зв`язку із здійсненням перевезень у ці дати іншим водієм.

В той же час, суд не приймає до уваги надані до матеріалів справи графік змінності водіїв колісних транспортних засобів на квітень 2024, тахокарти за 22-27 квітня 2024 на ім`я ОСОБА_3 , адже такі не надавались під час проведення рейдової перевірки, що є визначальним фактором при вирішенні цього спору.

Варто наголосити, що чинне законодавство у разі приміром закріплення транспортного засобу за двома і більше водіями, передбачає необхідність оформлення бланку підтвердження діяльності водія, задля спростовування обов`язку до пред`явлення заповнених тахокарт водієм, який не здійснював перевезення у відповідну дату.

При цьому, у разі, якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, то перевізником перед виїздом (рейсом) заповнюються бланки підтвердження діяльності, які водій зобов`язаний зберігати протягом 28 днів з дня закінчення робочої зміни, а перевізники зберігають бланки підтвердження протягом 12 місяців.

Таких бланків підтвердження діяльності, як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, на момент пред`явлення перевірки водієм належного позивачу транспортного засобу відповідачу не було пред`явлено.

Щодо посилань позивача про те, що до заперечень на акт перевірки надано бланк підтвердження діяльності за період квітень 2024, то вказане, не спростовує того факту, що саме станом на момент проведення перевірки уповноваженій особі Укртрансбезпеки водієм не було пред`явлено бланк (бланків) підтвердження діяльності за дні, в які водієм не здійснювалось перевезення. Водночас такий обов`язок прямо випливає з положень Закону №2344-ІІІ, Положення № 340 та Інструкції № 385, про що було зазначено вище.

За таких обставин непред`явлення водієм ТОВ «Він-Авто» заповнених тахокарт за 22-27 квітня 2024 або бланку підтвердження діяльності водія інспекторам відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови від 03.06.2024 № ПШ 036790.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог відсутні й підстави для відшкодування позивачеві понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Він-Авто" (вул. Леніна, 7, с. Пултівці, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37849837)

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845)

Суддяпідпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: