Постанова № 126845072, 23.04.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1476/25

Номер провадження 3/585/586/25

П О С ТА Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м.Ромни

Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області Цвєлодуб Ганна Олександрівна, розглянувши об`єднані матеріали, які надійшли з Роменського РВП ГУ НП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , місце роботи не встановлено, не є особою, звільненою від сплати судового збору -

за ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Судом встановлено, що 18.04.2025 року о 01 год. 00 хв. в м.Ромни по вул. Берегова, 13 водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, так як був позбавлений права керування Роменським міськрайонним судом. Правопорушення передбачене за ч. 2-4 ст. 126 КУпАП вчинено повторно протягом року. Велася відео фіксація на нагрудну бодікамеру номер ВМ00047. У зв`язку із зазначеним у діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.1 А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 303846 від 18.04.2025 року, зазначено, що 18.04.2025 року о 01 год. 00 хв. в м.Ромни по вул. Берегова, 13, водій ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння ( різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова), від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Правопорушення передбачене ч.1-2 ст. 130 КУпАП, вчинено двічі протягом року. Велася відео фіксація на нагрудну бодікамеру ВМ00047. У зв`язку із зазначеним у діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи чи клопотань від нього до суду не надійшло.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.126,ст.130КУпАП не є обов`язковою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи: протоколи про адміністративні правопорушення, диск із відеозаписами та інші матеріали у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.1А ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 5 ст. 126 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП - повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, а саме: керування транспортнимизасобами особамив станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо підвпливом лікарськихпрепаратів,що знижуютьїх увагута швидкістьреакції,а такожпередача керуваннятранспортним засобомособі,яка перебуваєв станітакого сп`яніннячи підвпливом такихлікарських препаратів,а таксамо відмоваособи,яка керуєтранспортним засобом,від проходженнявідповідно довстановленого порядкуогляду настан алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо щодовживання лікарськихпрепаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,- тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно ч.3 ст. 130 КУпАП, дії, передбаченічастиною першоюцієї статті,вчинені особою,яка двічіпротягом рокупіддавалася адміністративномустягненню закерування транспортнимизасобами устані алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо підвпливом лікарськихпрепаратів,що знижуютьїї увагута швидкістьреакції,за відмовувід проходженнявідповідно довстановленого порядкуогляду настан алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо щодовживання лікарськихпрепаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,- тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.

Однак з доданої до матеріалів справи постанови Роменського міськрайонного суду від 22 травня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130, ч.2 ст. 126 КУпАП. В даній постанові також зазначено, що постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.2023 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Із наведеного слідує, що ОСОБА_1 , на момент вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАП, двічі протягом року не піддавався адміністративному стягненню за дії передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП.

Кодекс України про адміністративні правопорушенняне містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тому суд приходить до висновку, що оскільки кваліфікація дій ОСОБА_1 відбувається в бік пом`якшення відповідальності останнього, тому дії ОСОБА_1 , слід перекваліфікувати з ч.3 ст.130 КУпАПна ч.2ст. 130 КУпАП, що є більш сприятливим для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що 18.04.2025 року о 01 год. 00 хв. в м.Ромни по вул. Берегова, 13 водій ОСОБА_1 , повторно протягом року керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова), від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, а також повторно протягом року, керував автомобілем, не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Таким чином суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, у повній мірі підтверджується доказами у справі: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 303846 та серії ЕПР1 № 303840 від 18.04.2025 року , що підтверджують особу водія, час, місце, обставини вчинення адміністративних правопорушень у їх сукупності; постановою Роменського міськрайонного суду від 22 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126, ч.2 ст. 130 КУпАП, дисками із відеозаписами, іншими матеріалами справи у їх сукупності тощо.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених правопорушень, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його майновий та сімейний стан і відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність винного.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, приймаючи до уваги відомості про особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що для виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення в межах передбачених санкцій статей 126, 130 КУпАП, із дотриманням вимог, передбачених ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу, з позбавленням права особи керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки транспортний засіб не належить ОСОБА_1 .

Окрім того, в порядку ст. 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню сума судового збору.

Керуючись ст.ст.36, 40-1,130, 279, 283, 284 КпАП України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 ( тридцять чотири тисячі ) гривень та позбавити права керування усіма транспортними засобами строком на 3 ( три) роки, який обчислюється з дня вступу постанови про позбавлення цього права у законну силу, без оплатного вилучення транспортного засобу.

У відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП, остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. на рахунок: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ - 37993783), банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходівбюджету - 22030106.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що на підставі ч. 1 ст.307КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно до ч. 4 ст. 307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, органом державної виконавчої служби з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначений у даній постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 4 ст. 307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Роменського міськрайонного суду Сумської області протягом 10 днів дня винесення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подано протягом 10 днів. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Строк пред`явлення до виконання 3 місяці з моменту набрання постановою законної сили.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ