Постанова № 126843774, 24.04.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5813/25

Провадження №: 3/755/2858/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 24.03.2025 року о 07 год. 00 хв. в м. Києві по вуд. Ентузіастів, 29/2, керуючи автомобілем «РЕНО», д.н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху та при зміні напрямку руху не впевнилася, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та не дочекавшись прибуття поліції залишила місце пригоди.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.п. 10.1, 2.10 а Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 24.03.2025 року о 07 год. 00 хв. поспішала до військової частини, щоб заступити на бойове чергування, проте виявила власний транспортний засіб, котрий був запаркований іншими автомобілями. Зазначила, що в подальшому вона намагалася виїхати, проте випадково здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказала, що вину у вчиненні ДТП в повному обсязі визнає, проте покинула місце ДТП, внаслідок крайньої необхідності, яка полягала у необхідності прибути до військової частини, з метою виконання завдань оперативно-чергової служби, про що надала копію підтверджуючого документу.

Суд, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених 124 КУпАП повністю доведена доказами, а саме: схемою місця ДТП, рапортом працівника правоохоронного органу, письмовими поясненнями, карткою на особу, реєстраційною карткою на транспортний засіб, а також страховим полісом.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 124 КУпАП.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.

Аналізуючи доводи ОСОБА_1 про перебування у стані крайньої необхідності, що призвело до необхідності залишення місця ДТП, суд приходить до наступних висновків.

Поняття "Крайня необхідність" розкрито у ст. 18 КУпАП, згідно якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Додатково вказане поняття визначено й у судовій практиці.

У постанові від 21 грудня 2018 року, в справі № 686/5225/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто, засобами не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте, визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, судом досліджено копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.03.2025 року № 82нр/***, відповідно до якого ОСОБА_1 у період з 24.03.2025 року до 25.03.2025 року було призначено черговим офіцером для виконання завдань оперативно-чергової служби. У зв`язку із чим очікування працівників поліції для оформлення дорожньо-транспортної пригоди могло призвести до з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному порядку.

Враховуючи надану копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 22.03.2025 року № 82нр/***, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 не може бути накладене адміністративне стягнення за ст. 122-4 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено в стані крайньої необхідності, тобто своїми діями остання відвертала настання більш серйозної потенційної шкоди національній безпеці України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо дії особи вчинені в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинила дії, відповідальність за які передбачена ст. 122-4 КУпАП в стані крайньої необхідності, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 18, 23, 24, 33, 122-4, 124, 251, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.4 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., в дохід держави.

Реквізити для сплати штрафу, назва платежу: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; номер рахунку UA698999980313040149000026001; отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу: код платника; ПІБ адмінштраф.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 605 грн. 60 коп. в дохід держави.

Реквізити для сплати судового збору назва платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави; № рахунку: UA478999980313141206000026005; Назва одержувача коштів: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у відповідності до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: